«Росія не досягає успіху у війні супроти України». Так висловився майже кожен європейський очільник на цьогорічній Мюнхенській безпековій конференції.
Підсумки Мюнхенської конференції 2026 / © Колаж ТСН
Світового порядку, що ґрунтується на засадах, більше немає. Про це заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, розпочинаючи Мюнхенську конференцію. Щоправда, він зазначив те, що вже давно відомо, запропонувавши Сполученим Штатам разом відновити трансатлантичну довіру. Тон держсекретаря Марко Рубіо, який цього року в Мюнхені представляв Америку, був значно лагіднішим за минулорічні образливі випади віцепрезидента Джей Ді Венса на адресу Європи.
Рубіо стверджував, що США завжди будуть «дитям Європи», а німецькі хлібороби та майстри, котрі свого часу приїхали до Сполучених Штатів, суттєво поліпшили якість американського пива. Однак попри оплески, які супроводжували досить доброзичливу промову Рубіо, котру голова Мюнхенської конференції Вольфганг Ішингер назвав партнерськими запевненнями з боку США, більшість європейців навряд чи йому повірили.
США не планують змінювати свою тарифну політику щодо Європи. А в день виступу Рубіо в Мюнхені — 14 лютого на День закоханих — Білий дім опублікував жартівливу «валентинку», де Гренландія зображена у формі серця з текстом: «Час визначитися з нашими відносинами». Велика американська делегація в Мюнхені ще раз дала зрозуміти європейцям: США не вважають Росію загрозою, тому оборона Європи — це проблема самої Європи, американці збережуть лише ядерний щит.
Тому чимало європейських країн, навіть не намагаючись розробити нову стратегію стосовно США, не кажучи вже про Росію, почали шукати «рівновагу» в Пекіні. Тема Китаю на цьогорічній конференції обговорювалася особливо багатонадійно. Так, наче КНР — це не головний рятівний круг Росії у війні проти України. Росію ж у Мюнхені найчастіше називали black box — «чорний ящик», із яким європейці не знають, що робити. Хоча Україна вже давно представила дієву стратегію та інструменти зупинки війни.
ТСН.ua відвідав 62-гу Мюнхенську безпекову конференцію. Гучні заяви світових лідерів з її головної сцени вже поширилися в ЗМІ та соцмережах. У цій статті читайте про три головні для України результати закритих обговорень у Мюнхені.
Чорний ящик страху: що робити з Росією
Один із німецьких дипломатів, кілька разів перепитавши у модераторки дискусії, чи діє у нас Chatham House rule (дозволене цитування, але без імен — Ред.), сказав про Росію:
«Там майже закінчено формування режиму за північнокорейським типом. Російському суспільству все одно на їхні втрати на фронті. Кремлю тим більше».
На відкритих заходах європейські та американські політики й чиновники говорили про серйозні проблеми в російській економіці, а на закритих — що не мають вірогідних даних про її реальний стан через закритість режиму. Один із високопосадовців США сказав прямо: Росія — це головний клопіт Європи, яка має всі можливості й технологічну базу, щоб її припинити. Європейські генерали заперечили, що Європа не впорається без США через технологічну залежність і залежність від обміну розвідувальною інформацією. Хоча й справедливо підкреслювали: «Усі ці десятиліття США забезпечували Європі безпеку, а Росія — газ. Настав час платити за виставлений рахунок».
ТСН.ua ставив питання багатьом європейським політикам і військовим, що необхідно зробити, щоб зруйнувати плани Росії і зупинити війну. Відповіді були досить передбачуваними — це узгодження санкцій між США, Європою та іншими західними країнами, а також далекобійні удари України по Росії. Проте через погіршені адміністрацією Трампа відносини з Європою, на узгодження навряд чи можна розраховувати. До того ж, як правильно зазначив Володимир Зеленський, досі не під санкціями хоча б російська атомна промисловість.
Щодо українських далекобійних ударів, ми досі не маємо навіть німецьких ракет Taurus. На одній із відкритих дискусій про Росію сенатор-республіканець Ліндсі Грем знову закликав до надання Україні американських «Томагавків». Але він про це каже вже понад рік, як і про «пекельний» санкційний законопроєкт, яким пропонується запровадити 500% мита для «друзів» Путіна. Проте Трамп сформував досить закриту модель управління країною обмеженим колом осіб, до якого навіть його конгресмени навряд чи належать.
Україна пропонує дієвий спосіб — фізично зупиняти й затримувати танкери в Балтійському морі та за його межами. Але роз’єднана Європа боїться. На сьогодні європейці займають позицію очікування в надії, що на проміжних виборах до Конгресу в листопаді цього року республіканці втратять хоча б одну з палат, що послабить одноосібне правління Трампа. Хоча навряд чи це суттєво змінить підхід Америки щодо війни Росії проти України.
