© EPA-EFE/MARTIAL TREZZINI / POOL Останніми тижнями конфлікт зайшов у глухий кут.
Різкі заяви глави Сполучених Штатів Дональда Трампа цього тижня стали проявом зростаючого розчарування, адже він, схоже, не бачить шляхів виходу з війни, яку сам же й ініціював. Майже через півроку після початку операцій проти Ірану, спільно з Ізраїлем, і за 75 днів до проміжних виборів, які визначатимуть, чи збереже його партія контроль над Конгресом, Трамп опинився перед обличчям того самого конфлікту з невизначеним результатом, який він колись обіцяв завершити, зазначає WP.
На початку тижня Трамп висловив погрозу щодо бомбардування Оману — союзника Америки, який виступає посередником у спробах припинити конфлікт з Іраном. Наступного дня він оприлюднив карту, де позначив Ормузьку протоку як територію США, а згодом анонсував посилення економічного тиску на Іран, попередивши також про “катастрофічні наслідки” для будь-якої країни, яка підтримує Тегеран.
Не маючи змоги змусити Тегеран до капітуляції та оголосити про перемогу, якої прагнув Трамп, американський лідер все частіше “випускає пару” на своїх союзників. Він також, схоже, стурбований можливістю укладення окремої угоди між Іраном та іншими державами Перської затоки, яка б дозволила прохід через протоку.
«Він опинився в скрутному становищі, з якого не може вибратися. На відміну від багатьох інших ситуацій, у які Трамп сам себе втягнув, цього разу йому ніхто не допоможе», — вважає Ендрю Лебер з Фонду Карнегі за міжнародний мир.
«Це проблема, яку неможливо вирішити ані за допомогою сили, ані погрозами. Тому, коли Трамп не може вплинути на курс Ірану, він спрямовує свою агресію на інших», — додав Лебер.
Представник адміністрації Трампа охарактеризував Іран як “повністю спустошений”, заявивши, що Сполучені Штати володіють багатьма важелями впливу, які президент може використати найближчим часом.
Останніми тижнями конфлікт зайшов у глухий кут: з минулого місяця спостерігається різке сповільнення як американських ударів по Ірану, так і тегеранських атак на союзників США в регіоні Перської затоки.
На тлі скорочення запасів американської зброї, Трамп наразі утримується від застосування військової сили, зосередившись натомість на економічних обмеженнях проти Ірану. Експерти вважають, що це спричинить серйозні фінансові труднощі, особливо для цивільного населення Ірану, але все ж не змусить іранське керівництво піти на поступки, яких прагне Трамп.
Колишній американський дипломат Алан Ейр розглядає заяви Трампа цього тижня як свідчення розчарування через неможливість досягти навіть мінімальної мети — забезпечення вільного руху в Ормузькій протоці.
Те, що Оман, розташований навпроти Ірану через протоку, знову потрапив під приціл Трампа, демонструє, наскільки президент США відірваний від реальної ситуації на місці, зазначають аналітики.
За словами Ейра, Трамп, схоже, обурений тим, що Оман, виконуючи роль посередника, веде переговори з Тегераном щодо угоди, яка може надати йому частковий контроль над протокою. Однак сам Трамп у меморандумі про взаєморозуміння, підписаному з Іраном у червні, прямо погодився на участь Оману в переговорах щодо контролю над цим водним шляхом.
«Він незадоволений Оманом з тієї ж причини, з якої незадоволений Південною Кореєю. Жодна з цих країн не вирішила його проблему», — зазначив Ейр, натякаючи на різку критику Трампом Південної Кореї за відмову підтримати військові дії.
Погрози Трампа новими санкціями, здається, підвищили ставки: президент США попередив Іран про «економічну війну та ізоляцію безпрецедентного масштабу».
Він додав, що будь-яка країна, яка дозволить своїм фінансовим установам, підприємствам, аеропортам або урядовим структурам надавати будь-яку допомогу Ірану, також зіткнеться з «колосальними фінансовими наслідками».
Цього тижня ОАЕ оголосили про розірвання всіх торговельних відносин з Іраном, який є одним із їхніх ключових торговельних партнерів.
Едвард Фішман з Центру геоекономіки імені Моріса Р. Грінберга зазначив, що Трамп часто вдається до таких погроз, але рідко втілює їх у життя. Фішман зауважив, що Іран перебуває під санкціями США з 2018 року. Тому, на його думку, єдиним варіантом, що залишається у Трампа, є посилення санкцій проти партнерів Ірану, зокрема Китаю, ОАЕ та Туреччини.
Серед інших можливих заходів — дії проти банків і нафтопереробних підприємств, які купують незначні обсяги іранських енергоносіїв, а також введення санкцій проти банків, що зберігають іранські активи за кордоном.
Зростаюче розчарування Трампа ставить у незручне становище союзників у Перській затоці, які тривалий час намагалися уникнути війни та взяли на себе основний тягар іранської військової агресії.
Деніел Бенаїм, який обіймав посаду заступника помічника держсекретаря США з питань Аравійського півострова за адміністрації Джо Байдена, прогнозує, що такі країни, як Саудівська Аравія, Катар чи ОАЕ, продовжать підтримувати певний «баланс», зберігаючи тісні зв’язки зі Сполученими Штатами, водночас шукаючи можливості для укладення угод з Іраном.
«Вони намагаються знайти альтернативні шляхи, щоб не опинитися в безвихідному становищі, що б не сталося», — сказав Бенаїм.
За його словами, країни Перської затоки оцінюють можливості для дипломатичного врегулювання з Іраном, зокрема угоду, яку намагається укласти Оман, що може передбачати стягнення мита з суден за прохід через протоку. Водночас, додав він, країни активно розбудовують інфраструктуру для забезпечення альтернативних шляхів постачання.
Бенаїм зазначив, що не був би здивований, якби врешті-решт деякі країни Перської затоки підтримали угоду з Оманом про спільне управління протокою з Іраном та стягнення плати з вантажних суден.
«За наявності відповідної причини, вони підтримають це», — сказав Бенаїм, визнаючи, що така угода не буде ідеальною. Однак, за його словами, для цих країн важливіше — зберегти відкритими критично важливі артерії для їхніх економік.
Bloomberg повідомляв, що Китай стане найбільшим випробуванням для рішучості Вашингтона у впровадженні нової стратегії економічної ізоляції Ірану. Пекін є головним імпортером іранської нафти. Адміністрація Трампа досі не виявляла значного бажання підривати економічні зв’язки Китаю з Іраном, особливо враховуючи, що наступного місяця до США прибуде з візитом китайський лідер Сі Цзіньпін, а дві найбільші економіки світу намагаються підтримувати крихке торговельне перемир’я.
Навіть за відсутності опору з боку інших країн, існують сумніви щодо того, чи взагалі можливо успішно посилити кампанію економічного тиску з боку США. Аналітики попереджають: залишається незрозумілим, чи зможуть США повністю розірвати торговельні зв’язки Ірану з сусідніми державами, які існують протягом багатьох поколінь завдяки географічній близькості та глибоким історичним зв’язкам.