© Allexxandar/depositphotos.com Деякі держави виступають за контакт із Кремлем, інші — протилежної думки.
Ідея поновлення зв’язків з Кремлем у рамках мирних перемовин стосовно завершення війни в Україні внесла розлад у стан країн Європейського Союзу: частина з них пропонує призначити окремого представника, інші твердять, що Росія перш за все повинна піти на поступки, інформує Euronews.
Чи має Європейський Союз телефонувати Володимиру Путіну? Відповідь залежить від того, кого ви спитаєте.
Пропозиція знову долучити Кремль до дипломатичної комунікації в рамках намагань зупинити війну в Україні чітко розділила 27 держав-членів ЄС: дехто підтримує, дехто категорично заперечує, а більшість наразі займає нейтральну позицію, намагаючись зрозуміти загальні настрої.
І хоча саме обговорення не є новим, додаткового поштовху воно отримало після того, як минулого місяця і президент Франції Емманюель Макрон, і прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні відкрито підтримали концепцію відновлення контактів.
Обидва лідери, які раніше неодноразово вступали в суперечки, дійшли згоди, що Європейський Союз, як найбільший донор України, має отримати постійне місце за столом перемовин, щоб визначати майбутню структуру безпеки континенту без залежності від Білого дому, який зараз є основним посередником у контактах із Кремлем.
Гарантії безпеки, які розробляються європейцями та американцями на період після війни, у тому числі юридично обов’язкові запевнення допомоги Києву в разі нового нападу, роблять аргументи на користь відновлення комунікації ще більш вагомими.
«Я вважаю, що настав час Європі також поговорити з Росією», — проголосила Джорджа Мелоні журналістам через декілька днів після участі в зустрічі “Коаліції охочих” у Парижі. — «Якщо Європа вирішить брати участь у цьому етапі перемовин, спілкуючись лише з однією зі сторін, боюся, що її позитивний внесок зрештою буде обмежений».
З тих пір дискусія щодо можливого зв’язку ЄС із Кремлем тільки загострилася. Все частіше лунають пропозиції призначити спеціального представника, котрий представляв би всі держави-члени і запобіг би ситуації, коли «забагато голосів говорять одночасно», як висловилася Мелоні.
Австрія, Чехія та Люксембург вже виразили підтримку подібній ідеї.
«Коли обговорюється безпека Європи, Європи немає за столом», — заявила міністерка закордонних справ Австрії Беате Майнль-Райзінґер. — «Європа найсильніша тоді, коли говорить єдиним голосом. Нам потрібна єдина європейська лінія, а не 27 національних напрямів».
Але з цим згодні не всі.
Німеччина, Естонія, Литва та Кіпр виступили з рішучим спротивом, посилаючись на максималістські вимоги Володимира Путіна та на триваючі російські обстріли української енергетичної інфраструктури та цивільних об’єктів у період виснажливих холодів як доказ того, що Москва не готова до жодних поступок.
«На даний момент ми не бачимо потреби відкривати додаткові шляхи комунікації», — заявив минулого місяця канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
«Москва має бути готова завершити війну. Якщо вона цього не зробить, ціна, яку Росія платитиме за цю війну, зокрема економічна, буде зростати тиждень за тижнем», — додав він.
Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон визнав, що Європа «в певний момент» відновить дипломатичні зв’язки, проте наголосив: таке рішення має базуватися на реальній готовності Росії до «серйозного процесу» завершення війни.
«Те, як закінчиться ця війна, багато чого скаже про можливості будь-яких довгострокових відносин», — сказав він в інтерв’ю шведській газеті Expressen.
«Ми не можемо говорити за інших. Звісно, можуть бути країни, готові поновлювати торгівлю чи інші відносини з Росією, але наша базова позиція — скептицизм, доки не буде доведено протилежне. І це, на мою думку, цілком природно».
Різкі розбіжності не залишилися непоміченими в Брюсселі. Інституції ЄС уважно спостерігають за потоком публічних заяв і діють обережно, щоб не ставати на чиюсь сторону до того, як країни спробують знайти спільну позицію.
