Український виробник БПЛА досяг річного прибутку в 1 мільярд доларів під час воєнного часу.

У 2024 році TAF Industries досягла прибутку близько $1 млрд. Фото: TAF Industries

За два роки TAF Industries, ініційована одеситом Олександром Яковенком, з невеликої компанії у 20 працівників трансформувалася у підприємство з тисячею співробітників, виготовляючи до 80 000 дронів щомісяця. У 2024 році її прибуток перевершив $1 млрд. TAF Industries — одна з трьох українських фірм у світовому списку лідерів з виробництва дронів. 

У переліку розробок — розвідувальний дрон “Бабка”, вчетверо дешевший за подібні апарати. Фірма розширює сферу діяльності від FPV-дронів до новаторських рішень та проводить переговори про виробництво в декількох країнах Євросоюзу.

Про етапи розвитку та плани щодо перетворення на міжнародний холдинг в інтерв’ю Delo.ua розповів виконавчий директор фірми Володимир Зіновський

Виконавчий директор фірми Володимир Зіновський.  Фото: TAF Industries

TAF Industries розпочинала свою діяльність у 2022 році як благодійний фонд “Хвиля-91”. Коли стало зрозуміло, що волонтерська діяльність вже не є ефективною та необхідне розширення до бізнес-моделі?

— Це було зрозуміло від самого початку. Проте, офіційно компанія була сформована у листопаді 2023 року, коли ми здобули перемогу у першому тендері на 50 дронів. Саме тоді стало очевидним, що потреби сил оборони швидко зростають, і без переходу до бізнес-формату їх неможливо задовольнити. 

На початковому етапі TAF фінансувалася переважно коштами власника Олександра Яковенка. З якими фінансовими та управлінськими труднощами ви зіткнулися на той час?

— Початкові інвестиції були забезпечені особистими коштами Олександра та підтримкою кількох бізнес-партнерів. Ключовим фактором зростання стали перші державні угоди з великими авансовими платежами та тривалими термінами постачання.

Держава зробила акцент на компаніях, які мають здатність виготовляти сотні дронів за власні кошти, і дала їм можливість збільшити обсяги до десятків тисяч одиниць.

Найбільшою проблемою виявились не гроші, а готовність підприємства до таких обсягів: ринку не вистачало управлінського та виробничого досвіду, а нестача кваліфікованих кадрів й досі залишається одним із головних обмежень.

У відкритому доступі з’являються різні відомості про початкові інвестиції — від $6 млн до $10 млн. Який обсяг капіталу був потрібен на старті та наскільки великим був перший державний контракт?

— Конкретні суми власних інвестицій ми не оприлюднюємо. Якщо говорити про державні контракти, то перший аванс склав близько 2 млрд грн і майже повністю був використаний на придбання комплектуючих для понад 100 тисяч дронів — і саме це стало вирішальним моментом, після якого виробництво вдалось організувати на систематичній основі.

А підприємницький досвід засновника Олександра, який становить більше 10 років у сфері логістики, допоміг створити складні ланцюги постачання, домовитись із китайськими виробниками про ціни та терміни, а також забезпечити стабільні поставки, незважаючи на експортні обмеження.

Чому, на вашу думку, держава тоді надала перевагу саме вашій компанії та уклала такі великі угоди?

— На той час у держави фактично не було вибору: гостра потреба в дронах, наявні фінансові ресурси та звернення до всіх, хто вже працював на ринку і був готовий до ризикованого масштабування. Ми відчували хвилювання, оскільки не мали досвіду роботи з такими обсягами, і держава також йшла на ризик. Але саме амбіції та готовність брати на себе відповідальність дозволили у 2023 році швидко розгорнути виробництво.

У 2024 році TAF Industries досягла прибутку близько $1 млрд. Чи це виключно продаж військової техніки та державні угоди, чи були й інші джерела прибутку?

— Частково іншим джерелом прибутку є наша компанія BraveTech, яка займається реалізацією комплектуючих, що формує значну частину надходжень. Ми поставляємо компоненти не тільки для власних потреб, але й для більшості великих виробників. Раніше це стосувалося лише FPV-дронів, а тепер ми також постачаємо для виробників розвідувальних, ударних крил і тощо. 

