© Photoroom
Валерій Примост
Сьогодні, мабуть, тільки байдужий по цей бік Атлантики не засуджує Трампа, звинувачуючи його в усіх можливих гріхах — від «вторування» Путіну до спроб зрадити українські землі росіянам. Але як особа, котра вже давно й відкрито говорить про даний етап сучасної нестабільності, я висловлю декілька непопулярних думок, що базуються на зваженому аналізі, а не на емоційному плачі facebook-спільноти.
Здрастуй, нова дійсність
Нам час ставати більш зрілими. Це вас, ймовірно, здивує, однак Трамп — чи не єдиний впливовий діяч, який насправді бажає припинити цю війну. Звичайно, не через симпатію до українців: адже як можна симпатизувати цим дивним людям на іншому краю світу, котрі на найбагатших чорноземах знову й знову зводять невідомо що, а потім відважно змагаються за волю, потерпаючи від жахливого державного управління, всеосяжної корупції та нескінченних внутрішніх розбратів?
Слід усвідомлювати, що Трамп — лідер держави, і його в першу чергу турбують інтереси саме цієї держави. Сьогодні ці інтереси сконцентровані в Південно-Східній Азії, і війна в Україні йому та його державі просто заважає. Якщо ми були настільки простакуваті, що повірили в папірці на зразок Будапештського меморандуму, — це безсумнівно наша проблема.
Вашингтон перед нами не має жодних зобов’язань, крім тих, що корисні йому в даний момент. Давній світ «захисту демократії» зник. Настає ера Американського Технату, де правила гри встановлюють вже не старі ідеологи, а молоді прагматики з Кремнієвої долини.
Доктрина Монро 2.0: чому Америка «повертається додому» і що таке Американський Технат
Америка Трампа, республіканців і так званої пейпалівської мафії впевнено прямує до концепції Американського Технату. Що це означає для нас? Перш за все, те, що вся Західна півкуля повинна стати ексклюзивним штатівським «задвірком».
Саме тому вони так рішуче взялися за Мадуро у Венесуелі. Не тому, що в Латинській Америці недостатньо інших диктаторів, а тому, що Венесуела входила до класичного плану Технату ще з 1930-х років завдяки своїм величезним запасам нафти. Мадуро — це класичне «бінго»: низька складність операції при надзвичайно високій вигоді.
Це і є оновлена Доктрина Монро. США фактично заявляють світу: «Ми повертаємося додому, але цей дім включає обидві Америки». Вони будують самодостатню систему, де енергетичний суверенітет (захоплення ринку нафти) поєднується з технологічним пануванням.
Роковини Трампа 2.0: без гальм
Для українців це досить чіткий і зрозумілий сигнал: США більше не інвестуватимуть у «стабільність у всьому світі». Вони будуватимуть власну твердиню.
І якщо ви знаходитесь за межами цієї твердині — у Східній півкулі, де назріває «чипова війна» — готуйтеся до того, що вас використовуватимуть лише як ресурс або інструмент для стримування конкурентів.
Раціоналізм, цинізм і безжальність — ось три стовпи, на яких тримається нова доктрина Вашингтона. І це цілком може спрацювати для них, але чи спрацює це для нас?
«Пейпалівська мафія» та ефективність: як Кремнієва долина замінює канонерки на дрони та AGI
Трамп у цій грі — не незалежний «актор-одинак», а «позолочений таран» у руках нової еліти. За його спиною стоїть так звана пейпалівська мафія та прагматики з Кремнієвої долини, для яких ефективність є ціннішою за будь-яку ідеологію.
Ми з вами звикли до дипломатії «канонерок» і авіаносців, але ці хлопці грають в іншу гру. Вони замінюють авіаносці на рої дронів, а держдепівські протоколи — на алгоритми AGI (штучного загального інтелекту).
