Сьогодні
Отже, ви щойно пережили ефектну кіноверсію “Одіссеї” Гомера від Крістофера Нолана. Який наступний пункт призначення? Варіантів безліч. Можна звернутися до інших інтерпретацій античних грецьких міфів та текстів — від “Аргонавтів” Дона Чеффі до “Медеї” П’єра Паоло Пазоліні. Або ж обрати зовсім інший напрямок і заглибитись у блискучі адаптації видатних літературних творів — від культового артхаусу до найактуальніших серіальних хітів.
“Велика маленька брехня”
Реклама.
Телевізійні адаптації рідко досягають магічного зв’язку з першоджерелом, проте перший сезон “Великої маленької брехні” став приємним винятком. Продюсерки та виконавиці головних ролей Різ Візерспун і Ніколь Кідман, разом із бездоганно підібраним акторським ансамблем, майже ідеально втілили на екрані однойменний роман Ліян Моріарті — один із найуспішніших сучасних “пляжних” бестселерів. Другий сезон лише посилив враження: розкішні маєтки, драматичні сімейні чвари та акторська майстерність найвищого ґатунку перетворили серіал на еталон ескапізму. І вже наступного року на глядачів очікує третій сезон.
“Години”
Моє знайомство з цією історією відбулося парадоксально: спершу я побачила фільм 2002 року, а вже потім прочитала роман Майкла Каннінгема. Картина вразила мене до глибини душі своєю зворушливою красою: саундтрек, візуальна складова, акторські роботи — усе разом створило незабутній досвід.
Після перегляду я негайно придбала книгу і була так само захоплена. “Години” — це роздуми про життя та смерть, де роман Вірджинії Вулф “Місіс Делловей” слугує зв’язуючою ниткою між долями трьох жінок із різних часових періодів. Сам фільм є справжнім шедевром акторської гри: Джуліанна Мур, Меріл Стріп та Ніколь Кідман демонструють одні з найвидатніших перформансів у своїх кар’єрах.
Дивовижно, як роман, позбавлений значної зовнішньої дії, але багатий на внутрішній світ і спогади, зумів трансформуватися в такий захопливий кінематографічний твір. Значною мірою це заслуга режисури Стівена Долдрі. Попри всю свою меланхолійну атмосферу, “Години” зрештою залишають по собі надзвичайно світле почуття.
“Моя неймовірна подруга”
Екранізація “Неаполітанського квартету” Елени Ферранте від HBO — це справжня кінематографічна подорож, що розгортається протягом чотирьох сезонів і охоплює чотири романи: “Моя неймовірна подруга”, “Історія нового імені”, “Ті, що тікають, і ті, що залишаються” та “Історія про загублену дитину”.
В центрі оповіді — складна, багаторічна дружба між Лілою та Лену, яка пронизує їхнє дитинство, юність, досвіди кохання, втрат і десятиліття змін. Якщо після перегляду виникне бажання зануритися в подальші твори Ферранте на екрані, зверніть увагу на серіал “Брехливе життя дорослих” та фільм “Втрачена донька” від режисерки Меггі Джилленгол.
“Патрік Мелроуз”
Бенедикт Камбербетч виконує головну роль у п’ятисерійному мінісеріалі “Патрік Мелроуз”, що вийшов у 2018 році. Його персонаж — британський аристократ, який намагається подолати давні травми та власні залежності. Серіал базується на напівавтобіографічній серії романів Едварда Сент-Обіна: Never Mind, Bad News, Some Hope, Mother’s Milk та At Last. Якщо після перегляду ви вирішите звернутися до першоджерел, образ Камбербетча, ймовірно, супроводжуватиме вас на кожній сторінці. Варто лише пам’ятати: це надзвичайно похмура та емоційно виснажлива історія.
“Сяйво”
У 1980 році Стенлі Кубрік створив кіноверсію роману Стівена Кінга “Сяйво”, яка стала одним із найзнаковіших фільмів жахів в історії кінематографа. Центральний персонаж — письменник Джек Торранс, який погоджується на посаду доглядача готелю “Оверлук” на зимовий сезон і прибуває туди з дружиною та юним сином. Дуже швидко ізольований гірський готель починає розкривати свої моторошні таємниці.
Хоча Кубрік дозволив собі певні відступи від літературного тексту, що свого часу викликало невдоволення прихильників Кінга, йому вдалося досконало передати ключові теми твору — домашнє насильство, алкоголізм, самотність та поступове занурення в безумство.
Відчуття тривоги пронизує буквально все: музичний супровід, композицію кадрів, геометрично вивірені інтер’єри, яскраві колірні контрасти та тривалі панорамні зйомки порожніми коридорами. Навіть сцена, де хлопчик катається на своєму триколісному велосипеді порожніми готельними проходами, стає однією з найбільш напружених у кіно. Не дивно, що “Сяйво” давно здобуло статус класики, яку безкінечно цитують та переосмислюють інші кінорежисери. Як і Кінг у своїх романах, Кубрік майстерно поєднує надприродне з буденним. І розповідає історію людини, яка програє боротьбу власним внутрішнім демонам.
“Не кажи нічого”
Книга американського журналіста Патріка Редена Кіфа детально висвітлює історію сестер Долорес і Маріан Прайс — перших жінок, які стали повноцінними членами Ірландської республіканської армії, — а також розслідує загадкове викрадення та вбивство Джин Макконвілл, матері десятьох дітей, яку забрали просто з її помешкання в Белфасті під час конфлікту, відомого як The Troubles. Шоуранер Джошуа Зетумер створив рідкісний приклад адаптації, яка не просто відтворює першоджерело, а й доповнює його.
Це надзвичайно потужний, зворушливий і майстерно виконаний серіал. І тепер залишається лише очікувати на екранізацію наступної книги Кіфа — London Falling.
За матеріалами Vogue.com