Які фінансові результати ви очікуєте отримати за підсумками 2025 року?

— Прибуток буде більшим, ніж минулого року. Компанія зросла, але точні дані поки що не розголошуватимемо.

У 2024 році TAF Industries досягла прибутку близько $1 млрд. Фото: TAF Industries

Хто ваш основний замовник: держава чи також фонди та інші зацікавлені сторони?

— Наш основний контрагент — держава. Це проявляється в різних формах: як у великих централізованих угодах, так і в прямих продажах підрозділам за бюджетні кошти. Продажі фондам існують, але їх обсяги не співмірні з державними замовленнями.

На початку 2025 року ви планували виготовляти 40 тис. FPV на місяць, зараз — 80 тис. Що виявилося найбільшою перешкодою при такому зростанні?

— Перешкоди виникали у процесі замовлення комплектуючих. Плануючи випуск 40 тисяч одиниць, ми замовляли комплектуючі заздалегідь, враховуючи терміни їх доставки. Через це іноді виникала необхідність у зміні постачальників та розробці тимчасових конфігурацій, при цьому намагаючись не впливати на якість кінцевого продукту.

Чи вирішувалися такі проблеми за лічені дні або тижні?

— Виробництво не зупинялося жодного дня. Деякі комплектуючі доставлялися швидко, інші — з більшою затримкою. Наприклад, рами закуповували та збирали на напівфабрикати, очікуючи на інші деталі.

Перевершили план з виготовлення дронів вдвічі. Фото: TAF Industries

Це знижувало ефективність, оскільки налагоджений цикл виробництва передбачає наявність готового продукту, а в даному випадку частина складів була зайнята напівфабрикатами. Доводилося залучати додаткові ресурси та приймати нестандартні управлінські рішення.

На даний момент TAF Industries вже купує інші компанії, але як правило, викуповує не 100% компаній, а 51–60%. Чому ви обрали саме таку модель, і що відбувається з керівництвом та командами після інтеграції в TAF?

— Наш основний принцип — залишати засновників у бізнесі та підтримувати їх сильну фінансову зацікавленість. Людина, яка створила продукт, повинна продовжувати його розвивати.

Приєднуючись до компанії, ми в першу чергу надаємо ресурси для масштабування: фінансові можливості, експертні знання з кодифікації, сертифікації, виробництва та збуту. В результаті перспективна технологія значно швидше і в більших обсягах потрапляє на фронт.

Наша логіка досить проста: продавши частину, засновник отримує доступ до можливостей масштабування, де навіть менша частка приносить більше прибутку, ніж 100% у малому бізнесі. При цьому ми усуваємо основну перешкоду — відсутність досвіду масового виробництва та управління ланцюгами постачання, що є необхідним для переходу від десятків прототипів до тисяч і сотень тисяч виробів.

Чи не призводить мультипродуктова модель до втрати концентрації?

— Так, саме тому ми створюємо холдингову структуру: кожен напрям стандартизований відповідно до корпоративних правил та забезпечений бек-офісом, але концентрується на власному продукті.

Цього року ми зіткнулися з проблемою через різке розширення асортименту дронів — від носіїв і ретрансляторів до Middle Strike та перехоплювачів. Команд для всіх нових продуктів було недостатньо, і це призвело до тимчасового уповільнення розвитку. Тому ми змінили стратегію: нові продукти запускаємо тільки тоді, коли є повністю сформована команда, щоб не зашкодити поточним продуктам.

Враховуючи великий масштаб, чи часто нестача кадрів перешкоджає реалізації виробничого плану?

— Ми плануємо масштабування та набираємо персонал заздалегідь, враховуючи, що цей процес є досить тривалим через безпекові перевірки. Кожного кандидата ми ретельно перевіряємо, тому затримки трапляються не через відсутність розробників або технологів, а через складність у пошуку вузькопрофільних фахівців.

В Україні таких фахівців небагато, і більшість з них вже працює в інших компаніях. Ми намагаємося уникати кадрових війн, але іноді доводиться переманювати окремих спеціалістів, так само як і інші компанії забирають наших.

Раніше Олександр зазначав, що заробітні плати фахівців на перегрітому ринку можуть сягати $10–14 тисяч. Чи дійсно це так, і чи збільшуються вони зараз?

