© EPA/ AARON SCHWARTZ / POOL Реакція адвоката Трампа здивувала суддів.
Представники Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки повідомили, що судові інстанції не мають повноважень втручатися у спір, пов’язаний із спорудженням нової бальної зали Білого дому, особливо після того, як Східне крило вже було демонтоване. Про це інформує Politico.
У п’ятницю федеральний апеляційний суд висловив сумніви щодо позиції адміністрації президента Дональда Трампа, яка стверджує, що суди не можуть призупинити будівництво, навіть якщо воно буде визнано протиправним.
Двоє з трьох суддів колегії Апеляційного суду округу Колумбія неодноразово зверталися до представників адміністрації, намагаючись з’ясувати їхню аргументацію: якщо проєкт уже значно просунувся та стосується питань національної безпеки, чи означає це, що він стає недоторканним для судового контролю?
«В який момент це стало незворотним фактом? Якщо це було б абсолютно неправомірне рішення уряду… його все одно не можна було б зупинити?», — запитала суддя Патриція Міллетт.
«Згідно з цими правовими концепціями, я думаю, що так», — відповів представник Міністерства юстиції Яаков Рот.
Суддя Міллетт, призначена колишнім президентом Бараком Обамою, продовжила ставити запитання щодо обмежень повноважень адміністрації Трампа діяти за принципом «рухатися швидко і руйнувати все», не боячись судових позовів.
«Якщо уряд надто швидко вирішить демонтувати Статую Свободи — а для багатьох людей саме вона була першим, що побачили їхні предки, прибувши до цієї країни, — але уряд просто діяв надто поспішно, то вже нічого не можна буде вдіяти?», — запитала суддя.
«Я вважаю, що так», — відповів Рот.
У березні федеральний суддя тимчасово призупинив будівництво бальної зали на час розгляду справи. Однак Апеляційний суд округу Колумбія оперативно скасував це рішення, дозволивши продовжити роботи, доки триває процес.
Обмін репліками в суді виявив, наскільки наполегливо адміністрація Трампа відстоює масштабний проєкт реконструкції Білого дому, який президент відкрито називає одним зі своїх особистих пріоритетів, поряд з іншими архітектурними та естетичними змінами у Вашингтоні.
До скептичної позиції Міллетт приєднався й суддя Бредлі Гарсія, призначений президентом Джо Байденом.
Водночас суддя Неомі Рао, призначена Трампом, поставила під сумнів право позивачів взагалі подавати цей позов, особливо зважаючи на аргументи президента про те, що нова бальна зала стане не лише місцем для заходів, а й важливим елементом національної безпеки.
Рот заявив суду, що претензії щодо естетики з боку Національного фонду збереження історичної спадщини мають меншу вагу порівняно з питаннями безпеки.
«Баланс шкоди та суспільного інтересу настільки очевидно схиляється на користь цього проєкту», — зазначив він. — «З одного боку — архітектурні уподобання, а з іншого — безпека президента Сполучених Штатів».
Рот також стверджував, що суди не мали втручатися ані на початковому етапі реалізації проєкту, ані зараз, навіть якщо він прямо суперечить федеральному законодавству.
За його словами, якщо суд визнає будівництво незаконним, вирішувати цю проблему має Конгрес.
«Конгрес може визначити, як діяти в цій ситуації, враховуючи питання національної безпеки», — сказав Рот.
Він додав, що проєкт уже досяг значного прогресу.
«Там уже встановлено приблизно 1360 тонн арматури. Саме Конгрес має вирішувати, як збалансувати ці питання на нинішньому етапі», — зазначив він.
Національний фонд збереження історичної спадщини у своєму позові стверджує, що територія Білого дому має статус національного парку і не може бути змінена без схвалення Конгресу.
Представники фонду наголошують, що, подібно до випадку з Єллоустонським національним парком, адміністрація не може довільно змінювати призначення федеральної власності.
Інші зміни на території Білого дому — наприклад, спорудження тенісних кортів або басейну — також були здійснені без належного дозволу, але ніхто не оскаржував їх у суді.
Проте будівництво бальної зали, для якого довелося повністю демонтувати Східне крило Білого дому, має зовсім інший масштаб.
Трамп неодноразово висміював цей позов. У соціальних мережах він написав, що справу нібито «подала жінка, яка вигулює собаку і взагалі не має права подавати такий позов».
Насправді Національний фонд збереження історичної спадщини обґрунтовує своє право на позов через Елісон Гоагленд — історикиню та колишню професорку, яка працювала в різних організаціях зі збереження історичної спадщини та регулярно відвідує цю місцевість.
У її судовій заяві про собаку не згадується жодного слова.