© Getty Images
Олег Шамшур
Перші 100 днів другого президентського терміну Дональда Трампа ознаменувалися заздалегідь продуманою стратегією «шоку й трепету». Новообраному старому главі держави вдалося деморалізувати своїх супротивників, нав’язати їм власну програму, умови та правила політичної взаємодії, зосередивши ключові важелі влади в своїх руках, наслідуючи модель «імперського президентства». Загальновизнано, що жоден із попередніх лідерів не ставив під таке жорстке випробування міцність Конституції країни, її фундаментальні інституції та основи функціонування державного апарату.
За 100 днів до проміжних виборів до Конгресу Сполучених Штатів політична картина виглядає менш однозначною, ніж на початку поточної каденції Трампа. Імідж «всемогутнього Дональда» зазнав певної ерозії, а на його все ще вражаючому фасаді з’явилися помітні тріщини. Результати листопадових виборів можуть призвести до дострокового перетворення Трампа на «кульгаву качку». В умовах токсичного сучасного політичного середовища, здобуття демократами контролю хоча б над Палатою представників Конгресу закриє шлях до ухвалення нових законодавчих пропозицій президента та надасть демократам інструменти для «залякування» адміністрації та самого Трампа через численні слухання, розслідування, запити документів, аж до можливості ініціювання чергової процедури імпічменту.
Така «ціна» стоїть за виборчим питанням. Незважаючи на звичну браваду, Трамп це розуміє. Саме тому він докладає зусиль, щоб максимально ускладнити діяльність Демократичної партії, запобігти мобілізації її виборчого корпусу шляхом створення законодавчих та інституційних перешкод, таких як ускладнення процесу голосування та маніпулювання межами виборчих округів.
Розглянемо, як виглядають позиції демократів та республіканців напередодні значних політичних канікул у США (конгресмени вже вирушили на літні відпустки), після яких виборча кампанія вступить у свою вирішальну фазу.
Навесні здавалося, що лише надзвичайні події можуть перешкодити демократам здобути перемогу на виборах до Палати представників. Не виключалася навіть можливість їхнього контролю над Сенатом. Наразі ситуація ускладнилася, і втілення так званої «блакитної хвилі» (відповідно до традиційного кольору Демократичної партії) видається малоймовірним, попри збереження сприятливої політичної кон’юнктури для цієї партії.
Популярність Трампа продовжує знижуватися: згідно з останнім опитуванням громадської думки, проведеним виданням The Economist, 60% американців висловлюють незадоволення його президентською діяльністю. Інші дослідження вказують на зменшення підтримки політики Трампа за ключовими питаннями серед республіканців і навіть серед його найвідданіших виборців. З точки зору майбутніх виборів, найбільш вагомим є зростання невдоволення чинним президентом серед незалежних виборців (51%, за даними опитування на замовлення газети The Washington Post).
Хоча Трамп створив собі імідж ефективного керівника економіки, зараз найнижчі оцінки американців отримує саме його робота у сферах подолання інфляції, створення нових робочих місць та загального економічного розвитку. Ці питання (поряд з охороною здоров’я) перебувають на вершині пріоритетів мешканців США. Спроби Трампа та його команди перекласти відповідальність за зниження купівельної спроможності на попередні адміністрації більше не справляють враження на американську громадськість, навіть на частину його прихильників. Навпаки, відбулася певна зміна ролей: більшість американців вважає, що досягти прогресу у боротьбі з інфляцією та зростанням вартості життя здатні не республіканці, а демократи.
До трійки найменш успішних сфер діяльності Трампа належить також його зовнішньополітичний курс. Війна в Ірані стала головною причиною зниження популярності президента протягом останніх місяців. За даними опитування CNN, близько двох третин американців вважають, що конфлікт завдав шкоди інтересам США. Основною проблемою для Трампа та Республіканської партії є те, що війна посилила інфляційні тенденції, насамперед через значне зростання цін на паливо (74% опитаних повідомили, що відчувають це на собі).
