© EPA/CLEMENS BILAN Очільник німецького уряду має справу не тільки з Кремлем.
Велика Британія та Франція висловили готовність відрядити свої збройні сили до України, однак Німеччина займає обережну позицію щодо проведення операції з підтримки миру.
Фрідріх Мерц, федеральний канцлер Німеччини, констатував, що німецькі військовослужбовці будуть розміщені виключно на території країн НАТО поблизу України для сприяння перемир’ю.
“Ми будемо залучені до моніторингу припинення вогню та сприятимемо посиленню України… це може передбачати, скажімо, дислокацію військ в Україні на прилеглій території НАТО після встановлення миру”, — повідомив він цього тижня.
Іншими словами, у разі настання миру в Україні, поряд із британськими та французькими військовими “на місцях”, представників німецької армії не буде.
Це досить стримана позиція для канцлера, котрий раніше наголошував, що “Німеччина повернулася” — з навмисним іронічним відсиланням до 1930-х років — як одна з основних сил безпеки в Європі, як зауважують журналісти The Telegraph.
За рішучого лідерства Мерца Німеччина відмовилась від десятиліть недостатнього фінансування Бундесверу та взяла курс на розбудову “найпотужнішої конвенційної армії” на європейському континенті.
То чому ж Мерц, голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС), який відомий своєю твердою риторикою і здобув повагу завдяки наполегливій зовнішній політиці, раптово завагався? Причина частково полягає у складнощах німецької внутрішньої політики, а також у гарантіях влади, зафіксованих у німецькій конституції після завершення Другої світової війни.
Військові інтервенції в сучасній Німеччині є політично чутливим питанням. Перш ніж відправити військових за кордон, німецький уряд має винести свою пропозицію на голосування в Бундестазі, тобто до німецького парламенту.
Це правило має забезпечити, щоб жоден німецький лідер не міг здійснювати воєнні операції за кордоном без належних перевірок та контролю.
Адже востаннє, коли Німеччина вирішила сконцентрувати в Європі сильну армію, нацисти підкорили значну частину континенту, спромігшись у 1941 році захопити Київ після руйнівної поразки, завданої Радянському Союзу.
Існує виняток для екстрених ситуацій, коли уряд вважає за необхідне терміново відрядити війська без згоди парламенту. Навіть у таких випадках потрібно якнайшвидше отримати згоду від Бундестагу, а в разі відмови війська підлягають відкликанню.
“Оскільки Мерц має невелику більшість у Бундестазі, було б небезпечно стверджувати, що розгортання військ Бундесверу навіть поблизу України — не кажучи вже про її межі — буде підтримано парламентарями”, — додають кореспонденти.
Насправді такий крок може завершитися для Мерца справжнім крахом; адже саме він у травні минулого року не зміг отримати підтримку Бундестагу на посаду канцлера.
У цій критичній ситуації, вперше в історії Німеччини, Мерц був змушений провести повторне голосування щодо свого затвердження на посаді канцлера, після того, як його союзники в останній момент анулювали свою підтримку. Він, без сумніву, побоюється, що може знову зіткнутися з аналогічним фіаско.
Очевидно, саме тому наразі Мерц погодився лише на більш помірний варіант відправлення миротворчих сил поблизу України, наприклад, до Польщі, а не на її територію.
Його нечисленна більшість у Бундестазі має більше шансів встояти за такого сценарію, тим паче, що вже існує прецедент розміщення п’яти тисяч німецьких військовослужбовців у Литві вздовж кордонів з Росією та Білоруссю для забезпечення захисту НАТО.
Нагадаємо, Мерц акцентував, що важливо, аби Росія погодилася на мирну угоду, нагадавши, що миротворці — лише один з її елементів. Але до згоди РФ ще далеко, підкреслив він.