Путін не відступить — він і надалі намагатиметься отримати те, що не зміг досягти за одинадцять років війни.
Війна в Україні / © ТСН.ua
Додано додаткові відомості
З великою ймовірністю, у 2026 році війна в Україні все ще буде точитися. Причина в тому, що незліченні запевнення про швидкий мир базуються виключно на “сліпому оптимізмі та шаленій потребі потурати ілюзіям” американського президента Дональда Трампа.
Про це пише провідний консультант Програми Росії та Євразії Chatham House Кір Джайлз у своїй публікації для Independent.
Росія не відступить
Джайлз запевняє: Росія і далі намагатиметься дипломатичним шляхом здобути те, що їй не вдалося завоювати за одинадцять років війни, і головним її інструментом для цього, як і раніше, буде Трамп. Упродовж 2025 року останній здивував європейських лідерів, намагаючись змусити Україну прийняти російські вимоги під виглядом угоди про перемир’я.
“Щоразу найгіршої загрози вдавалося уникнути після трансатлантичної дипломатичної боротьби, оскільки європейські лідери кидали все, аби спробувати частково зменшити збитки. Це може здатися циклічним, але щоразу Росія поліпшує свою позицію”, – відзначає він.
Консультант наголошує, що не лише російські війська безперервно просуваються на лінії зіткнення, але й Путін та Трамп невпинно розширюють межі того, що Україна та Європа змушені приймати. Він додає, що російський “план із 28 пунктів”, запропонований у листопаді, не було цілком відкинуто, а розглянуто як підґрунтя для переговорів. Внаслідок цього, наприклад, Європа не відхилила думку щодо обмеження чисельності українських збройних сил, а тепер її схвалила.
“Тим часом, плани реальних бойових дій в Україні були розроблені місяці, а подекуди й роки тому. Росія продовжує руйнувати українську оборону на передовій, спричиняючи величезні втрати, і щоночі вбивати українських мирних жителів за допомогою атак дронів і ракет по її містах, що мають критичну інфраструктуру. Але фактом залишається те, що війна не буде вирішена на фронті, і, найімовірніше, не в Україні”, – підкреслює аналітик.
За словами Джайлза, війна триває, оскільки ані коаліція, яка допомагає Україні, ані та, що підтримує Росію, не вирішили рішуче втрутитися. Для Китаю, Ірану та Північної Кореї існує певний баланс між вигодами від того, що Росія виснажує як себе, так і своїх західних опонентів, та ризиками надмірної підтримки Москви і провокування масштабнішої дестабілізації.
“Серед прихильників України скорочення підтримки США було цілком очікуваним, як і обмежена здатність європейських держав компенсувати дефіцит в результаті їхньої відмови в попередні роки готуватися до цього”, – пояснює він.
Так само європейські країни погано підготовлені до ймовірного 2027 року, продовжує аналітик, коли Сполучені Штати повинні зменшити або припинити підтримку європейської оборони – знову ж таки, тому що ці європейські країни протягом наступних років і десятиліть відмовлялися цікавитися власною обороною.
“Нова Стратегія національної безпеки Сполучених Штатів окреслила можливе майбутнє розподілу американських сил по всьому світу. Якщо її буде реалізовано, не лише європейські союзники Америки, а й ті, хто живе у Східній Азії, зіткнуться з недружніми регіональними важковаговиками без американських гарантій безпеки, на які вони покладалися поколіннями”, – прогнозує Джайлз.
Як наголошує експерт, бачення оборони півкулі, викладене в стратегії, де США займаються виключно Америкою, а Європа та Східна Азія залишаються напризволяще з домінуючими агресивними державами, породжує перспективу, яку донедавна багато хто міг би побачити лише в антиутопічній літературі.
Джайлз згадує, що у своїй книзі “Хто захистить Європу”, написаній у середині 2024 року, він передбачав: це може призвести до того, що решта ліберальних демократій світу зіткнеться з трьома наполегливими автократіями – Росією, Китаєм та Сполученими Штатами.
“Але, більше того, якщо амбіції Росії та Китаю залишаться нестримними, політична географія, яка в результаті цього виникне, буде одразу впізнавана будь-ким, хто читав “1984” Джорджа Орвелла, де світ буде розділений між Океанією, Східазією та Євразією”, – зазначає консультант.
Однак, як зазначає Кір Джайлз, наразі американські війська все ще перебувають у Європі та залишаються інтегрованими в оборонні структури континенту, зокрема НАТО. По всій Європі вони продовжують виконувати свої завдання – доти, доки адміністрація Дональда Трампа не вирішить змінити цей підхід.
