© Getty Images США стверджують, що оволодіння даною територією критично важливе для безпеки.
Російський підводний човен проєкту 955А, а саме «Владімір Великий», з арсеналом у 16 балістичних ракет, переховується під полярними льодами після виходу з Мурманська, намагаючись таємно подолати морську «горловину» між Гренландією, Ісландією та Великою Британією.
Росіяни не знають, що за ними стежить британський ударний підводний човен класу Astute. У певний момент в атлантичних глибинах екіпаж може передати естафету спостереження американським союзникам. У випадку втрати російського човна з виду, місія буде вважатися невдалою, а Сполучені Штати — в умовах підвищеної загрози атаки, як повідомляє The Times.
Один з інформаторів у військово-морському флоті пояснив:
«Подібна взаємодія унеможливлює перебування російського підводного човна непоміченим поблизу американських берегів».
На даний момент, за наявними оцінками, рівень російської активності незначний, і зазначене завдання виконується результативно.
Разом з тим, у випадку, якщо Вашингтон спробує захопити Гренландію збройним шляхом, ризики для США можуть збільшитися: багаторічні домовленості щодо обміну життєво важливою розвідувальною інформацією можуть бути зруйновані.
Ед Арнольд, провідний науковий співробітник з питань європейської безпеки Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), констатує:
«США, Норвегія і Велика Британія мають тристоронню угоду про морське патрулювання з метою відстеження російських підводних човнів і утримання їх якомога далі на схід. Це операція всього альянсу. Вона може розвалитися, якщо Трамп захопить Гренландію, що зробить США більш вразливими, а не навпаки».
Том Шарп, колишній командувач Королівського флоту, додає:
«Для мене неможливо уявити, щоб подібна співпраця зникла — і при цьому ми опинились у такій ситуації».
У випадку усунення міжсоюзницького управління морськими просторами, за його словами, «всі наші підводні сили — як ударні, так і стримуючі — стають менш захищеними».
Обґрунтовуючи ймовірне заволодіння Гренландією, президент Дональд Трамп заявляв:
«Якщо подивитися навколо Гренландії прямо зараз, там знаходяться російські есмінці, китайські есмінці і, що найважливіше, російські підводні човни повсюди».
Дані заяви про «заповнення» острова викликали подив у військових стратегів НАТО та розвідувальних служб.
Деякі експерти переконані, що відсутні розвіддані про будь-яку значущу російську присутність, а арктична «гра м’язами» Владіміра Путіна переважно була зосереджена на Норвегії, Фінляндії та Швеції.
Загроза для Гренландії з боку російського та китайського флотів оцінюється як незначна. Оборонні та безпекові домовленості, включаючи договір, що надає США військовий доступ до Гренландії, забезпечують можливість реагування на будь-яку потенційну небезпеку.
Арнольд зауважує, що російська загроза регіону зменшилася в останні роки, оскільки Москва перенаправила ресурси на війну проти України. Китайська активність обмежується науковими дослідженнями, які, можливо, можуть слугувати прикриттям для майбутніх військових дій, однак на даний момент не розглядаються як пряма загроза.
«Розвідувальні дані не підтверджують те, як Трамп змальовує ситуацію — принаймні в найближчій перспективі. Російська загроза більш серйозна, ніж китайська, але за останні роки вона послабшала. Значна частка ресурсів направлена на Україну. Російські позиції в Арктиці зараз слабші, ніж будь-коли за останні п’ятнадцять років», — стверджує Арнольд.
В опублікованому минулого місяця звіті Оксфордського інституту енергетичних досліджень констатовано, що участь Китаю в арктичному видобутку корисних копалин скорочується в Канаді та Гренландії «через політичні фактори, а також високі витрати та ризики ведення діяльності».
Широко відомо, що США не піднімали питання Гренландії як нагальної проблеми безпеки на останніх засіданнях НАТО. Арктична стратегія Пентагону на 2024 рік згадує острів тільки в контексті посилення повітряного та морського патрулювання — крок, який НАТО й без того вже обмірковує.
У національній стратегії безпеки США, оприлюдненій у листопаді, Гренландія зовсім не згадується. Стратегічний оборонний огляд уряду Великої Британії від червня минулого року застерігав, що Арктика і Крайня Північ можуть стати «вільними від льоду» влітку до 2040 року, що «відкриє доступ для більшої кількості учасників і створить нову зону конкуренції в ширшому оточенні Британії». Гренландія там також не згадується окремо.
Відсутність чіткого американського акценту та реальної російської чи китайської загрози означає, що стратеги НАТО, які працюють над арктичною місією з центром на Гренландії, намагаються зрозуміти, що саме необхідно:
«Це системи повітряного спостереження, літаки чи військово-морська присутність — і якого конкретно типу?» — запитав один дипломат.
Інший висловив думку, що німецькі та британські протичовнові літаки P-8 Poseidon могли б бути корисними для Гренландії. Також обговорюється варіант місії з повітряного патрулювання.
Показово, що США мають обмежені ресурси та досвід для діяльності в Арктиці. Наразі саме європейські союзники по НАТО — насамперед скандинавські країни та Велика Британія — володіють силами, підготовленими до арктичних умов.
Одне з військових джерел зазначило, що під час минулорічних навчань Joint Viking у північній Норвегії американські війська зіткнулися зі значними труднощами. Командування навчань було змушене попросити фінських резервістів — найбільш грізних арктичних бійців, які грали роль «загарбників», — діяти стриманіше.
«Фінів довелося попросити перестати бити американців, тому що це було принизливо і деморалізуюче», — сказало джерело.
США також покладаються на Фінляндію у сфері передових технологій криголамного флоту.
«Європейці мають ноу-хау», — зауважив один із військових. — «Якщо Трамп хоче захищати регіон, він діє неправильно, відштовхуючи своїх арктичних союзників».
Генерал Джеймс Еверард, колишній заступник верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі, підсумував:
«Я вважаю, що слово “загроза” тут недоречне. Прямої військової загрози немає, проте Гренландія багата на корисні копалини. Усі хочуть отримати свою частку, тому існують довгострокові безпекові та комерційні ризики, якими потрібно управляти. У НАТО є дієва стратегія використання сил, яку можна розширювати за необхідності — однак спочатку необхідно узгодити роль і мету».