Фахівець пояснив про зухвалу стратегію «м’ясних хвиль», котра допомагає росіянам знаходити вразливі місця в захисті.
ЗСУ на фронті / © Генеральний штаб ЗСУ / Facebook
Росіяни далі поступово просуваються на лінії зіткнення, попри величезні втрати в особовому складі. Успіх супротивника заснований на поєднанні тактики «м’ясних хвиль» із масованим застосуванням засобів ураження — артилерії та авіації.
Про це в ефірі Radio NV повідомив військовий аналітик, засновник благодійної організації «Реактивна пошта» Павло Нарожний.
Зі слів аналітика, аналізуючи обстановку на фронті, часто акцентують увагу тільки на втрати особового складу супротивника, ігноруючи інтенсивність вогню. Російська армія використовує тактику «вогневого валу», вщент знищуючи українські позиції.
«Наш фронт — це велика кількість пунктів спостереження, фортифікацій, окопів тощо. Усі зосереджуються на втратах ворога. Але забувають звертати увагу на таку важливу річ, як обсяг артилерійських обстрілів і обсяг авіаційних ударів. Ворог зазвичай за день робить приблизно 4-5 тисяч артилерійських обстрілів», — зауважив Нарожний.
Він додав, що окремим рядком Генеральний штаб ЗСУ фіксує також численні обстріли з реактивних систем залпового вогню.
Як ворог формує слабкі місця в захисті
Нарожний роз’яснив структуру української оборони на «нулі». Як правило, на одному пункті спостереження (ПС) перебувають від одного до трьох воїнів. Їхнє основне завдання — своєчасно виявити супротивника та або самостійно відбити наступ, або викликати підмогу. Втім, масовані удари росіян роблять ці точки вразливими.
«Якщо цей ПС буде знищено, наприклад, авіаційним ударом, це означає, що в нас з’явилася слабка точка в нашому фронті, тобто пролом, який може використати ворог», — роз’яснив фахівець.
Справжня ціль «м’ясних штурмів»
Військовий аналітик також розповів цинічну логіку російських піхотних наступів, які часто називають «м’ясними хвилями». Окупанти відправляють групи вояків вперед не лише для захоплення позицій, а перш за все як живця.
«Завдання — щоб наші піхотинці почали вести вогонь, щоб вони показали, де вони утримують оборону», — акцентував Нарожний.
Алгоритм дій ворога виглядає таким чином:
-
Росіяни направляють піхоту в наступ.
-
Українські оборонці відкривають вогонь, розкриваючи свої вогневі точки та укріплення.
-
За виявленими координатами окупанти наносять масовані удари артилерією чи авіацією, руйнуючи укріплення.
-
У зруйновані позиції та створені проломи заходить нова хвиля російської піхоти.
Саме таке поєднання розвідки боєм ціною життів власних вояків та переваги в артилерії дає змогу армії РФ просуватися вперед.
Нагадаємо, за даними проєкту DeepState, у січні 2026 року РФ окупувала 245 кв. км території України. Це майже вдвічі менше, ніж у листопаді та грудні. Найбільша активність ворога зберігалася на Покровському напрямку — на нього припало 33% усіх наступів. Саме там противник концентрує головні зусилля.