Серед тенденцій, що сприяють демократам, — вищий рівень мотивації та ентузіазму щодо участі у виборах у їхнього традиційного електорату порівняно з республіканцями. Також спостерігається зростаюче розчарування в політиці Трампа серед представників тих груп, які традиційно підтримували демократів (зокрема, іспаномовні, молодь кольору шкіри), але проголосували за нього у 2024 році. Ті, хто був заінтригований його пропозиціями, повертаються до табору тих, хто виступає проти Трампа.
Загалом, прогнози щодо майбутніх виборів до Конгресу, коли учасникам опитувань пропонують обрати між підтримкою однієї з політичних партій, а не окремих кандидатів, надають перевагу демократам — від 5 до 11%.
Однак, реальні результати волевиявлення народу залежатимуть від того, наскільки Демократична партія зможе подолати або хоча б мінімізувати вплив перешкод, що ускладнюють її шлях до бажаної перемоги.
З ініціативи Білого дому, зокрема, Республіканська партія провела безпрецедентний перегляд меж виборчих округів, спираючись на рішення Верховного суду США та законодавчих органів низки штатів, контрольованих республіканцями. Зазвичай такі зміни вносяться після перепису населення США, який проводиться кожні 10 років (наступний — у 2030 році). В результаті було створено 10 округів з переважно республіканським електоратом. Отже, кандидатам від демократів тепер необхідно боротися за переобрання у 23 округах, де Трамп здобув перемогу у 2024 році, порівняно з 13 на початку цього виборчого циклу. Це суттєво ускладнює їхнє завдання щодо отримання більшості в Палаті представників, для чого їм потрібно здобути щонайменше три додаткові місця порівняно з поточним скликанням. Водночас кількість округів, де демократи можуть перемогти республіканців, які нині представляють ці округи в Конгресі, є досить обмеженою.
Для здобуття більшості в Сенаті демократам необхідно зберегти всі 13 мандатів, які вони мають в округах, де відбуваються вибори (відповідно до Конституції, переобирається весь склад Палати представників і третина Сенату), та відвоювати чотири додаткові місця у республіканців. У цьому контексті їхня увага зосереджена на таких штатах, як Мічиган, Нью-Гемпшир та Джорджія (утримання), а також Північна Кароліна, Мейн, Огайо, Аляска, Айова і Техас (відвоювання). Демократів не влаштовує навіть досягнення паритету в Сенаті, оскільки республіканці матимуть додатковий голос віцепрезидента США як конституційного головуючого Сенату.
Республіканська партія значно перевершує своїх політичних опонентів за обсягом коштів, виділених на проведення виборчих кампаній. Позитивне сальдо республіканців становить приблизно 600 мільйонів доларів, які можуть бути спрямовані на підтримку партійних кандидатів згідно з нещодавнім рішенням Верховного Суду США. Внески від великих донорів республіканців майже втричі перевищують надходження від аналогічних прихильників демократів.
Трамп активізував заяви про фальсифікацію виборів у США: CNN пояснює можливий мотив
Серйозною проблемою для демократів у цьому політичному циклі є внутрішня криза в партії, яка стає дедалі гострішою. Йдеться про помітне посилення позицій лівого та крайньо-лівого крил партії, частина яких ідентифікує себе як демократичні соціалісти. Погляди кандидатів-“соціалістів” не є однорідними, але загалом вони виступають за фактичну націоналізацію системи охорони здоров’я, суттєве підвищення податків для заможних американців та корпорацій, передачу під державний або муніципальний контроль ключових комунальних та інших соціальних послуг, громадський контроль над житловим фондом, значне скорочення військових витрат. Висловлюються думки щодо максимального зменшення видатків на поліцію, навіть скасування в’язниць та імміграційної служби (відомої ICE), максимальної лібералізації режиму в’їзду іммігрантів до США. Демократичні соціалісти підтримують антиізраїльські, пропалестинські позиції.
