Керівництво Польської Республіки передає чіткий меседж: настав час наполягати на належному поводженні з цим фрагментом польської історії.
Польща домагатиметься від Росії відшкодування збитків, яких зазнала держава через агресію Радянського Союзу у вересні 1939 року, тривале загарбання її довоєнних східних регіонів, а також довготривалих негативних економічних і соціальних наслідків, викликаних радянським верховенством над Польщею в післявоєнний час.
Про це інформує Rzeczpospolita.
Директор Інституту воєнних втрат Бартош Гондек повідомив, що група з восьми співробітників вже розпочала дослідження.
“Керівництво Польської Республіки посилає недвозначний сигнал, що настав слушний момент вимагати належної уваги до цієї, ще донедавна несправедливо обійденої увагою, частини історії Польщі та провести розрахунок — не тільки щодо Німеччини, але і щодо законних і політичних наступників СРСР, — констатує доктор Гондек.
Дослідники усвідомлюють, що ключові архівні матеріали, які зараз знаходяться в Російській Федерації, залишаються недоступними для польських дослідників, і слід очікувати, що в осяжному майбутньому ця ситуація не зміниться, проте є чимало інших матеріалів, які вивчатимуться науковцями.
Також з певних причин, існують труднощі з доступом до архівів у Білорусі та в Україні.
Заступник міністра закордонних справ Владислав Бартошевський підкреслив, що уряд Польської Республіки жодного разу не визнавав питання воєнних репарацій для Польщі за особисті та матеріальні збитки, завдані внаслідок агресії СРСР і сталінських злодіянь, закритим.
Підготовка Східного звіту є багаторічним процесом. Це завдання значно складніше, ніж вивчення німецьких втрат, оскільки протягом десятиліть присутності та впливу СРСР у Польщі значна частина документації знищувалася, фальсифікувалася або свідомо приховувалася. Наприклад: майно, розграбоване радянською владою, в офіційних паперах часто делікатно називалося як «помилково вивезене», що суттєво ускладнює його ідентифікацію та оцінку.
Проблема воєнних репарацій для Польщі за значні особисті та матеріальні втрати, завдані внаслідок агресії СРСР і сталінських злочинів, зокрема за неправомірні депортації та заслання до трудових таборів у СРСР, не була врегульована ані СРСР, ані Російською Федерацією, хоча питання виплати репарацій, у тому числі компенсацій постраждалим особам, Російською Федерацією як державою-правонаступницею СРСР неодноразово піднімалося урядом Польщі, на жаль, безрезультатно.
Чинниками, які перешкоджали змістовному діалогу щодо вироблення спільних рішень, були насамперед побоювання російської влади щодо фінансових наслідків для бюджету Росії та створення прецеденту для можливих подібних вимог з боку інших держав.
Російська сторона вказувала на можливість вирішення питання компенсацій для індивідуальних осіб у рамках російської правової системи, згідно із законом РРФСР від 18 жовтня 1991 року про реабілітацію жертв політичних репресій. Однак цей закон не передбачав фінансових відшкодувань за депортації, виселення, примусову працю, зокрема в таборах НКВС, втрату життя, здоров’я та майна — тобто за репресії, які найбільше торкнулися поляків. Тому ці положення жодного разу не розглядалися польською стороною як можливий спосіб хоча б часткового задоволення висунутих вимог.
Нагадаємо, у вересні 2022 року Сейм Польщі прийняв резолюцію про репарації від Німеччини, а в жовтні того ж року тодішній міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау підписав дипломатичну ноту Німеччині з приводу репарацій за Другу світову війну.
Німеччина відхилила вимогу польського уряду, заявивши, що питання репарацій і компенсації збитків у війні закрите, з чим Польща не погодилася.