© Getty Images Минулого року європейці були вражені до глибини душі доповіддю віцепрезидента США Венса в Мюнхені.
Державний секретар США Марко Рубіо очолить американську делегацію, яка цього тижня візьме участь у Мюнхенському форумі з безпеки, тоді як європейські лідери, які дедалі більше нервують, сподіваються хоча б на нетривалу паузу від часто спірної політики та загроз президента Штатів Дональда Трампа, який підриває трансатлантичні зв’язки та міжнародний устрій, що склався після Другої світової війни, повідомляє AP.
Через рік після того, як віцепрезидент США Джей Ді Венс приголомшив учасників конференції в Мюнхені різкими випадами на адресу найближчих партнерів Америки в Європі, звинувачуючи їх у тому, що вони ставлять під ризик західну цивілізацію своїми лівацькими внутрішніми програмами та ухиляються від відповідальності за власну оборону, Рубіо планує зайняти менш конфронтаційну, але в цілому ідеологічно близьку позицію, коли звернеться до аудиторії на конференції в суботу, 14 лютого, запевняють американські посадовці.
В офіційному повідомленні Державного департаменту США про візит Рубіо не подано жодних деталей щодо його дводенного перебування в Мюнхені, після якого він відвідає Словаччину та Угорщину. Проте посадовці, які за умови анонімності розповіли AP про плани візиту, зазначили, що головний дипломат США має намір зосередитися на напрямках взаємодії з питань, що становлять загальний глобальний і регіональний інтерес, зокрема на Близькому Сході та Україні, а також на Китаї, який намагається використати непевність у відносинах між Америкою та Європою.
Якщо це виявиться правдою, то багато хто з присутніх на конференції зможе відчути полегшення після різкої промови Венса минулого року, а потім серії заяв і дій Трампа, спрямованих проти майже всіх країн Європи, Канади та давніх союзників США в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Рубіо доведеться докласти зусиль, аби заспокоїти європейських партнерів
Останні зауваження Трампа про взяття під контроль Гренландії — автономної території союзника по НАТО Данії, і критика на адресу європейських лідерів, були особливо бентежними, що спонукало європейців засумніватися у цінності США як союзника та партнера.
Це ставить Рубіо перед непростим завданням, якщо він прагне заспокоїти європейських партнерів.
Промова Венса минулого року “дійсно вразила”, зазначає Клаудія Мейджор з Німецького фонду Маршалла в Берліні.
“Це було сприйнято як перша надзвичайно чітка заява про те, що собою являє нова адміністрація Трампа, а саме, що європейці більше не є партнерами. Існують великі сумніви щодо того, чи ще існує основа (довіри) і чи ми все ще поділяємо однакове бачення трансатлантичних відносин. Чим довше триває таке відчуження, тим складніше буде відновити міцні зв’язки”, — додала вона.
Голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер висловив аналогічну думку.
“Трансатлантичні відносини зараз переживають глибоку кризу довіри й авторитету”, — заявив він цього тижня.
Водночас Ішингер висловив сподівання, що Рубіо та десятки американських законодавців, які, як передбачається, візьмуть участь у конференції, запропонують менш похмурий та суворий прогноз на майбутнє.
Деякі лідери дотримуються стриманої позиції щодо Трампа, а деякі бачать “розрив”
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, з яким Рубіо зустрінеться у п’ятницю, 13 лютого, намагався дотримуватися стриманої позиції, щоб дати раду непередбачуваності Трампа.
Він сказав, що Європа також повинна “опанувати мову політики сили”, щоб заявити про себе, наприклад, взявши на себе більшу відповідальність за власну безпеку, прагнучи до більшої “технологічної незалежності” та стимулюючи економічне зростання.
“Як демократії, ми є партнерами та союзниками, а не підлеглими”, — наголосив він водночас.
Тим часом французький президент Еммануель Макрон і канадський прем’єр-міністр Марк Карні, схоже, майже втратили віру в Трампа і Сполучені Штати. Канада і Франція відкрили минулого тижня консульства в столиці Гренландії Нууку, висловивши підтримку як арктичному острову, так і Данії.
Макрон застеріг цього тижня, що напруженість між Європою і США може посилитися після нещодавнього “моменту Гренландії”. Він охарактеризував адміністрацію Трампа як “відверто антиєвропейську” й таку, що прагне “роз’єднання” Європейського Союзу.
Карні, який на форумі в Давосі заявив про “розрив” у світовому порядку, також не приховує свого розчарування нинішнім президентом США. Він став лідером руху країн, які шукають способи об’єднатися і протистояти США. Прем’єр Канади пообіцяв укладати торговельні угоди з іншими країнами, включно з Китаєм, щоб забезпечити стабільність у торгівлі, що викликало нові погрози з боку Трампа.
Побоювання щодо Гренландії та України
Для багатьох у Європі наміри Трампа щодо Гренландії посилюють побоювання щодо війни Росії проти України й нагадують про епоху політики сили, в якій дипломатія була підпорядкована застосуванню військової сили.
“Гренландія для Трампа є тим самим, чим Україна для (російського диктатора Владіміра — ред.) Путіна, хоча, звісно, на цьому етапі без руйнівної війни”, — каже Фіона Хілл, яка працювала в Раді національної безпеки Білого дому під час першого терміну Трампа.
Тим часом, коли президент США намагається виступати посередником у припиненні війни РФ проти України й укласти угоду з Іраном щодо ядерної програми, європейці дедалі більше стурбовані так званою “Радою миру” Трампа, завданням якої спочатку було укладення мирної угоди щодо Гази, але яка зрештою може перетворитися на інструмент для вирішення інших великих конфліктів. Німеччина, Франція, Британія, Італія, Норвегія та Швеція, серед інших, наразі не приєдналися до “Ради миру”, яка проведе своє перше засідання для обговорення Гази у Вашингтоні 19 лютого.
Європа все ще намагається говорити мовою “діалогу”, але правила гри вже давно змінилися: старі формати безпеки руйнуються, трансатлантична єдність зникає, а агресор користується паузами. У такій ситуації напівзаходи лише посилюють загрозу. Чому обережність стала небезпечнішою за ризик, а превентивні дії — єдиний вихід, у статті “Рубати лапи хижаку: чого вимагає нова безпека Європи” писав Михайло Гончар.