Додаткову плутанину вносить те, що прихильники відновлення контактів не мають єдиного бачення, яким саме має бути це «повернення до діалогу».
Минулого тижня Емманюель Макрон направив свого головного дипломатичного радника Емманюеля Бонна до Москви. Про цю поїздку, здійснену непублічно, французька преса повідомила вже після того, як вона відбулася. Її метою була підготовка телефонної розмови між Макроном і Путіним, які востаннє спілкувалися у липні 2025 року.
Ця ініціатива зазнала невдачі. Бонн, за повідомленнями, повернувся без результатів, а Міністерство закордонних справ Росії назвало поїздку «своєрідним жалюгідним дипломатичним заходом».
Згодом Макрон заявив, що відновлення діалогу має відбуватися без «надмірної кількості посередників» і «з чітким мандатом».
«Я хочу обговорити це з європейськими партнерами й вибудувати добре організований європейський підхід», — сказав Макрон в інтерв’ю кільком європейським виданням. — «Подобається нам Росія чи ні, вона залишиться і в майбутньому».
Якщо Франція бачить відновлення діалогу як прямі контакти між главами держав, то інші країни-члени мають інше уявлення.
На думку прем’єр-міністерки Латвії Евіки Сіліні, спеціальний посланець ЄС мав би брати участь у тристоронніх переговорах за посередництва США між Росією та Україною, а не вести окрему розмову з Москвою. При цьому економічні санкції мають залишатися в силі.
«Ми маємо бути за столом перемовин, адже самі українці вже почали вести переговори. То чому європейці не повинні цього робити?» — сказала Сіліня в коментарі Euronews.
Водночас висока представниця ЄС Кая Каллас запропонувала спочатку чітко визначити політичні цілі, яких має досягти будь-який посланець чи телефонний контакт, перш ніж робити подальші кроки. Вона також засумнівалася в доцільності нинішніх ініціатив з огляду на схильність Росії вимагати «абсолютного максимуму».
«Зараз питання не в тому, хто саме це робитиме, а в тому — як і чого ми хочемо досягти», — сказала Кая Каллас. — «Якщо росіяни вважають, що отримують свої максимальні цілі від американців, то навіщо їм говорити з європейцями?»
Неофіційно посадовці та дипломати ЄС визнають, що дискусія стала серйозною, проте застерігають: вона все ще перебуває на абстрактному рівні, без чіткої структури та напрямку. Глибокий розкол між столицями суттєво ускладнює внутрішні обговорення.
Наразі немає жодних ознак того, коли це делікатне питання може бути винесене на повноцінне обговорення всіма 27 лідерами. Наступний формальний саміт ЄС запланований на 19 березня.
Тим часом у кулуарах вже обережно називають можливих кандидатів на посаду спеціального посланця: серед них — президент Фінляндії Александр Стубб та колишня єврокомісарка з питань конкуренції Маргрете Вестагер.
Ще одне північне ім’я, яке з’являється в обговореннях, — Саулі Нііністьо, колишній президент Фінляндії та автор звіту ЄС щодо цивільної та військової готовності. Нііністьо володіє російською мовою і неодноразово зустрічався з Путіним під час свого президентства.
Для частини політиків відновлення контактів вже виглядає неминучим. Кадри тристоронніх переговорів США, України та Росії в Абу-Дабі без участі європейців лише підкреслили масштаби ставок. Кредит у 90 мільярдів євро, погоджений лідерами ЄС для підтримки Києва і пов’язаний із випуском спільного боргу, також розглядають як аргумент на користь більш активної дипломатії.
Інші ж закликають до обережності, побоюючись, що поспішне зближення може відбутися за спиною України та зруйнувати єдиний європейський фронт, вибудуваний за останні чотири роки, який Угорщина та Словаччина вже неодноразово підривали, поглиблюючи контакти з Москвою.
«Ми підтримуємо будь-які дипломатичні старання, націлені на досягнення справедливого і тривалого миру в Україні, заснованого на міжнародному праві та Статуті ООН», — заявили в Міністерстві закордонних справ Словенії.
«З боку ЄС політичний діалог із Росією має вестися на основі єдиної позиції Євросоюзу, узгодженої всіма 27 державами-членами».