Російська Федерація витратила приблизно 2,5 роки на перехід від перших експериментальних зразків до великосерійного виробництва реактивних дронів, а від налагодження виробництва – 1,5 року. Однак, поява цих “Гераней” не стала несподіванкою для Сил оборони України.
Як Росія переходила на реактивні дрони
Останніми тижня російські війська зосередили ударну силу на Києві, використовуючи “Герань-4” та “Герань-5”, відпрацьовуючи тактику постійних цілодобових запусків. У таких атаках задіяно близько 100 одиниць далекобійних реактивних засобів, які, попри назву “реактивні дрони”, ближчі до крилатих ракет.
Може скластися хибна думка, що ця загроза виникла раптово. Насправді ж, процес зайняв значний час. Ще в грудні 2023 року Іран публічно представив реактивний Shahed-238.
Менш ніж через місяць, у січні 2024 року, Сили оборони України збили один з перших російських реактивних дронів. Протягом 2024 року ворог також експериментував із власними розробками.
Використання таких засобів відбувалося у незначних кількостях. Однак у лютому 2025 року Головне управління розвідки Міноборони України повідомило про налагодження РФ виробництва “Герань-3”. Вже у червні 2025 року росіяни здійснили задокументовану спробу використати партію реактивних дронів для атаки на Київ.
До кінця 2025 року кількість використаних реактивних “Герань-3” не викликала особливого занепокоєння. Їхня крейсерська швидкість (280-330 км/год) дозволяла збивати їх швидкісними зенітними дронами, що зрештою призвело до зняття “Герань-3” з виробництва.
На початку 2026 року в мережі з’явився знімок українського звіту, який вказував на випробувальні пуски “Герань-4” та плани бойових випробувань “Герань-5” у жовтні-грудні 2025 року.
У січні 2026 року у публічний простір потрапила інформація про “Герань-4”, оснащену ракетою “повітря-повітря” Р-60, та “Герань-5”, у якій вгадується іранський Karrar. Ключовим компонентом цих нових засобів є китайські малогабаритні турбореактивні двигуни, які імпортуються до РФ під виглядом цивільної продукції, за мовчазної згоди Пекіна.
У травні 2026 року ГУР МОУ повідомило, що “Герань-4” і “Герань-5” виробляються серійно, а наявні потужності дозволяють виготовляти до 500 одиниць на місяць. У серпні ГУР МОУ уточнило, що РФ виробляє близько 3 тисяч “Герань-4” та “Герань-5”.
Defense Express додає, що відома мета ворога – досягти 50% частки реактивних дронів у загальній кількості далекобійних дронів. Плани на 2026 рік передбачають виробництво 60 тисяч усіх далекобійних дронів та ще 50 тисяч хибних цілей. Про це було оголошено на початку червня 2026 року.
Отже, жодного сюрпризу для Сил оборони України у появі реактивних “Герань-4” та “Герань-5” в арсеналі ворога немає. Перехід від перших експериментальних зразків до великосерійного виробництва зайняв 2,5 року, а від налагодження їх виробництва – 1,5 року.
Водночас слід розуміти, що жодна протиповітряна оборона не гарантує 100% захисту. РФ обрала тактику концентрації ударів, досягаючи враження цілей за рахунок великої кількості засобів. Зокрема, відповідно до статистики Командування Повітряних сил ЗСУ, середній відсоток перехоплення дронів усіх типів (з яких частка реактивних часто перевищує 50%) за останні п’ять днів становить близько 84%.