Справа Епштейна: Стармер відмовляється звільнятися

Стармер відмовився прислухатися до закликів піти у відставку через скандал навколо Епштейна

© EPA-EFE/BENJAMIN GIRETTE / POOL Очільник уряду Великої Британії прагне “переформатувати розповідь”. 

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер у понеділок, 9 лютого, не зважив на вимоги залишити посаду, висловивши намір продовжувати роботу після того, як призначення Пітера Мандельсона, приятеля фінансиста Джеффрі Епштейна, засудженого за злочини сексуального характеру, на посаду посла в США, спровокувало кризу в уряді Стармера, інформує Reuters.

Під впливом критики через зв’язки Мандельсона з Епштейном Стармер намагався переінакшити хід подій. Однак заклик лідера Лейбористської партії Шотландії Анаса Сарвара стосовно відставки Стармера та звільнення деяких помічників не покращили становище прем’єра. Ключовий радник Стармера Морган Максвіні, а також директор з комунікацій урядового апарату Тім Алан пішли у відставку. Максвіні заявив, що бере на себе відповідальність за рекомендації щодо призначення Мандельсона послом у США.

Незважаючи на вимоги Сарвара, Стармер згодом отримав знак підтримки від ряду впливових міністрів і ймовірних конкурентів за лідерство, а позитивне сприйняття на зустрічі законодавців Лейбористської партії вказувало на те, що в найближчій перспективі, ймовірно, не буде ініційовано жодних заходів, націлених на звільнення Стармера з посади.

“Після того, як я так завзято боровся за можливість змінити нашу країну, я не збираюся відмовлятися від власного мандата й відповідальності перед державою чи занурювати нас у хаос, як це зробили інші”, — наголосив Стармер на засіданні, додавши, що його головним завданням є унеможливити прихід до влади популістської партії Reform UK, яку очолює Найджел Фарадж.

Представник Даунінг-стріт у відповідь на заклики Сарвара констатував, що Стармер має “чіткий п’ятирічний мандат від британського народу на впровадження змін, і саме це він і буде робити”. Сарвар став найвищим за рангом членом Лейбористської партії, який закликав до відставки Стармера.

Водночас Стармер отримав підтримку від свого заступника Девіда Леммі, міністра фінансів Рейчел Рівз і міністра закордонних справ Іветт Купер, серед інших. Анджела Рейнер, колишня заступниця Стармера, яку вважають головною претенденткою на лідерство, також запропонувала прем’єру свою “цілковиту підтримку”.

“Я закликаю всіх своїх колег об’єднатися, пам’ятати про наші цінності та реалізувати їх на практиці як команда. Прем’єр-міністр має мою повну підтримку у тому, щоб привести нас до цієї мети”, — написала вона в соціальній мережі X.

З відставкою Максвіні Стармер сподівався переламати ситуацію та спробувати повернутися до порядку денного, на якому він досі не міг зосередитися, — боротьби з кризою вартості життя та активізації британської економіки.

Лідерка опозиційної Консервативної партії Кемі Баденох звинуватила Стармера в нездатності керувати урядом.

Новий скандал навколо Мандельсона, якого торік у вересні звільнили з посади посла у США, розгорівся після того, як минулого місяця Міністерство юстиції США оприлюднило документи, серед яких були електронні листи, що вказували на те, що Мандельсон під час фінансової кризи передав Епштейну конфіденційну інформацію про потенційний продаж активів Великої Британії та зміни в оподаткуванні.

Мандельсон не коментував публічно звинувачення в розголошенні конфіденційної інформації. Наразі він перебуває під слідством за підозрою у зловживанні службовим становищем.

Колишній посол Британії у США попросив вибачення за свої відносини з Епштейном у заяві, надісланій BBC минулого місяця.

“Я помилявся, довіряючи йому після його засудження та продовжуючи спілкуватися з ним після цього. Я безумовно прошу вибачення за це перед жінками та дівчатами, які постраждали”, — сказав Мандельсон.

Європейські монархії переживали війни та революції. Але чи впораються вони з викликом радикальної відкритості, коли кожне електронне повідомлення може стати публічним? Скандали в Норвегії, Британії, Данії та Іспанії свідчать: європейські монархії вступили в епоху, де приватні злочини руйнують сам інститут. Про це у статті “Кінець казки про принців: як арешт “пасинка корони” та файли Епштейна руйнують європейські монархії” розповідав Петро Катеринич.

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *