Воєнні дії проти України тягнуться вже той самий період, що й радянська кампанія у Другій світовій, проте про якийсь позитивний результат казати не випадає.

Володимир Путін і Дональд Трамп / © ТСН
Російська армія у конфлікті з Україною не просувається вперед, тоді як США демонструють миттєві спецоперації, а фінансова система РФ тріщить. Для президента Росії Володимира Путіна 2026 рік може обернутися ще більшими проблемами. Існують певні фактори, що можуть підштовхнути керівника Кремля до справжніх перемовин про завершення війни.
Про це йдеться в матеріалі The Wall Street Journal.
2026 рік для Путіна розпочався невдало
Для Путіна поточний рік почався геть кепсько. На 11 січня тривалість війни досягла 1 418 днів — власне стільки, скільки, за радянською термінологією, тривала Велика Вітчизняна війна. За цей час армія Сталіна змогла взяти Берлін, в той час як теперішні звершення Кремля виглядають значно менш вражаюче. Протягом минулого року російські війська зайняли менше 1% української території. Якщо обстановка не зміниться, Росії потрібно буде ще як мінімум рік, щоб дійти до кордонів Донецької області та встановити контроль над територіями, які Путін висуває як обов’язкову умову для миру.
Затримання Мадуро — удар по репутації російської армії
Події 3 січня, коли американські військові оперативно заарештували венесуельського лідера Ніколаса Мадуро разом із його дружиною, стали черговим ударом по іміджу російської армії, підкресливши її безсилля.
«Яскравий успіх американців, котрі на прикладі Венесуели показали, якою насправді має бути „спеціальна військова операція“, ще більше деморалізує жителів Росії — як пересічних громадян, так і еліту. Контраст між максимальною ефективністю американських військових та спецслужб і вражаючою недієздатністю їхніх російських колег надто очевидний», — заявив російський політичний оглядач Аббас Галлямов.
Ситуацію для Кремля ускладнило ще й те, що Мадуро вважався одним із найближчих прибічників Москви.
Затримання нафтового танкера — ще один неприємний сигнал для Путіна
Ще один неприємний сигнал для Путіна надійшов 7 січня: США затримали нафтовий танкер поблизу Ісландії, незважаючи на його супровід російським флотом.
Програма реформ від Козака
Труднощів Путіну додав і внутрішній фактор. Його давній соратник Дмитро Козак, котрий нещодавно пішов з посади через війну проти України, опублікував у впливовому російському ЗМІ масштабний план перетворень. Російський політичний аналітик Олег Іванов оцінив документ так: «цей документ дивує своєю рішучістю, особливо на тлі поточної політичної риторики. Фактично, це програма глибокої зміни важливих державних інституцій, призначена реагувати на світові та внутрішні виклики».
Хоч Путін має змогу змусити Козака замовкнути, варто згадати, що у лютому 2022 року той був не єдиним у Раді безпеки, хто застерігав від вторгнення в Україну. Сумніви тоді висловлював і Микола Патрушев — очільник ради, якого згодом понизили, але не усунули зовсім.
Війна проти України обійшлася РФ дуже дорого
Невдоволення зростає і серед тих, хто формально підтримував війну. Кампанія проти України коштувала Росії надзвичайно багато. За підрахунками The Economist, лише від початку 2025 року до середини жовтня загинули щонайменше 100 тис. російських солдатів. Класичної лінії фронту по суті більше не існує — її замінила «зона ураження», де безпілотники знищують до 80% техніки й особового складу з обох сторін.
2025 року військові витрати Росії сягнули близько 15,5 трлн руб. — вп’ятеро більше, ніж 2021-го, якщо рахувати в номінальних показниках. Ці цифри не включають витрати на утримання окупованих українських територій і соціальні виплати військовим і їхнім сім’ям.
Разом із тим у листопаді 2025 року прибутки від експорту нафти й газу скоротилися на 34% в порівнянні з минулим роком. Для покриття величезного бюджетного дефіциту (очікувані 72 млрд дол., або 2,6% ВВП) і продовження війни влада від 1 січня підвищила ПДВ від 20% до 22%.
Це рішення відчутно вдарило по звичайних громадянах, оскільки вартість життя збільшилася, а прагнення бачити завершення війни — стало ще сильнішим. Дані «Левада-центру» вказують на різку зміну суспільних настроїв: у грудні 2024 року за продовження війни виступали 37%, тоді як 54% підтримували ідею мирних переговорів. Через рік лише 25% хотіли продовження бойових дій, а вже 67% виступали за пошук миру.
Антиінфляційна політика з високими відсотковими ставками майже зупинила інвестиційну діяльність. Один із найбільш відданих до Кремля олігархів Олег Дерипаска публічно поширив редакційну статтю російської газети, де уряд різко критикували за відсутність умов для звичайного інвестиційного клімату. Автори писали, що «наступний рік неможливо пережити, покладаючись на інерцію», і закликали владу «зосередитися на формуванні надійного та розвиненого ринку капіталу й фінансів». Додатковим подразником для еліт стало заморожування їхніх приватних активів у європейських банках.
Колеги та олігархи можуть примусити Путіна пристати на мирні переговори
8 січня Москва різко відхилила ініціативу європейських та українських переговорників щодо розміщення миротворчого контингенту для забезпечення майбутнього припинення вогню. Тієї ж ночі російська армія здійснила потужний удар по Львівській області, вдруге за час повномасштабної війни застосувавши гіперзвукову балістичну ракету «Орешнік».
Незважаючи на здатність режиму придушувати протестні настрої всередині країни за допомогою репресій, Путін не може безкінечно вести війну без підтримки свого оточення. І якщо Сполучені Штати забезпечать Україну засобами для дієвої протидії російським дронам і ракетам, ця підтримка може похитнутися. У подібній ситуації втомлені війною соратники та пов’язані з ними олігархи цілком можуть змусити Путіна пристати на переговори щодо миру, прийнятного для України.
До речі, британський експерт Геміш де Бреттон-Гордон вважає, що мирна угода з Україною — це найкращий сценарій для РФ, оскільки далі ситуація лише погіршуватиметься. Кремль незабаром зіткнеться з критичною нестачею грошей і людей. Коли на фронт почнуть масово відправляти молодь із еліт Москви та Петербурга, олігархи вголос заговорять про доцільність війни. На тлі рекордної інфляції та високих відсоткових ставок воєнна машина агресора неодмінно зупиниться.
