© EPA/AMIR HAMJA / POOL Публічна церемонія планується на території міської ратуші.
У ніч на 1 січня Зоран Мамдані склав присягу як очільник Нью-Йорка. Він є демократичним соціалістом та першим мусульманином, що керує містом. Він також став наймолодшим політиком, що зайняв цю посаду, і під час інавгурації поклав руку на Коран, повідомляють CNN і The New York Times.
Кампанія 34-річного Мамдані, вихідця з Уганди, була сконцентрована на кризі наявності доступного житла в Нью-Йорку. Він дав обіцянку започаткувати всезагальну програму піклування про дітей, зупинити ріст орендної плати для близько двох мільйонів наймачів та зробити муніципальні автобуси “оперативними та безплатними”.
Інавгурація Мамдані відбулася відразу після опівночі під час закритої церемонії на платформі покинутої станції метро в Мангеттені. Місце закрите для відвідування, воно є однією з 28 початкових станцій метрополітену Нью-Йорка, що відкрилися у 1904 році. Відкрита для всіх церемонія запланована на площі мерії в четвер у другій половині дня. Очікується, що на ній буде присутньо щонайменше 4000 осіб, серед яких відомі діячі прогресивного руху.
Як зазначають у CNN, амбіційна програма Мамдані викликала деякий сумнів. Він запропонував обкласти податком заможних, щоб покрити свої ініціативи, але це можливо лише за згоди законодавчого органу штату та губернатора. І хоча Мамдані заступає на посаду у період загального підйому економіки міста, значна вартість життя чинить тиск на робочий клас жителів Нью-Йорка.
“Мер Зоран Мамдані представляє широке коло демографічних груп, яких раніше не було помічено у найвищому керівництві Нью-Йорка: південноазіат, міленіал, мусульманин”, — відзначили у NYT.
Як трапилося, що в самому центрі ліберальної Америки все голосніше звучать тези, корисні Кремлю? Чому для певної частини західних лівих Україна зникає з поля зору, а Ізраїль трансформується в символ “всесвітнього зла”? Новий мер Нью-Йорка Зоран Мамдані, який вступив на посаду 1 січня, — юний, харизматичний та доволі ідеологічний. Однак його погляди на Ізраїль та Україну несподівано перегукуються не стільки із сучасними лівими теоріями, скільки зі старими радянськими кліше та сучасною російською пропагандою. Чому в даній ситуації демократичні держави раптово стають “імперіями зла”, а авторитарні режими — “жертвами”?
Про тривожні збіги та джерела цієї логіки читайте в статті “Молодий мер Нью-Йорка й стара пропаганда Москви. Як Кремль формує погляди лівих на Україну та Ізраїль” завідувачки програми славістики в Університеті Вашингтона та Лі в штаті Вірджинія (США) Анни Бродські-Кроткіної.