Українська майстриня прикрас переїхала до Валенсії разом із двома дітьми та двома котами. Вона ділиться, чому еміграція виявилася зовсім не такою, як у Instagram.
Її шлях пролягав через усю Європу, сподіваючись знайти спокій. Однак пригоди, як з’ясувалося, тільки розпочиналися. На в’їзді до Іспанії її намагалися пограбувати просто на трасі. Так розпочалася нова сторінка в житті Оксани Турбаївської — майстрині прикрас із 16-річним досвідом, яка залишила Київщину заради Валенсії. Іспанія виявилася не казковою країною, але стала місцем, де вона нарешті побачила себе в іншому світлі. В інтерв’ю для “Фокусу” жінка розповідає про свій унікальний досвід.
Нас хотіли пограбувати
З чого розпочалася ваша історія переїзду до Іспанії?
— Коли ми в’їжджали до країни, на нас скоїли спробу пограбування — прямо на трасі. Ось таке “Bienvenido”. Виявляється, це відома схема: водій іншої автівки сигналізує про нібито проблему з колесом або іншу поломку, ви зупиняєтесь, а він відволікає вас, поки його спільники грабують. Вони можуть діяти групами.
Відео дня
Проте, все ж таки, я б почала з того, що рішення про переїзд було доволі раптовим. Ми ніколи не планували виїжджати за кордон, але, проживаючи в Київській області, неподалік від ГЕС, і маючи двох дітей та майже три роки без сну, ми врешті-решт зважилися на еміграцію в грудні 2024 року. Ми взяли з собою двох котів, і тепер вони полюють не на мишей, а на ящірок.
Оксана Турбаївська виїхала з Київщини у Валенсію Фото: Оксана Турбаївська | особистий архів
Перші тижні в Іспанії минули наче уві сні, адже психіці надзвичайно складно миттєво усвідомити все, що відбувається. Поступово приходиш до себе. Навколо абсолютно інший світ, у якому тепер потрібно зрозуміти, як жити.
Іспанія не казка
Якою ви уявляли Іспанію до переїзду, а якою країна виявилася насправді?
— До переїзду Іспанія здавалася мені дуже кінематографічною: море, сонце, апельсинові дерева, безтурботність і люди, які нікуди не поспішають. Я думала, що це буде країна, де життя може стати спокійнішим просто через наявність пальм та сонця.
Однак країна не звільняє мене від відповідальності за власне життя. Тут так само потрібно облаштовувати побут, розбиратися з документами, вивчати мову та почуватися чужою. Для мене Іспанія виявилася зовсім не казковою. Тут розсипалися всі мої опори… Єдине, що допомогло витримати — це сім’я… Незапланована еміграція — це дуже важко, насамперед психологічно.
Для мене, як для митця, головне, щоб країна надихала жити та творити. А тут є сонце, квіти, море, неймовірна архітектура. Мені це подобається — це відповідь на питання: “Чому саме ця країна?”.
Що було найскладнішим у період адаптації: мова, документи, пошук роботи, самотність, нове оточення чи щось інше?
— Відчуття тривоги щодо роботи: чи зможу я продовжувати свою справу, яку створювала 16 років, перебуваючи за кордоном. Як це робити правильно й легально? З основними документами все було зрозуміло, адже в Іспанії існує велика українська спільнота, і відповіді та підказки на всі питання можна знайти в Telegram-спільнотах або Google.
А от зі школами для дітей виникають труднощі. Складається враження, що немає чіткої системи або вона надзвичайно складна та незрозуміла. Іспанці нікуди не поспішають, тому часто можна дізнатися, чи зарахували дитину до бажаної школи, лише перед початком навчального року.
Оксана розповіла про свій досвід еміграції Фото: Оксана Турбаївська | особистий архів
У Валенсії є багато українських дівчат. Я щаслива, що знайшла тут подруг. Навіть не очікувала зустріти таку кількість неймовірних, талановитих і сильних жінок. Зараз я раз на місяць організовую групи, де проводжу навчальні творчі майстер-класи зі створення прикрас з натурального каміння та поступово обростаю “своїми” людьми.
Робота зцілює
Чи був момент, коли ви подумали: “Я не впораюся”? Що допомогло пройти цей період?
— Так, був, і не один раз. За півтора року еміграції цей стан періодично, хвилеподібно, повертається. Але для мене джерелом сили є моя робота, моя творчість. Коли пишу в соцмережах про свої емоції, завжди отримую потужну підтримку від дівчат і продовжую створювати прикраси. Це і моя сила, і моя “ахіллесова п’ята”: без улюбленої справи я не відчуваю життя.