Важливо розуміти: ми живемо в момент «ідеального шторму». Одночасно відбуваються три фундаментальні зламання: цифрова революція, фінал західної цивілізації в її старому ліберальному вигляді та зміна світового лідера. Боротьба за те, хто стане цим лідером, сьогодні розгортається не лише на полях Донбасу, а насамперед у лабораторіях та на заводах суперчипів.
Американська стратегія сьогодні — це підготовка до «чипової війни». У Вашингтоні прекрасно усвідомлюють, що Китай прагне нової «Цусіми» — потужного концентрованого удару, який вирішить долю світу (наприклад, захоплення Тайваню та знищення інфраструктури ASML). Щоб не допустити цього, Американський Технат діє на випередження. Їхній план простий і водночас цинічний.
- Технологічна фортеця: Поки ми воюємо та очікуємо на допомогу, Америка будує власні заводи суперчипів (як той, що зводиться в Аризоні) та створює замкнутий цикл переробки рідкісноземельних металів, 92% якої зараз контролює Китай.
- AGI як «Вундерваффе»: Головна ставка робиться на створення штучного загального інтелекту. Це зброя XXI століття. До моменту, поки AGI не буде створено, США поводитимуться з Китаєм терпляче, але послідовно «зв’язуватимуть йому руки», послаблюючи його проксі-союзників.
- Економічний канібалізм: Трамп вживає різкі, непопулярні заходи, щоб витиснути максимум результату у коротке «вікно можливостей» (до листопада 2026-го або до виборів 2028-го). Йому все одно, що ліві ЗМІ змальовують його майже Сауроном. Його завдання — забезпечити перемогу США у великому змаганні за Майбутнє.
Тут немає місця для «примх» України, якщо вони не вписуються в графік будівництва Технату. Якщо ми й надалі стоятимемо в позі, вимагаючи неможливого, Америка просто «спише збитки». Для бізнесмена це звучить жорстко, але зрозуміло: якщо актив стає занадто токсичним або дорогим в обслуговуванні, його позбуваються.
Bloomberg: Китай призупиняє деякі обмеження на рідкісноземельні метали та розслідування проти компаній США, що виробляють чіпи
Світ «пейпалівської мафії» — це світ, де дрони замінюють піхоту, а дані — нафту. І в цьому світі Росія як ресурсна база може бути навіть корисною для США в майбутній боротьбі з Китаєм. Саме тому Трамп шукає вихід із війни.
Нам необхідно припинити вимірювати геополітику категоріями «справедливості». У новій доктрині ефективність — це і є єдина справедливість. Якщо ви неефективні, ви — лише паливо для чужої турбулентності.
Східна півкуля як «паливо»: Геополітика цинізму — Україна, Тайвань та Іран у великій грі
Ми в бізнесі звикли рахувати прибутки та збитки, але в геополітиці Американського Технату валютою є стабільність ворога. А точніше її відсутність. Стратегічна мета Вашингтона сьогодні раціональна і безжальна: за допомогою керованого хаосу не дати потенційно небезпечним супротивникам у Східній півкулі накопичити достатньо сил для того, щоб кинути виклик Америці.
Я не заздрю американським союзникам. У світлі максими Пальмерстона — пам’ятаєте: «в Англії немає ні постійних союзників, ні постійних ворогів. В Англії є лише постійні інтереси» — США їх всіх зараз використовують як «паливо» для стійкої турбулентності. Подивіться на шахівницю.
- Близький Схід: Трамп примусив Ізраїль до компромісного миру з ХАМАС. Це не про гуманізм. Це про створення ситуації, де терористи збираються з силами, а Ізраїль залишається зв’язаним внутрішньою «арабською проблемою». Тим часом саудити й ОАЕ «штовхаються» в Ємені — і Вашингтон це цілком влаштовує.
- Тайвань: Тут складається ситуація, коли острів можуть використати як «сир у пастці». США нашпиговують його зброєю, провокуючи Китай на дії, аналогічно до того, як Японію провокували перед Перл-Харбором. Мета — затягти Пекін у пастку, приваблюючи перспективою технологічного лідерства (за рахунок захоплення TSMC).
- Іран та Росія: США послідовно вибивають проксі-союзників Китаю. Іран послаблюють через підтримку протестів, а Росію — через «нові санкції» на «тіньовий флот» та вилучення венесуельського ресурсу з її орбіти. Але не для того, щоб остаточно знищити, а для того, щоб роздмухувати полум’я хаосу у Східній півкулі.
А що ж Україна? Для українців відповідь має бути тверезою: ми — один із фронтів цієї гри. Трампу не потрібна «перемога демократії», йому потрібен кінець цієї війни, бо це потягне за собою вторгнення Росії до Європи. Хаос так хаос, чи не так?
При цьому ми поводимося так, ніби маємо свободу вибору. Але правда в тому, що ми чотири роки живемо на чужі гроші та воюємо чужою зброєю. Ми вередуємо, вимагаємо міфічних гарантій і відмовляємося поступитися мертвими, перекопаними шматками Донбасу. Але варто зрозуміти: щойно Америка припинить акт доброї волі у вигляді зброї та розвідданих — почнеться наша агонія.
У системі координат Технату Україна — це лише ресурс, який можна використовувати для виснаження Росії, але який також можна «заморозити» або обміняти, якщо ціна утримання стане занадто високою. Росія для Америки в майбутній боротьбі з Китаєм може виявитися важливою, а ми — ні. Це цинічно? Так. Але це реальність, в якій нам доведеться виживати.
Час дорослішати, або Як не стати «списаним збитком»
Підсумуємо. Світ, до якого ми звикли, де міжнародне право було хоча б декорацією, остаточно відійшов у минуле. Ми знаходимося в епіцентрі «ідеального шторму», де одночасно змінюється економічна парадигма, завершується епоха західного лібералізму та визначається новий світовий лідер. І в цьому штормі Америка Трампа обрала стратегію Американського Технату.
США дозволили експорт чипів Nvidia до Китаю з новими умовами
Для нас, українців, це означає кінець епохи «дипломатії жалю». Вашингтон більше не цікавлять наші сльози чи історичні образи. Їх цікавить лише те, як швидко ми перестанемо бути перешкодою для їхньої глобальної гри з Китаєм. Особисто я виділю три ключові істини, які ми повинні прийняти, щоб вижити.
Мир — це спосіб врятування для нас, а не поразка. Потрібно домовлятися про мир, поки у нас ще є сили для цього. Кожен місяць продовження війни — це не «шлях до перемоги», а поглиблення демографічної прірви та остаточне руйнування людського капіталу. Без людей території не мають значення.
Люди важливіші за кордони. Тимчасово окуповані території слід розглядати як «троянського коня». Незалежність і жива нація важливіші за лінії на карті. Території мають звичку повертатися лише туди, де є сильна, успішна держава. А ми зараз стрімко втрачаємо суб’єктність.
Відмова від наївності. Немає «постійних друзів» — є лише інтереси. Якщо ми й надалі стоятимемо в позі, вимагаючи від США неможливого, вони просто «спишуть збитки». Росія для них у майбутній боротьбі з Китаєм є важливішим ресурсом, ніж ми. Це гірка правда, яку треба вивчити назубок.
Формула врятування України сьогодні полягає не в очікуванні міфічного «плану Маршалла», а в радикальному прагматизмі. Нам необхідно стати хабом вільного підприємництва та технологій, а не вічним полігоном для випробування чужої зброї.
Бізнесу ж я рекомендую готуватися до жорсткої посадки. Переглядайте стратегії, позбавляйтеся ілюзій і вчіться працювати в умовах, де класичні держава і світ можуть змінитися до невпізнанності. Настав час ставати більш зрілими. Епоха рок-н-ролу завершилася, починається епоха Технату. І в ній виживуть лише ті, хто вміє рахувати швидше, ніж летять дрони.