Аналітик наголошує, що непередбачуваність Білого дому має подвійний ефект: з одного боку, вона повинна стимулювати європейських лідерів інвестувати у власну оборону та підвищення стійкості, а з іншого – поки що стримує Кремль від прямої ескалації.
“Немає сумнівів, що Росія не вчинить жодних дій проти країни НАТО, доки не буде цілком впевнена, що Сполучені Штати не вживуть жодних заходів у відповідь. І наразі саме непередбачуваність Білого дому Трампа ще не дає Кремлю такої впевненості”, – зазначає Джайлз.
Водночас, за його словами, нездатність Європи позбутися глибокої оборонної залежності від США лежить в основі обережної та поступливої поведінки європейських лідерів у відносинах із адміністрацією Трампа, яка була особливо помітною протягом 2025 року.
“Для України та її прихильників це означає вдавати, що повторювані дипломатичні зусилля є “мирним процесом”, а також чіплятися за дивну ідею, що гарантії безпеки США проти Росії матимуть будь-яку реальну цінність за нинішньої адміністрації”, – пише аналітик.
Окремо Джайлз звертає увагу на заяви про майже досягнуту мирну угоду. На його думку, президенти Дональд Трамп і Володимир Зеленський можуть щиро вважати, що пройшли більшу частину шляху до домовленостей, однак це не означає швидкого завершення війни.
“Вони можуть бути на 90 відсотках шляху до угоди між Україною та Сполученими Штатами, але водночас – на нулі відсотків шляху до життєздатної угоди з Росією”, – наголошує Джайлз.
Аналітик підкреслює, що Москва неодноразово відкидала пропозиції щодо припинення вогню, які відповідали багатьом її початковим вимогам, що свідчить про простий розрахунок Кремля.
“Росія вважає, що може отримати більше, продовжуючи війну, ніж погоджуючись на здобутки, які їй пропонує Трамп”, – зазначає експерт.
За його словами, фундаментальні цілі сторін залишаються незмінними й несумісними: Росія прагне ліквідувати Україну як незалежну державу, тоді як Україна бореться за власне існування. Відсутність будь-якої спільної мови між цими позиціями і стала причиною початку війни у 2014 році та її ескалації у 2022 році. Навіть потенційне припинення вогню, застерігає він, несе серйозні загрози, зважаючи на попередній досвід дій Москви.
“Росія не підписує угод про припинення вогню, які не може порушити у зручний для себе момент або використати для підготовки нового етапу війни”, – підкреслює аналітик.
Крім того, будь-яке зниження інтенсивності бойових дій може, на його думку, стати зручним виправданням для європейських лідерів відкласти власне переозброєння.
“Занадто багато європейських столиць досі намагаються робити вигляд, що проблема зникла, і що нагальної потреби в оборонних інвестиціях більше немає”, – зазначає Джайлз.
Він також звертає увагу на те, що Росія вже зараз готується до майбутніх дій у Європі через саботаж і розвідувальні атаки на цивільну інфраструктуру та логістику. Ці атаки називають “гібридними”, альтернатива ж – визнати їх воєнними діями і нарешті ухвалити ті політичні рішення, яких Європа так довго уникає.
Підсумовуючи, Джайлз зазначає, що оцінки щодо строків можливої нової відкритої війни різняться, але мають спільну рису.
“Усі ці сценарії настають раніше, ніж Європа буде готова захищатися”, – резюмує він.
Як наголошує аналітик, ще наприкінці 2024 року він попереджав: навіть якщо активні бойові дії в Україні можуть припинитися, це не означатиме завершення ширшої війни Росії проти Заходу.
“Напередодні 2026 року, попри всі заяви про неминучий “мир”, немає жодних підстав вважати, що ця реальність змінилася”, – підсумовує Джайлз.
Раніше експерт розповів, за якої умови реально може закінчиться війна в Україні. Це — зміна влади в РФ.
“А так, поки що, я дивлюся, що навіть та ж сама “Партія миру”, як її називають Дмитрієі — Ушаков, вони не мають важелів впливу на Путіна. Все одно, виходить Лавров і заявляє, що все залишається, що Україна повинна прийняти всі умови Російської Федерації. Поки не буде зміни влади, там зупинки бойових дій не буде. І друга причина, саме головна — це розгром російської армії на полі бою. Якщо ми почнемо отримувати там перемоги, хоча б на окремих оперативних напрямках, Росія буде перша волати про те, що давайте припиняти вогонь”, — каже Олег Жданов.