Нарва – це унікальне місце в Естонії, розташоване на кордоні з Росією. Близько половини її мешканців не мають права голосу, оскільки є громадянами Росії з посвідкою на проживання в Естонії або особами без громадянства. Понад 90% населення міста – етнічні росіяни. Це місто часто випадає з поля зору державної політики Естонії, що призводить до відчуття ображеності. Водночас Нарва залишається ціллю гібридного впливу Росії. Попри це, у місті з’явилися прихильники України, які плетуть маскувальні сітки для ЗСУ та збирають допомогу для українських захисників. Російськомовні мешканці Нарви переважно підтримують членство Естонії в НАТО і готові захищати країну, беручи участь у Кайтселійт – аналозі Територіальної оборони.
Нарва має славетну історію, що сягає середньовіччя. На протилежному боці річки, що розділяє місто, розташована російська фортеця Івангород. Однак, події останнього століття сформували унікальний російськомовний образ міста, відмінний від решти Естонії. У 1944 році Нарву майже повністю зруйнувала радянська авіація, але пропаганда представила це як злочин нацистів. Радянська влада заборонила колишнім мешканцям повертатися, натомість заселила місто новими мешканцями з усього СРСР. Так виникла російськомовна Нарва, де на час розпаду Радянського Союзу частка етнічних естонців становила менше 4%. Нарвський музей проводить просвітницьку роботу, нагадуючи про радянські злочини, хоча й стикається з опором міської влади.
Естонія, як і раніше, демонструє високу підтримку України. 24 лютого, День незалежності Естонії, став днем, що назавжди закарбувався в пам’яті мешканців. Колишня очільниця Нарви, Катрі Райк, пригадує, як вранці 2022 року люди збиралися на церемонію підняття прапора зі сльозами на очах. Незважаючи на певні розбіжності, які загострилися з початком війни, нарвитяни продемонстрували готовність до інтеграції. Цікавим фактом є прапор Нарви, який виглядає як перевернутий український прапор. На початку війни український прапор, вивішений біля пункту для біженців, двічі знімали та спалювали, але згодом він провисів довгий час. Незабаром у місті відкриється почесне консульство України, де з’явиться синьо-жовтий стяг.
Ірина Лобанова, місцева активістка українського походження, розповідає про біль, який відчувала українська громада Нарви під час загострення конфлікту. Її батьки, родом з Хмельниччини, зберегли українські традиції. Ще за радянських часів українська меншина була другою за чисельністю. Війна виявила, що багато хто з них підтримував політику Путіна, через що вони їхали назад в Україну. Однак, у Нарві є й справжні українці. У 2022 році українки міста об’єдналися, щоб плести маскувальні сітки для ЗСУ. Допомога надходить не лише від українців. Аллан Калдоя, почесний консул України у Нарві, розповідає, що його волонтерська група, яка складається як з етнічних естонців, так і з росіян, збирає та відправляє допомогу на фронт, зокрема для підрозділів дронарів.
Олександр, корінний мешканець Нарви, який не має естонського громадянства через мовні вимоги, готовий захищати Естонію зі зброєю в руках. Він служить у Кайтселійт, добровольчому воєнізованому об’єднанні. Олександр впевнений, що Росія нападе на інші держави, і в Нарві, як і в багатьох інших естонців, немає ілюзій щодо цього. Опитування показують, що 46% російськомовних естонців готові брати участь в обороні країни. Російськомовні та естонськомовні естонці готуються до спільної оборони, тренуючи взаємодію між собою. Навіть ті, хто не виявляє особливої любові до Естонії, не є прибічниками приєднання до Росії. Причинами цього є вищі пенсії в Естонії порівняно з Росією та усвідомлення бідності і низьких пенсій у Росії.
Нарва переживає процес жорсткої інтеграції. Тривалий час місто не було у фокусі естонської політики, але 2022 рік дав центральній владі підстави для дій. Були демонтовані радянські монументи, зменшено кількість російських написів, а естонська мова стала домінуючою. Освіта також зазнала значних змін: російські школи реорганізовано в естонські або змішані, з поступовим переходом на 100% естонськомовне навчання. Однак, це створює виклики, особливо через брак вчителів з відповідними предметами. Також обмежено політичні права: громадяни Росії та особи без громадянства втрачають право голосу на виборах, якщо не отримають естонське громадянство.
Навіть лояльні до Естонії мешканці визнають, що суспільство переживає складний період, оскільки відчуває, що “відбирають” освіту рідною мовою та інші права. Однак, на вулицях Нарви не видно ознак незадоволення антиросійським курсом. Мовчання в Нарві часто означає не згоду, а небажання говорити про політику. Існують приховані прихильники Росії, але вони не становлять значної загрози, оскільки естонська влада діє рішуче проти тих, хто співпрацює з російськими спецслужбами. Депортація таких осіб до Росії, де вони виявилися непотрібними, стала потужним антидотом.
Системні проблеми російської меншини в Нарві потребують часу для вирішення. Це процес, який може тривати багато років.