© EPA/FILIP SINGER Американський лідер перевіряє на міцність єдність Європи.
У час, коли Євросоюз найбільше потребує узгоджених дій Франції та Німеччини для нейтралізації дедалі більшої загрози з боку президента США Дональда Трампа, який висловив інтерес до Гренландії, взаємини між Парижем і Берліном переживають не найкращі часи, інформує Politico.
Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявляє про намір у найближчі дні згуртувати “спільний фронт” із французьким президентом Еммануелем Макроном, давши поштовх союзу двох держав, який часто називають рушійною силою ЄС, для досягнення прогресу в діалозі з Трампом.
Однак створення “єдиної позиції” з Макроном, як її називає Мерц, буде складним завданням. Обидвом сторонам потрібно буде забути про місяці розчарувань, недовіри та неприязні. Французькі дипломати висловлюють занепокоєння щодо зростаючої впевненості Берліна у своїй ролі домінуючого гравця в Європі, тоді як німці стомлені від французів через зволікання зі спільною програмою створення винищувачів, їхню протидію торговельній угоді між ЄС і МЕРКОСУР, а також затримку з планом використання заморожених російських активів для підтримки України.
Різниця в підходах французького та німецького керівників до Трампа також проявилася в їхній реакції на погрозу американського президента ввести мита проти країн ЄС, які висловили незгоду з його планами щодо придбання Гренландії.
Макрон, який часто апелює до бойового духу незалежності від США, негайно пообіцяв рішуче відповісти Трампу, застосувавши торговельний інструментарій ЄС. Більш поміркований Мерц, переконаний прихильник трансатлантичної співпраці, акцентував увагу на можливості переконати американського президента відійти від ескалації.
У понеділок, 19 січня, Мерц публічно визнав, що Німеччина суттєво відрізняється за тоном від Франції, яка “бажала реагувати більш жорстко”, оскільки Париж менш вразливий до наслідків повномасштабної торговельної війни зі США.
Одним із факторів, що ускладнюють формування єдиної позиції з Берліном для французів, є внутрішня роз’єднаність у поглядах усередині німецького коаліційного уряду. У той час, як Макрон підіймає питання про використання торговельної “базуки” ЄС — інструменту проти примусу — для відповіді Трампу, позиція Німеччини залишається невизначеною.
“Різні німецькі посадовці висловлюють різні думки. Якщо послухати міністра фінансів Німеччини, він заявляє, що ми повинні це зробити. Інші, зокрема міністр закордонних справ Німеччини, висловилися зі значно меншим запалом”, — поскаржився один європейський дипломат.
Попри впевненість Мерца у тому, що цього тижня йому вдасться виробити спільну позицію з Макроном щодо врегулювання кризи, спровокованої Трампом, труднощі, що перешкоджають взаєминам Німеччини з Францією, мають глибший характер і їх розв’язання, найімовірніше, займе значно більше часу.
“За останні пів року франко-німецький двигун не досяг жодних результатів”, — зазначив один із представників ЄС.
Зміна балансу сил
Париж тривалий час прагнув, щоб Німеччина відігравала більш активну роль у підтримці масштабних європейських ініціатив Франції, однак наразі Берлін демонструє більшу дипломатичну вагу, ніж очікував Париж. Німеччина наближається до створення значно більшої армії, ніж її сусідка, і, за прогнозами, до 2050 року стане єдиною економікою ЄС у світовій десятці.
У той час, як Макрон вдома стикається з великим державним боргом і урядовою нестабільністю, Мерц дедалі частіше виходить на перший план європейської політики. Він зміцнив свою репутацію у питанні російсько-української війни як ключовий учасник переговорів під час саміту в Берліні наприкінці минулого року, де було досягнуто прогресу щодо гарантій безпеки між Україною та США.
Мерц також виявляв бажання відігравати провідну роль у переговорах з Трампом, хоча при цьому не завжди демонстрував себе як “зразковий європеєць”. Він повідомив журналістам, що якщо президент США “не в змозі домовитися з Європою”, то міг би “принаймні зробити Німеччину [своїм] партнером”.
Натяк на те, що Берлін може діяти самостійно, навряд чи припаде до душі французам.
“Німеччина висловлює свою думку значно гучніше, Мерц прагне почуватися комфортно в більш політичній ролі. І це викликає роздратування у французів”, — підкреслив інший європейський дипломат.
На думку німців, французи красиво говорять про важливі європейські проєкти, однак не виправдовують очікувань. Берлін роздратований тим, що Париж підтримує диверсифікацію від США, але водночас намагався заблокувати важливу торговельну угоду з економічним союзом держав у Південній Америці. Німеччина також обурена тим, що Франція претендує на лідерство в українському питанні, але робить значно менший внесок у підтримку Києва, ніж Берлін.
Розчарування Німеччини посилилося під час обговорень цього місяця щодо того, як 90-мільярдний кредит ЄС Україні слід спрямувати на підтримку європейської оборонної промисловості.
Французи висловили свою традиційну пропозицію, що ці кошти слід використовувати для закупівлі європейського озброєння, що, зі свого боку, підтримало б французьку промисловість. Німці відповіли, що перевагу слід надавати компаніям з країн, які зробили найбільший внесок у підтримку України, тим самим допомагаючи німецькій промисловості.
Враховуючи відставання Франції у внесках на підтримку України, “це досить чітке “відчепіться” на адресу Парижа”, зазначив третій дипломат ЄС.
“Щодо України німці вважають, що роблять усе можливе, тому, коли французи кажуть, що хочуть проводити [військові] операції, німці думають: досить. Франція побоюється, що в якийсь момент оборонний бюджет Німеччини стане вдвічі більшим за французький, а для Парижа це стане історичним переломним моментом”, — зауважив колишній посол Франції в Сирії та Швейцарії Мішель Дюкло.
Він також наголосив на невдоволенні Німеччини щодо угоди з МЕРКОСУР.
“Якщо ми прагнемо більшої стратегічної незалежності, нам потрібні нові партнерські відносини, зокрема торговельна угода ЄС і МЕРКОСУР. На думку німців, ми не виглядаємо серйозно”, — додав він.
Тим часом спільний проєкт винищувача FCAS вартістю 100 мільярдів євро опинився під загрозою після того, як минулого місяця Париж і Берлін не змогли дійти згоди щодо подальших дій. Крім того, будь-які розмови про те, наскільки німці готові співпрацювати з Парижем у галузі озброєння, тепер також ускладнені тим фактом, що ультраправе “Національне об’єднання” лідирує в опитуваннях напередодні президентських виборів у Франції наступного року. Перспектива приходу до влади “Національного об’єднання” вже чинить значний тиск на французько-німецькі переговори з питань оборони.
Перший рік другої каденції Дональда Трампа показав, що США швидко рухаються до моделі “імперського президентства”, а світ — до політики сили та сфер впливу. Куди прямує Америка під керівництвом Трампа й чому це становить небезпеку не лише для неї? Про це — у статті “Роковини Трампа 2.0: без гальм”, написаній Олегом Шамшуром.