Польща поринула у вир внутрішньополітичних негараздів. Моравецький залишає пост, але планує повернутися.
У польському політичному ландшафті розгортається одна з найсерйозніших криз останніх двадцяти п’яти років: від правоконсервативної партії “Право і Справедливість” (PiS) Ярослава Качинського відокремилося і прямує у самостійне політичне плавання значне ліберальне крило – колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький та близько п’ятдесяти його найближчих послідовників. Рішення про вихід членів організації “Розвиток плюс”, заснованої Моравецьким минулого року, з лав PiS було оголошено Качинським минулої п’ятниці.
Розкол у польському правому таборі обіцяє запеклу політичну боротьбу за виборців за рік до парламентських виборів у Польщі. Тому “Укрінформ” глибоко проаналізував, що це означає для країни та як ці зміни позначаться на українсько-польських взаєминах.
“Я ТЕБЕ ПОРОДИВ, Я ТЕБЕ І ВБ’Ю”
Саме ця цитата з твору Миколи Гоголя “Тарас Бульба” якнайкраще відображає ситуацію навколо виключення Моравецького з PiS. Однак, на відміну від Андрія Гоголя, не зовсім мирне прощання колишнього польського прем’єра з найвпливовішою консервативною партією Польщі не означає його політичного кінця. Більше того, це знімає з Моравецького певні партійні обмеження та відкриває перед ним ширші політичні перспективи, хоча кінцевий результат наразі неясний.
Саме Качинський привів Моравецького до великої політики. Батько польського експрем’єра, Корнель Моравецький, також десятиліттями був активним у політичному житті. Спочатку як опозиційний діяч у комуністичній Польщі та засновник організації “Солідарність, що бореться” (Solidarność Walcząca), а згодом, вже у демократичній Польщі, як багаторазовий кандидат у президенти та член Сейму. Нездійснені політичні амбіції батька перейшли до сина, який значною мірою втілив їх у життя. Проте його апетити значно більші. Моравецький-молодший не кидав успішну кар’єру в бізнесі заради політики, аби залишатися на її периферії.
Історик та фінансист за освітою, 58-річний Моравецький зробив вражаючу кар’єру у банківській сфері. Він майже 10 років керував польським банком BZ WBK. Звідти доволі несподівано перейшов на найвищі щаблі влади. За протекцією Качинського, банкір Моравецький у 2015 році одразу зайняв посаду віцепрем’єр-міністра розвитку в уряді однопартійної PiS, а з 2017 року і до поразки PiS на парламентських виборах 2023 року обіймав посаду прем’єр-міністра Польщі. Моравецький, який до цього не мав політичного досвіду чи близьких соратників у владі, спирався виключно на прихильність та безмежну підтримку Качинського. Очевидно, що така стрімка кар’єра не могла не викликати заздрощів у “старожилів” PiS, які вже тоді почали формувати внутрішньопартійну опозицію. Проте відкрите протистояння почалося лише після втрати владних позицій партією Качинського у 2023 році.
“МАСЛЯРІ” ПРОТИ “ХАРЦЕРІВ”
За сім років перебування при владі Моравецький перетворився з політичного одинака на лідера значного неформального об’єднання, яке налічує 40 депутатів Сейму, одного сенатора та трьох євродепутатів. Це об’єднання неофіційно називають “харцерами” (від польського “harcerz” – скаут), оскільки багато його членів походять з польського скаутського руху. Їхніми опонентами всередині PiS є впливова група політиків, наближених до Качинського. Це неформальне об’єднання відоме як “маслярі” (через інцидент у літаку LOT кілька років тому, коли один із представників цієї фракції висловив протест проти масла німецького виробництва на борту польського літака).
Після поразки на виборах 2023 року Моравецький не приховував своїх амбіцій щодо лідерства в PiS після Качинського. Восени 2024 року він офіційно заявив про готовність балотуватися на президентських виборах від PiS, але тоді Качинський віддав перевагу безпартійному Каролю Навроцькому. Згодом експрем’єр також наполягав на висуненні його кандидатури на посаду прем’єр-міністра в наступному уряді PiS, але і тут Моравецький зазнав невдачі: кандидатом від партії на пост глави уряду був призначений Пшемислав Чарнек – представник “маслярів”.
Моравецький, усвідомлюючи втрату позицій та перспектив у PiS, почав активно розбудовувати окрему структуру, і восени 2025 року виникла організація “Розвиток плюс”. Згодом “маслярі” переконали Качинського, що експрем’єр послаблює та прагне розвалити PiS зсередини. Оскільки кількамісячні кулуарні переговори не дали результатів, Качинський поставив ультиматум, наголосивши, що в PiS не може існувати жодних інших організацій, що послаблюють партійну структуру, і тому наявні слід ліквідувати. Усі депутати мали підписати декларацію про лояльність до PiS. “Маслярі” погодилися, розпустивши своє нещодавно створене об’єднання “Насамперед Польща”. Моравецький та його оточення відмовилися підписувати декларацію лояльності та ліквідовувати об’єднання “Розвиток плюс”. Після цього Качинський, для збереження керованості партією, був змушений оголосити про вихід кількох десятків з майже 200 депутатів PiS у польському Сеймі. Офіційно це рішення має бути затверджене на засіданні керівництва партії у вівторок, 28 липня, але це буде лише формальністю. Хоча Моравецький стверджував, що він не хотів виходити з PiS, а його “виштовхали” з партії, насправді експрем’єр вже давно не бачив перспектив у цій партії і шукав можливості її залишити.
ПОЛІТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПІСЛЯ РОЗКОЛУ В PIS
Відхід ліберального крила з партії “Право і Справедливість” безсумнівно послаблює позиції PiS серед польських правих. На сьогодні ця політична сила посідає друге місце за впливовістю в Польщі після “Громадянської коаліції” Дональда Туска. За неї готові віддати свої голоси 20-25% виборців. Однак відхід Моравецького означає, що ця політсила втрачає 5-8% потенційних виборців. Для Качинського це небажано, а для його політичних опонентів – навпаки. Прем’єр-міністр Польщі, лідер “Громадянської коаліції” Дональд Туск уже заявив, що “не буде плакати” через розкол у партії, яка є найбільшим конкурентом його політичної сили. Свій шанс у послабленні PiS бачить також націоналістична “Конфедерація” Кшиштофа Босака та Славоміра Ментцена. Для них PiS вже стає досяжною політично, а отже, націоналісти прагнутимуть випередити партію Качинського на виборах 2027 року і стати другою за впливовістю політичною силою Польщі з претензією на значні владні повноваження у разі формування коаліції та уряду.
Моравецький та його політична сила, яка ще формально навіть не існує, вже зараз може розраховувати на проходження до Сейму з 5-8% голосів виборців і стати впливовим гравцем у польському парламенті, особливо якщо наступну коаліцію формуватимуть праві.
Фрагментація правого політичного флангу Польщі та відсутність явного лідера відкривають значні можливості для зміцнення позицій президента Польщі Кароля Навроцького. Найближчою політичною метою Навроцького є об’єднання всіх правих сил для створення спільного виборчого списку на виборах до Сенату у 2027 році.
Невипадковою є ініціатива Навроцького, яка з’явилася одразу після заяви про розкол у PiS. Кілька сотень молодих поляків віком від 18 до 26 років отримали запрошення наприкінці серпня на великий культурно-спортивний захід у президентській резиденції в Юраті на узбережжі Балтійського моря. Польські політичні експерти вважають це сигналом, що Навроцький прагне стати справжнім неформальним лідером правого руху, використовуючи поступове послаблення впливу 77-річного Качинського.
ЯК ЦІ ПОДІЇ ВПЛИНУТЬ НА ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ
Розкол у PiS послаблює як цю політичну силу, так і правих у Польщі загалом. Чим більше буде партій на правому політичному полі, які конкуруватимуть за консервативний електорат, тим кращими будуть шанси на збереження влади у ліво-ліберальних сил, які налаштовані на активнішу співпрацю з Україною.
З іншого боку, ця фрагментація означає більш жорстку та безкомпромісну боротьбу за правих виборців, а отже – активне просування тем, пов’язаних з Україною та українцями. Давно відомо, що польські крайні праві будують свої електоральні кампанії, зокрема, на антиукраїнській риториці. Можна очікувати, що таких антиукраїнських наративів генеруватиметься ще більше. Нестабільність та роздрібненість правого політичного поля у Польщі – це також вигідно Росії, яка в цьому бачитиме свій шанс для подальшого активного поширення антиукраїнських меседжів у польському публічному просторі. Історичні суперечки з Україною створили там доволі сприятливий ґрунт для російської пропаганди та дезінформації.
Дехто вважає, що з появою нової політичної сили Моравецького, який схиляється до політичного центру, на польському правому фланзі з’явиться сила, яка буде позитивно налаштована на співпрацю з Україною та не використовуватиме антиукраїнську риторику у політичній боротьбі. Це може бути хибним розрахунком. Попри те, що уряд Моравецького за перші півтора роки повномасштабної війни Росії проти України надав Києву 90% усієї польської військової допомоги, сам експрем’єр має до України досить критичний погляд. Варто зазначити, що за п’ять років прем’єрства, до початку повномасштабної агресії РФ, він жодного разу не відвідав сусідню Україну, незважаючи на численні запрошення з українського боку. Моравецький не приховував, що розглядає відносини з Україною через призму складної історії двосторонніх відносин першої половини XX століття. У цьому контексті він неодноразово згадував родинні спогади своєї матері, яка походить з нинішньої Івано-Франківщини, та її розповіді про антипольські дії УПА. З іншого боку, на відміну від нинішнього кандидата PiS на пост прем’єр-міністра Польщі Пшемислава Чарнека, який виступає за припинення будь-якої співпраці та допомоги Україні до вирішення історичних питань, Моравецький демонструє більш прагматичний підхід. Позитивним моментом є також те, що у близькому оточенні Моравецького є люди, які досить позитивно ставляться до України і можуть впливати на формування політики.
Загалом, криза в найбільшій консервативній партії Польщі, ймовірно, спричинить певну турбулентність на польській політичній арені. Відверто антиукраїнські та проросійські сили точно не знайдуть підтримки у партії Моравецького, але подальша роздрібненість правого політичного флангу сприятиме Росії у просуванні антиукраїнської риторики, якою користуватимуться для здобуття електоральних балів.
Розкол у PiS може стати сигналом втрати позицій колись всесильним Качинським та шансом для президента Навроцького стати номером один серед правих. Фрагментація збільшить політичну вагу крайніх націоналістів, а з іншого боку – підвищить шанси ліво-ліберального уряду Туска на збереження влади після парламентських виборів 2027 року.
Юрій Банахевич, Варшава
Фото: ОП, Prawo i Sprawiedliwość, Mateusz Morawiecki