Дональд Трамп і далі відстоює, що Ґренландія критично важлива для США з метою підсилення їхньої національної безпеки, у той час як європейські держави надсилають на острів своїх військових.
У середу, 14 січня, віцепрезидент США Джей Ді Венс і держсекретар Марко Рубіо провели зустріч у Білому домі з міністрами закордонних справ Данії Ларсом Льокке Расмуссеном і Ґренландії Вівіан Моцфельдт. На тлі тривалих тверджень Трампа і представників його команди про необхідність набуття права власності на Ґренландію шляхом купівлі чи навіть із застосуванням сили, не було сподівань, що ця зустріч, організована за запитом самих Копенгагена та Нуука, виявиться надто простою та приємною.
Хоча сторони й домовилися утворити спільну робочу групу для обговорення способів усунення розбіжностей, за словами Расмуссена, залишається очевидним прагнення Трампа підкорити Ґренландію. Президент США запевняє, що НАТО має допомогти Америці встановити контроль над островом, інакше цей контроль отримають Росія або Китай. Крім того, за словами Трампа, США хочуть розмістити на Ґренландії нову систему ППО «Золотий купол», яку вони розвивають. Однак, що заважає Вашингтону зробити це зараз у рамках НАТО, з огляду на наявність постійної американської військової бази на острові, Білий дім не повідомляє.
Чи вдасться адміністрації Трампа до силового захоплення Ґренландії, зважаючи на те, що Данія та Ґренландія проти продажу острова США? Читайте у матеріалі ТСН.ua.
Пристрасть до Ґренландії: останні заяви Трампа
Ще під час свого першого президентського строку 2017-2021 років Дональд Трамп відкрито висловлювався щодо наміру придбання Ґренландії, називаючи це «операцією з нерухомістю». Через це 2019 року він навіть скасував державний візит до Данії. Повернувшись до влади в США вдруге, Трамп знову почав висувати територіальні домагання на Ґренландію та Канаду, закликаючи Канаду стати «51 американським штатом». Незважаючи на слова Марко Рубіо про те, що наміри Трампа щодо Ґренландії — «це не жарт», західні союзники не сприйняли це всерйоз.
Рівень напруги значно зріс після військової операції США у Венесуелі на початку січня 2026 року, коли американські військові захопили нелегітимного президента Ніколаса Мадуро та його дружину, які нині постали перед судом у Нью-Йорку. Відразу після цього в інтерв’ю The New York Times Трамп заявив, що йому не потрібне міжнародне право, а єдине, що обмежує його повноваження — це власна мораль і розум. Коли репортери NYT спитали президента США, що для нього важливіше — отримання Ґренландії чи збереження НАТО, Трамп визнав, що такий вибір може постати.
«Трансатлантичний альянс, по суті, даремний без США в його основі. Я думаю, ми завжди будемо знаходити спільну мову з Європою, але я хочу, щоб вони взялися за розум. Саме я змусив їх витрачати більше коштів на НАТО», — додав американський президент.
Трамп і члени його адміністрації невпинно наголошують, що ані Копенгаген — а Ґренландія є автономною складовою країною в складі Королівства Данія — ані власне сам НАТО не зможуть забезпечити острову належну безпеку. NBC News, посилаючись на оцінки вчених і колишніх американських посадовців у межах планування амбіцій Трампа щодо придбання Ґренландії, повідомляє, що США, можливо, доведеться сплатити $700 млрд. Проте звідки виходить можлива небезпека для Ґренландії, у Білому домі знову ж таки не говорять.
«Ґренландія наша. Ми не продаємося й ніколи не будемо», — заявляв колишній прем’єр Муте Буруп Егеде, а в столиці Нуук можна побачити багато білбордів із закликами «Ґренландія не продається!».
У чому реальний інтерес США: ресурси та географічне розташування
Ґренландія — найбільший у світі острів із найменшою кількістю населення — 56 тис. мешканців. Офіційно контроль Данії над островом було встановлено 1814 року, а 1953 року він став частиною Співдружності Королівства. Після приєднання Данії до НАТО, 1951 року Копенгаген і Вашингтон підписали договір, оновлений 2004 року, про спільну оборону Ґренландії, який дозволив США розміщувати там свої військові бази.
Під час холодної війни Америка мала на острові близько 20 військових об’єктів, а пікова присутність сягала 10 тис. військовослужбовців. На сьогодні в Ґренландії функціонує єдина американська космічна авіабаза «Пітуффік» із постійною присутністю до 200 військовослужбовців США. Раніше відома як «Туле», вона має стратегічну важливість для систем раннього попередження про запуск міжконтинентальних балістичних ракет, зокрема Росією та Китаєм.
«Це просто не вкладається в голові. Як щодо військових баз, які США мали в Ґренландії протягом останніх десятиліть, і на які досі мають право? Чому б їх просто не відкрити знову й не робити свою справу, не захоплюючи Ґренландію?» — цитує CNN інженера Людвіга Петерсена, який мешкає в Ґренландії.
Трампу ставили це запитання. За його словами, США могли б розмістити на острові багато солдатів просто зараз, якби він захотів. «Але нам потрібно більше. Нам потрібна власність. Нам дійсно потрібне право власності», — сказав Трамп, додавши, що якщо не вдасться це зробити простіше, він піде складним шляхом.
Проте, поряд зі стратегічною військовою значущістю Ґренландії, експерти також звертають увагу на те, що острів багатий на природні ресурси — залізну руду, графіт, вольфрам, паладій, ванадій, цинк, золото, уран, мідь та нафту. Найбільшу увагу привертають саме рідкоземельні елементи. ТСН.ua вже неодноразово писав, що Китай контролює близько 70% видобутку та ще 90% переробки всіх рідкісноземельних елементів у світі. Рідкісноземельні елементи є у всьому, чим ми користуємося щодня: в мобільних телефонах, комп’ютерах, автомобілях тощо.
Але найважливіше, що без них оборонна промисловість просто припинить працювати. Наприклад, один винищувач F-35 містить понад 400 кг рідкісноземельних елементів. 2025 року в розпал торговельної війни між США та Китаєм, коли Трамп у кілька хвиль намагався запроваджувати захисні мита щодо китайського експорту, Пекін заблокував їхнє постачання до Америки, чим поставив на паузу цілі сфери американського виробництва, включно з оборонкою.
«Ґренландія посідає восьме місце у світі за запасами рідкісноземельних елементів. Однак досі на острові не проводився видобуток. Суворий арктичний клімат перешкоджає видобувній діяльності на більшій частині острова протягом більшої частини календарного року. Лише 20% Ґренландії вільні від льоду. Проте танення льодовиків на тлі глобального потепління відкриває доступ до додаткових мінеральних ресурсів, а також до нових маршрутів судноплавства та транспортування», — зазначають у статті експерти Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
Ґренландія захищатиметься: Європа надсилає війська
Ще донедавна було складно уявити, що європейські країни надсилатимуть свої війська до Ґренландії, щоб захистити острів від зазіхань Сполучених Штатів — головної опори НАТО. Станом на четвер, 15 січня, вже п’ять країн заявили про відправлення своїх солдатів — Німеччина, Франція, Британія, Норвегія та Швеція. Формально все це відбувається на тлі запланованих данських навчань «Операція «Арктична витривалість». Проте насправді — це прямий сигнал Дональду Трампу, який у середу, 14 січня, закликав Данію «негайно забиратися» з острова.
Президент Франції Емманюель Макрон навіть скликав екстрене засідання ради оборони через напружену ситуацію навколо Ґренландії, а також можливі подальші дії США щодо Ірану через насильницьке придушення протестів і вбивство сотень людей режимом аятол.
«Посягання на суверенітет європейської країни матиме негативні побічні наслідки. Ланцюгові реакції будуть безпрецедентними. Франція стежить за ситуацією з надзвичайною увагою та діятиме в повній солідарності з Данією та її суверенітетом», — зазначив Макрон.
Дані свіжого опитування Reuter/Ipsos показують, що лише 17% американців схвалюють бажання Трампа захопити Ґренландію. Водночас, за опитуванням данської газети Berlingske ще від січня 2025 року, проти такої ідеї виступали 85% жителів Ґренландії. Старший науковий співробітник Hudson Istitute Люк Коффі у своїй статті зазначає, що Трамп має рацію, наголошуючи на стратегічній важливості Ґренландії для безпеки Америки. Однак, немає потреби розмахувати зброєю — США можуть досягти всіх своїх цілей безпеки в Арктиці завдяки чинним угодам з Ґренландією та Данією.
«Першим кроком має бути покращення транзитних та економічних зв’язків. Сьогодні менше 1% експорту з острова йде до США, й ще менше експорту США йде до Ґренландії. Авіасполучення також обмежене. 2024 року сезонний маршрут з Ньюарка до Нуука став першим прямим рейсом за майже два десятиліття. США не треба володіти Ґренландією, щоб використовувати її природні ресурси. Трамп може заохочувати американські компанії до партнерства з ґренландським бізнесом для розвитку цих ресурсів, виведення їх на світові ринки та принесення користі обом сторонам», — вважає Люк Коффі.