Чи стикалися ви в Іспанії зі стереотипами щодо українок або жінок зі Східної Європи?
— Особисто я не стикалася, але чула багато історій про дивні запитання щодо українців: “А чи знаєте ви, що таке мікрохвильовка, чи є у вас в Україні супермаркети?”. Можливо, мені таких питань не ставлять через мій зовнішній вигляд або через коло спілкування. За кордоном ми спочатку створюємо свою “бульбашку”, а вже з часом, адаптувавшись, розширюємо коло спілкування до місцевих.
Оксана зізнається, що їй дуже допомагає робота Фото: Оксана Турбаївська | особистий архів
Іспанці, з якими я спілкувалася, завжди були ввічливими, іноді навіть надмірно. Мені подобаються невимушені розмови з дідусем на пошті або продавчинею в супермаркеті. Часто незнайомі жінки говорять, що я красива, або що їм подобається моє яскраве волосся чи татуювання. Це приємно.
Різниця менталітетів
У чому, на вашу думку, полягає найбільша різниця між українцями та іспанцями?
— О, різниця величезна. Звісно ж, це менталітет, якщо говорити загалом. І я б виділила “смакування життя”: це навичка, якій ми вчимося тут, а в них вона ніби вшита в генетичний код.
У всього є свої плюси та мінуси. Українці — ініціативні та працьовиті, невтомні, я б сказала. Мені складно сприймати те, що тут люди часто не дуже чітко дотримуються домовленостей і термінів. Для мене це виглядає як неорганізованість та безвідповідальність, хоча для них це просто звичний спосіб існування.
Загалом дивуюся, коли люди намагаються порівнювати різні народи та засуджувати інший спосіб життя чи мислення. Бо навіть трохи заглибившись в історії країн, можна зрозуміти “чому”. У всіх різне формуюче минуле.
Що Іспанія змінила у вашому характері, ритмі життя або ставленні до себе?
— Разом із усіма труднощами прийняття еміграції я змогла тут подивитися на себе інакше. Побачила, яка я сильна та красива, і усвідомила, наскільки вдячна собі та своєму тілу за все те, що ми пережили та витримали. Змогла нарешті серйозно кинути палити. З першого дня в Іспанії. Хоча тут, навпаки, багато курців.
За словами Турбаївської, в українців та італійців досить різний менталітет Фото: Оксана Турбаївська | особистий архів
Також вже 10 місяців я взагалі не вживаю алкоголь. До цього рішення я йшла поступово, але пазл склався саме тут, в Іспанії, де “вино дешевше за воду”. Гадаю, що це моя сила — йти до своїх цілей повільно, але впевнено. Так само і з власною справою: я хвилювалася, що не зможу її тут продовжити, а цього року відкрила інтернет-магазин і навіть маю вітрину з прикрасами в місті. Тож усе можливо, якщо вірити в себе.
Що з українського ви особливо бережете в собі, живучи в Іспанії?
— Мову, любов до України. Це відображається і в моїй роботі, бо це також частка українського характеру: сміливого, красивого, вільного. Навіть створюючи прикраси в іншій країні, я відчуваю, що вкладаю в них свою українську душу. Щиру та відкриту.
Одна порада
Якби ви могли дати одну пораду жінці, яка зараз починає життя з нуля в іншій країні, що б ви сказали?
— “Не поспішайте вимагати від себе одразу бути сильною, успішною та адаптованою”. Починати життя в іншій країні — це не просто переїзд, це велика внутрішня трансформація. Доведеться вивчати нову мову, нові правила, іноді — знову шукати себе, свою справу, своє коло спілкування та опори.
Пам’ятайте, що ви починаєте не з порожнього місця. Ви берете з собою весь свій досвід, силу, талант, любов, професіоналізм і все, що вже встигли створити до переїзду. Дайте собі час. Не порівнюйте свій шлях із чужими ідеальними історіями. Рухайтеся маленькими кроками та вірте в себе.
Нова країна може позбавити звичних опор, але вона не забирає вашу цінність. Я і досі проживаю цей досвід та маю в своїй колекції багато історій дівчат в еміграції. Будуйте коло спілкування, воно також стане вашою підтримкою у складні моменти. Жінки — це величезна цінність та натхнення для мене.
Нагадаємо, раніше “Фокус” писав:
- Дівчина з України, яка зараз живе та працює в США, розповіла про роботу приватним шеф-кухарем. Як виявилося, це хороша робота з гідною оплатою та непоганими умовами.
- Колишній вчитель фізкультури, який тепер живе в Польщі, розповів про тамтешні реалії.
Чоловік на ім’я Роман, після еміграції до Швеції, назвав найкращу, на його думку, країну для спокійного та розміреного життя.