Найбільшим досягненням демократичних соціалістів стало обрання Зохрана Мамдані мером Нью-Йорка. Їхні представники також здобули перемогу на низці праймеріз і представлятимуть Демократичну партію на проміжних виборах. Ця політична течія виникла як відповідь “зліва” на реальні соціально-економічні проблеми американського суспільства, які негативно впливають на становище, насамперед, малозабезпечених верств населення.
Посилення впливу лівих також є реакцією на надмірності «імперського президентства» Трампа (зокрема, на жорстку репресивну політику щодо іммігрантів) і незадоволення їхніх прихильників «слабкою», неефективною протидією трампістам з боку демократичного істеблішменту. Своєю чергою, представники істеблішменту висловлюють занепокоєння щодо того, що радикальні вимоги прогресистів можуть відштовхнути від демократів поміркованих незалежних виборців та «ліберальних» мешканців передмість. Показовою є думка одного з найвпливовіших демократів, Рама Емануеля: «Це надзвичайно важливі вибори, де ми можемо оголосити Дональду Трампу «шах і мат», але ми ризикуємо втратити цю можливість через дії американських демократичних соціалістів». Республіканці вже активно використовують тезу про нову «комуністичну загрозу», яка нібито походить від демократів. Трамп активно залякує нею американську громадськість.
Очевидно, що в контексті цьогорічних проміжних виборів та «великих» виборів 2028 року Демократична партія повинна вийти за межі критики Трампа і трампізму, запропонувавши альтернативні рішення для серйозних проблем Сполучених Штатів, причому такі, що були б сприйняті більшістю населення країни, а не лише партійною «базою». Неприємна для демократів реальність полягає в тому, що три чверті дорослих громадян США висловлюють невдоволення діяльністю партії. Приблизно такий самий показник характеризує і ставлення американців до Республіканської партії. Це свідчить про кризу двопартійної системи США, яка, на мою думку, в недалекому майбутньому може зазнати суттєвих трансформацій.
Трамп звільнив керівництво двопартійного виборчого органу США перед проміжними виборами — ЗМІ
На даний момент, перед фінальним етапом, більшість американських експертів, незважаючи на наявні труднощі, прогнозує перемогу демократів на виборах до Палати представників Конгресу США. Однак, їхня перевага над республіканцями, ймовірно, буде невеликою. Здобуття демократами більшості в Сенаті теоретично можливе, але дуже складне в реалізації.
Часу до виборів достатньо для того, щоб у розкладі політичних сил відбулися зміни. Перш за все, це залежатиме від розвитку економіки, особливо від факторів, що безпосередньо впливають на вартість життя звичайних виборців. Питання зовнішньої політики традиційно займають нижчі позиції в їхніх пріоритетах. Ймовірно, за винятком війни в Ірані, враховуючи її негативний вплив на рівень цін, значні фінансові витрати та ризик перетворення на чергову «вічну» війну на Близькому Сході, втома від якої в американському суспільстві стала хронічною.
На тлі подій у секторі Газа та на південному Лівані у США також розпочалася активна дискусія щодо підтримки Ізраїлю та співробітництва з урядом Беньяміна Нетаньягу. Найбільше це позначилося на Демократичній партії, в якій фактично відбувся розкол з цього питання.
Навряд чи ми побачимо війну в Україні як помітний елемент американських передвиборчих баталій. Очевидно, зусилля всіх політичних гравців, включно з президентом Трампом, будуть зосереджені на тій проблематиці, яка здатна суттєво вплинути — позитивно чи негативно — на перебіг конгресових перегонів. Водночас нам і нашим прихильникам у США слід докласти максимум зусиль, щоб американські та українські політичні вітри не знесли ті тендітні паростки позитивних змін у ставленні до України, які ми спостерігаємо останнім часом у президента США та «трампосфери», оскільки за будь-якого результату проміжних виборів його вплив на українському напрямку буде вирішальним до січня 2029 року.