Сьогодні
Рівно 13 місяців і 13 днів тому я востаннє мала інтимну близькість. Якби мені сказали, що так буде, я б ніколи не повірила. Однак це сталося. І за цей період моє життя неупізнанно трансформувалося. І не лише тому, що в ньому зник секс.
Кім Кетролл у серіалі “Секс і місто” Реклама.
Я ніколи не вважала себе людиною, схильною до залежностей. Безумовно, я не раз вживала алкоголь до втрати пам’яті. Траплялися й моменти, коли я надмірно вживала наркотичні речовини, хоча тепер усвідомлюю, що саме тоді мені критично потрібна була ясна голова. Але все це не залишило помітних відбитків у моєму житті. На відміну від моїх стосунків з чоловіками.
Більше десятиліття я прожила за усталеним сценарієм. У віці від 16 до 32 років у мене було шість романтичних зв’язків. З трьома партнерами я проживала разом. Міг бути тиждень, коли я розривала стосунки з чоловіком, а вже наступного вирушала на третє побачення з іншим. Мені навіть не спадало на думку, що неможливість залишатися наодинці довше кількох тижнів, максимум кількох місяців, може бути шкідливою. Постійна присутність когось здавалася цілком природною. Я була переконана, що саме таким і має бути життя.
У ті нечисленні періоди, коли мені все ж доводилося бути самій, я вдавалася до додатків для знайомств, що пропонували майже нескінченний вибір чоловіків. Я зустрічалася з усіма можливими типажами, які тільки могла уявити, а також з тими, про існування яких раніше навіть не замислювалася. Одного вечора я могла до другої години ночі вести бесіду біля похмурого бару з життєрадісним і зухвалим теслею, а в неділю вранці вже обговорювати політику за кавою та круасанами з консультантом, який виріс десь у місці, що нагадує маєток із “Абатства Даунтон”.
Навіть після чотирирічних стосунків, які ледь не коштували мені психічного благополуччя і після яких мені знадобився цілий рік терапевтичної допомоги, я не зупинилася. Щойно я звільнилася від найтемніших стосунків у своєму житті, то одразу ж поринула в наступні, а потім ще в одні. Майже як пуголовок, який, щойно відростивши ноги, одразу вирішив їх використати. Я не хотіла, щоб один негативний досвід перетворив мене на озлоблену й розчаровану людину, яка втратила віру в кохання. Або на жінку, яка вирішила, що їй більше не потрібен секс.
Кім Кетролл у серіалі “Секс і місто”
Я переїхала з Белфаста до Лондона, і сотні чоловіків, яких раніше можна було знайти одним свайпом, раптом перетворилися на тисячі. Іноді я почувалася як лисиця, що потрапила в курник: чоловіків навколо було безліч, а вибір здавався невичерпним. Я переконувала себе, що не прагну нічого серйозного. А потім зустрічала когось веселого, симпатичного чи розумного і негайно починала переконувати себе, що саме він і є “тим самим”.
Я деякий час мешкала в Нью-Йорку і, звісно, зустріла там чоловіка. “Він той самий”, — повідомила я друзям. Це сталося лише через кілька тижнів після того, як я так само назвала зовсім іншого чоловіка, який, до речі, був повною протилежністю нового. Звісно, ніякого “того самого” не було. Була лише я і моя невгамовна потреба в близькості, закоханості й пристрасті.
Коли мої другі нью-йоркські стосунки закінчилися — так, виявилося, що після першого був іще один “той самий”, — я нарешті визнала очевидне. Насправді я шукала зовсім не стосунків. Я просто намагалася відвернути свою увагу від того, чого справді прагнула: реалізувати свої мрії, займатися творчістю, ділитися нею з іншими й самостійно визначати, яким буде моє життя. Я весь час чекала, що саме стосунки нададуть моєму життю сенсу. Я дозволяла чоловікам і можливому майбутньому з ними визначати, ким я є і яким буде мій шлях.
Коли ми почали обговорювати подружжя, візи й житло, я раптом усвідомила, що знову повторюю той самий сценарій, якого після терапії так старанно намагалася позбутися. Якби я залишилася з ним, зовні все виглядало б цілком логічно. У мене з’явився б груповий чат для дівич-вечора. Я могла б говорити з мамою про весільні вбрання. Могла б цілий рік планувати весілля. Але одного ранку, коли ми сиділи за сніданком, який, як виявилося пізніше, став нашим останнім, я раптом зрозуміла, до чого мене зрештою призвела ця залежність від чоловіків. До життя, якого я насправді не бажала. Я була співзалежною. І мені необхідно було зупинитися та дати собі час, щоб із цього звільнитися.
Коли з Нью-Йорка прибула остання валіза з моїми речами, ми написали одне одному фінальні листи, закрили акаунти й заблокували номери, я усвідомила: це мій шанс нарешті справді щось змінити. Мені потрібно було повністю відмовитися від чоловіків, сексу й стосунків. А потім просто поспостерігати, що станеться, коли в моєму житті звільниться весь той простір, який вони раніше займали.
Через кілька місяців, уже в Лондоні, ми сиділи з подругою в барі, коли до нас приєднався її знайомий. “Джемма дотримується целібату. Уже цілий рік”, — сказала йому подруга. Він подивився на мене з неприхованим подивом. Я помітила, що моє рішення чомусь часто викликає в людей дискомфорт. Наче сама моя присутність перетворює мене на сувору наставницю, яка прийшла читати їм нотації й засуджувати за те, що вони мають інтимну близькість. “Чому?” — це запитання мені ставлять знову і знову. “Деякі люди мають залежність від наркотиків чи алкоголю, — відповідаю я. — Іноді їм доводиться повністю відмовитися від цього, щоб трансформувати своє життя. А я була залежною від чоловіків”. Комусь це здається кумедним. Дехто закочує очі. Деякі кажуть, що я просто “ще не зустріла належного чоловіка”. Повірте, зустріла. Але іноді люди справді мене розуміють. “Я теж хотіла б спробувати”, — час від часу кажуть мені. Переважно це жінки.
Звісно, я сумую за сексом. Особливо мені бракує того ейфорійного відчуття, коли вперше займаєшся сексом із новою людиною і між вами все раптом збігається. Коли ви однаково відчуваєте одне одного, між вами є сильний потяг і здається, що навколишній світ на якийсь час просто зникає. Це той рідкісний зв’язок, через який ніби зупиняється час. Але натомість я відкрила для себе інше відчуття: неймовірний спокій від усвідомлення, що за твій настрій відповідаєш ти й тільки ти. Коли подруги скаржаться на чоловіків у своєму житті, годинами розбирають чергові сварки або розповідають, як після конфлікту вони примирилися в ліжку, я згадую себе колишню. Ті часи, коли майже всі мої думки крутилися навколо того, де і з ким я отримаю наступну порцію близькості, уваги чи пристрасті. І що довше я живу в цьому спокої, без постійних емоційних злетів і падінь, то частіше думаю: можливо, я захочу залишитися тут ще надовго.
За матеріалом vogue.co.uk