— Темпи зростання вже не такі стрімкі, як раніше, коли заробітна плата змінювалася щомісяця. Зазначені $10–14 тис. — це орієнтовна сума для вузькопрофільних спеціалістів на тлі дефіциту кадрів і масштабів бізнесу.

Ми намагаємося стримувати надмірне зростання, щоб забезпечити прозорі та довготривалі відносини з командою: уникати ситуацій, коли обіцянки не відповідають можливостям компанії через зміни на ринку.

А якими навичками повинен володіти спеціаліст, щоб отримувати таку заробітну плату?

— Потрібні унікальні навички, яких мало на ринку. Наприклад, R&D-спеціалісти з досвідом розробки ударних дронів або FPV-дронів зустрічаються рідко. Знання FPV як хобі або вміння літати не надає необхідних технічних навичок для розробки.

Аналогічно з управлінцями: більшість С-Level менеджерів звикли працювати у стабільному цивільному бізнесі. У MilTech-проєктах, особливо під час війни, стандартні підходи не працюють. Тут будь-яке місцезнаходження через обстріли може бути знищене в один день.

Такі нюанси стосуються майже всіх сфер: логістики, виробництва, маркетингу. Наприклад, маркетолог, який ніколи не працював з військовою аудиторією, не зможе одразу дати ефективний результат. 

А яка зараз загальна кількість співробітників компанії?

— Існують певні питання безпеки, тому ми можемо говорити про цифру близько тисячі співробітників.

Що, на вашу думку, є головним критерієм для успішного defense-продукту?

— Перший і основний критерій — доступність і масштабованість. Можна розробити ідеальний дрон за $10 тисяч, але якщо його неможливо швидко виготовляти у великих обсягах, він не вплине на хід бойових дій.

Хорошим прикладом є наш розвідувальний дрон “Бабка” вартістю близько $3 тисяч. Після оголошення ціни більшість технічних питань відпадають, оскільки він дозволяє виконувати ті самі завдання, що й рішення вартістю $20–30 тисяч.

Розвідувальний дрон “Бабка” вартістю близько $3 тисяч. Фото: TAF Industries

Другий критерій — стабільна якість і передбачуваність. Військовослужбовець повинен чітко розуміти, як працює виріб і чого від нього очікувати під час кожного вильоту.

Третій — актуальність для реального поля бою. Те, що виглядає ідеально в лабораторії або в теоретичній війні, може виявитися непридатним у реальних умовах.

Ви згадували, що розвідувальний дрон “Бабка” коштує близько $3 тис. А якою є середня вартість ваших дронів?

— Ціна суттєво залежить від класу та технології. Навіть у сегменті FPV різниця є значною: дрони з радіокеруванням значно дешевші за оптоволоконні, які мають складнішу конструкцію та дорогі комплектуючі.

Звичайний FPV-дрон на радіоканалі коштує близько $450. Оптоволоконний FPV — приблизно $1 000, половину вартості формує сама оптоволоконна котушка, до того ж такі дрони більші та важчі.

Наш розвідувальний дрон коштує близько $3000. Це повноцінний розвідник з передачею даних у реальному часі, 30-кратним оптичним зумом і навігацією без GPS. Для порівняння, більшість дронів у цьому ціновому сегменті — це фотоапарати, які працюють без зв’язку.

Аналоги з подібними можливостями зазвичай коштують від $20 тис. Ми змогли знизити ціну, відмовившись від надлишкових функцій та зосередившись на ключових бойових завданнях. Керування такими дронами складніше, але додатковий час на навчання виправданий — екіпаж не боїться втратити борт і може працювати ефективніше.

Тобто ваш розвідувальний дрон навіть усередині України в середньому вчетверо дешевший за аналоги?

— Якщо говорити конкретно про розвідників — так. Інші виробники вже намагаються повторювати подібні рішення або випускати спрощені версії дорогих систем, але навіть у такому форматі їх ціна поки що тримається на рівні $8–9 тис.

Наскільки швидко технології в дронобудуванні стають застарілими, і як часто доводиться змінювати або вдосконалювати виробничі процеси?

— Будь-яке нове рішення ворог намагається нейтралізувати. Тому ефективність старих технологій швидко знижується, і ми змушені постійно вдосконалювати або замінювати моделі.

Найбільше обмежує логістика: навіть інноваційні рішення потребують виробництва відповідних компонентів. Зміни відбуваються постійно — в глобальному масштабі кожні 2–3 місяці, включаючи оновлення моделей, замовлення компонентів і процес кодифікації. Тестування та доопрацювання відбуваються безперервно, триваючи від кількох тижнів до місяця для кожного циклу.

Чи є у вас план на випадок перемир’я — враховуючи великі запаси комплектуючих та виробничі потужності?

— Ми сподіваємося, що держава виконає всі контрактні зобов’язання перед виробниками, навіть у разі припинення активних бойових дій. А потреба в дронах і озброєнні не зникне — необхідно буде поповнювати резерви та склади.

Наш логістичний резерв становить два–три місяці, і цей запас ми підтримуємо постійно. У разі змін ми розуміємо, що ці обсяги доведеться розширити. Держава прямо заявляє: не зупинятися й продовжувати виробництво.

Через брак кадрів компанії активно переманюють фахівців одна в одної. Фото надане TAF Industries

Подібну ситуацію ми вже переживали минулого року, коли очікування швидкого завершення війни змусило багатьох виробників припинити закупівлю компонентів. Ми тоді пішли на ризик — і саме це дозволило нам виконувати постачання. Зараз ми діємо так само прагматично: плануємо закупівлю дефіцитних компонентів до весни 2026 року.

Ми свідомо беремо на себе ризик залишитися з комплектуючими, але вважаємо його значно меншим, ніж ризик залишити військових без дронів у критичний момент.

Щодо експортних перспектив: раніше висловлювалася думка, що європейський ринок невеликий і продавати фактично немає кому. Чи це дійсно так, чи все ж таки існує попит на українське озброєння?

— Раніше більшість європейських армій не розглядали наші технології, оскільки вони не відповідали їхнім військовим доктринам. Однак європейці все частіше стикаються з загрозами дронів і бачать, що традиційні засоби ППО для цього є неефективними або надто дорогими. Після інцидентів із дронами в Польщі західні виробники масово почали шукати перехоплювачі та альтернативні рішення.

У результаті західні країни виявляють все більший інтерес до українських розробок. Але замість прямого імпорту пропонують створювати спільні виробництва в Європі. Модель проста — європейська сторона забезпечує контракти та фінансування, українська — технології та запуск виробництва. При цьому 90% продукції передається Україні, а 10% залишається для формування власних резервів і навчання військовослужбовців.

Наразі у вас є приклади переговорів щодо постачання продукції за кордон?

— Так, переговори тривають. Є підписані листи про наміри, а частина проєктів знаходиться на фінальній стадії — очікуємо офіційні дозволи від держави, щоб все реалізовувати законно і прозоро. Ми бачимо успішні приклади інших українських виробників і розглядаємо їх як прецедент, який відкриває шлях і для нас.

Який потенціал постачання дронів у Європу і чи потребує це нових потужностей?

— На даний момент всі наші виробничі потужності повністю працюють на потреби українського війська, особливо в сегменті FPV. Тому експорт можливий лише через розширення — зокрема, створення виробництв за кордоном. Ідеальна модель для нас — продавати дрони європейським державам і водночас повертати значну частину цієї продукції в Україну.

Чи вже визначені конкретні країни?

— Найбільш просунуті переговори — з Нідерландами. Також активно працюємо з Данією, Німеччиною, Великою Британією та Фінляндією. Ми серйозно інвестуємо час у цей напрям і впевнені, що принаймні частина цих проєктів точно буде реалізована.

Які ключові плани та пріоритети на наступний рік?

— Перший напрям — міжнародна співпраця та залучення виробничих потужностей партнерів за кордоном для забезпечення українського війська. Другий — подальше розширення виробництва в Україні. Третій — розвиток продуктів: бойові дистанції зростають, і це вимагає постійного технічного оновлення.

Також ми рухаємося до побудови повної екосистеми безпілотного бою і шукаємо команди, які ми можемо інтегрувати в компанію. У короткостроковій перспективі ключовий фокус — масштабування дронів-перехоплювачів.

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *