© Eirik Kristoffersen / Facebook Норвегія відкрито попереджає про небезпеку російського вторгнення.
Командувач норвезьких Збройних сил Ейрік Крістофферсен висловив думку, що Осло не може ігнорувати ймовірність можливої російської агресії на територію держави, повідомляє The Guardian. За його словами, Москва може вдатися до такого кроку з метою захисту своїх ядерних ресурсів, розташованих на крайній півночі.
«Ми не відкидаємо сценарій захоплення території Росією як складової її плану із забезпечення безпеки власних ядерних можливостей — це, по суті, єдине, що в неї залишилось і що реально становить загрозу для Сполучених Штатів», — заявив генерал Ейрік Крістофферсен, керівник оборони Норвегії.
Він зазначив, що в Росії відсутні стосовно Норвегії такі ж самі загарбницькі наміри, як щодо України чи інших колишніх радянських земель. Разом з тим, значна частина російського ядерного арсеналу знаходиться на Кольському півострові — неподалік від норвезького кордону. Мова йде про атомні підводні човни, наземні ракетні системи та авіацію, що здатна нести ядерну зброю. У випадку конфлікту між Росією та НАТО в іншій частині світу ці сили матимуть вирішальне значення.
«Ми не прибираємо цей сценарій з порядку денного, оскільки для Росії це все ще варіант дій — з метою гарантування захисту своїх ядерних можливостей, потенціалу для удару у відповідь. Саме під такий сценарій на Крайній Півночі ми і здійснюємо планування», — пояснив він.
В інтерв’ю The Guardian Крістофферсен також жорстко засудив нещодавні висловлювання Дональда Трампа щодо Гренландії, а також «неприйнятні» заяви президента США про те, що союзники нібито не воювали на передовій в Афганістані, в той час, як основний тягар боїв припав на американські війська.
«У його словах не було сенсу, і всі мої американські знайомі з Афганістану це усвідомлюють», — сказав 56-річний Крістофферсен, професійний військовий, який декілька разів проходив службу в Афганістані.
«Ми без сумнівів були на передовій. Ми виконували широкий спектр завдань — від арешту лідерів талібів і навчання афганців до розвідки. Ми втратили десять норвежців. Я втратив там друзів. Тому для нас усіх ці висловлювання позбавлені логіки», — підкреслив він.
«Водночас я подумав: це ж Президент Трамп. Я жодного разу не бачив його в Афганістані. Він просто не розуміє, про що говорить. Президент не повинен робити подібні заяви. Мене особисто це не надто зачепило, але я турбувався про норвезьких ветеранів, про сім’ї загиблих воїнів», — додав генерал.
Крістофферсен очолює оборону Норвегії з 2020 року та відповідає як за збройні сили, так і за розвідку. Цей період став часом значних змін: вторгнення Росії в Україну змусило Європу переглянути безпекову архітектуру, а Швеція та Фінляндія приєдналися до НАТО разом із Норвегією. Держава також посилила прикордонні регіони з Росією на півночі.
Він зауважив, що попри те, що Норвегія враховує ризик класичного вторгнення, поточна тактика Росії є значно більш розрізненою.
«Якщо ти готуєшся до найскладнішого сценарію, це не заважає тобі одночасно протидіяти диверсіям і гібридним загрозам», — сказав він.
Разом з тим, за його словами, Норвегія і Росія зберігають певний рівень прямого спілкування — зокрема, щодо пошуково-рятувальних операцій у Баренцевому морі. Також регулярно відбуваються зустрічі представників військових обох держав на кордоні.
Крістофферсен запропонував створити пряму військову «гарячу лінію» між столицями, щоб уникнути ескалації через непорозуміння. За його словами, дії Росії на Крайній Півночі загалом були менш агресивними, ніж у Балтійському морі.
«Наразі порушення нашого повітряного простору, які ми фіксували, були скоріше наслідком непорозумінь. Росія активно використовує глушіння GPS, і ми вважаємо, що це впливає і на їхні власні літаки», — пояснив він.
«Вони цього відкрито не визнають, але ми бачимо: коли трапляється порушення повітряного простору, як правило, це пов’язано з браком досвіду у пілотів. Коли ми спілкуємося з росіянами, вони реагують досить професійно і передбачувано», — додав генерал.
Щодо норвезької території Шпіцберген, де розташоване російське поселення і яка, згідно з договором 1920 року, не може бути мілітаризованою, Крістофферсен заявив, що Росія «дотримується договору», а Норвегія не має планів щодо мілітаризації архіпелагу.
Москва звинувачує Осло у прихованій мілітаризації Шпіцбергена, однак Крістофферсен назвав це пропагандистською тезою, в яку в самій Росії насправді не вірять.
Коментуючи твердження Дональда Трампа про нібито військові плани Китаю та Росії щодо Гренландії, Крістофферсен назвав ці заяви «надзвичайно дивними».
«Ми маємо чітке уявлення про ситуацію в Арктиці завдяки нашій розвідці, і не спостерігаємо нічого подібного в Гренландії. Ми бачимо активність російських підводних човнів та їхні підводні програми в традиційних районах Арктики, але це не стосується Гренландії — це про вихід в Атлантику», — сказав він.
Його зауваження прозвучали на тлі заяв президента Франції Емманюеля Макрона, який в інтерв’ю європейським виданням заявив, що Європа перебуває у «гренландському моменті», та закликав держави чинити опір Трампу.
Макрон підкреслив, що у випадку «відвертої агресії» Європа не повинна ані поступатися, ані намагатися домовитися за будь-яку ціну.
«Ми вже випробовували цю стратегію протягом місяців — і вона не приносить результатів. Більше того, стратегічно вона лише посилює нашу залежність», — сказав він.
За словами Макрона, загроза навколо Гренландії ще далеко не зникла.
«Є погрози і залякування, а потім раптом Вашингтон відступає — і ми думаємо, що все завершилось. Але не варто в це вірити ні на мить», — застеріг він.
На запитання, чи мали б Данія та її союзники шанс відбити можливу військову спробу США захопити Гренландію, якщо Трамп зважився б на це, Крістофферсен відповів: «Цього не станеться, тому це гіпотетичне питання».
Втім, він додав попередження для Трампа і американських військових:
«Якщо Росія чомусь і вчиться з війни в Україні, то це тому, що окупувати державу — ніколи не є вдалою ідеєю. Якщо населення цього не хоче, це потребуватиме величезних грошей і зусиль, і в кінцевому підсумку ти зазнаєш поразки. Захопити територію на початку часто досить легко, але утримувати окупацію — надзвичайно важко. І, я вважаю, всі експансіоністські держави вже з цим стикалися».