Головний спонсор Росії: Китаю вигідно все
Ображені на американців, європейці дедалі частіше здійснюють візити до Пекіна. Окрім того, навіть члени американської делегації на закритих обговореннях у Мюнхені обстоювали «прагматичний» підхід і «стабільні» відносини з Китаєм. А посол США при НАТО Метью Вітакер навіть припустив, що один дзвінок із КНР (ймовірно в Кремль — Ред.) може зупинити війну. Проте цілі у європейців та американців різні: США прагнуть відірвати Росію від Китаю, щоб Москва не стала «тилом» Пекіна в можливій майбутній війні; європейці ж шукають альтернативні ринки збуту в тарифній війні зі США.
Головний дипломат Китаю Ван Ї виступив із промовою з головної сцени Мюнхенської конференції. Однак на відкрите прохання Вольфганга Ішингера підтвердити підтримку Китаю територіальної цілісності та суверенітету України, так і не зробив цього. На полях конференції український міністр закордонних справ Андрій Сибіга провів зустріч із Ван Ї. За підсумками Сибіга заявив, що Київ не має підтверджених фактів постачання Китаєм летальної зброї Росії.
«За даними нашої розвідки, Китай не постачає зброї до РФ безпосередньо. Таких фактів у нас немає. Можливо, були виявлені якісь моменти», — наголосив очільник МЗС України, додавши, що окремі китайські компанії постачають продукцію подвійного призначення, і Київ постійно піднімає це питання в діалозі з Пекіном.
Вочевидь, що в ситуації, коли Кремль не виявляє бажання поступитися жодною зі своїх максималістських вимог, Україна та західні партнери вирішили знову спробувати поговорити про це з Китаєм, який отримує вигоди не лише від війни Росії проти України, а й від розколу між Європою та США. До того ж, нагадаємо, що Пекін не лише постачає Москві все необхідне для виробництва балістичних ракет, дронів та іншої зброї, а й надає супутникові дані, які можуть використовуватися для ударів по Україні.
«Ми в задниці»: хто ще кому надаватиме гарантії
В українських соцмережах викликала обурення теза Вольфганга Ішингера, яку він висловив в інтерв’ю напередодні Мюнхенської конференції: «Доки Україна захищає Європу, небезпека (для самої Європи — Ред.) не така вже й велика». Справді, як би це цинічно не звучало, Європі вигідно стримувати Росію саме в Україні. Проте парадокс у тому, що розуміння цієї цинічної парадигми автоматично не призводить до істотного збільшення військової та фінансової допомоги Україні.
На дискусії про стан оборонного виробництва в Європі один із литовських високопосадовців сказав: «Якщо завтра України не буде з нами, нам доведеться сідати й розробляти стратегію проти України». Інший вже колишній литовський посадовець, згадуючи про штучну міграційну кризу на кордонах Польщі та країн Балтії 2021 року, яку спровокували Росія та Білорусь, говорив про різницю між тим, що написано в документах, і тим, як є насправді:
«На паперах ми були готові до 40 тис. мігрантів на нашому кордоні. По факту не витримали навіть 500».
Один із європейських генералів підтвердив нещодавню публікацію в The Wall Street Journal про минулорічні навчання в Естонії із застосуванням безпілотників, коли під час імітації бою підрозділ з 10 українських військових розбив два батальйони НАТО. Цей європейський генерал, звісно, сказав, що є проблеми, і вони над ними працюють. Проте WSJ у своїй статті наводила іншу цитату командира: «Ми в задниці».
«Ми постійно говоримо, що Європі потрібно прокинутися. Ми не готові до нальоту сотень безпілотників», — говорив один із німецьких політиків, іронізуючи, що, можливо, це вже Україні треба давати гарантії безпеки Європі.
Проте навіть із розумінням усіх своїх вразливостей на майданчику Мюнхенської конференції європейські лідери не могли дійти згоди ані щодо надання Києву справді дієвих гарантій безпеки, ані гарантувати членство України в ЄС. У президента Франції Еммануеля Макрона прямо запитали, чому «коаліція рішучих», якою європейці так пишаються, не відправляє свої війська до України зараз.
«Сьогодні, якщо ми втрутимося, ми візьмемо на себе відповідальність за ескалацію. Я вважаю, що ми будемо відповідальні за провокування», — відповів Макрон, який 2027 року після виборів у Франції втратить свою посаду, й невідомо, чи збереже наступний президент відданість і внесок Франції військами в «коаліцію охочих».
Еммануель Макрон на Мюнхенській конференції 2026 / © Associated Press
Щодо швидкого вступу України до ЄС вже 2027 року, як на цьому наполягає Володимир Зеленський як на одній із гарантій безпеки для України, що також зазначено в мирному плані з 20 пунктів, у Мюнхені лунали різні думки. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос вважає, що треба просто знайти правильний шлях. А от очільниця європейської дипломатії Катя Каллас та президент Латвії Едгарс Рінкевичс заявили, що країни-члени не можуть дати Україні дату вступу до ЄС.
«Дата членства України в ЄС повʼязана з мирною угодою. Війна не завершиться 2026 року. Тож, чесно кажучи, на сьогодні я не можу уявити, що ми укладемо угоду (про вступ України до ЄС — Ред.) 2026 року. Якщо я помиляюся, я з радістю визнаю це всюди», — додав Едгарс Рінкевичс.
Проте не знаючи, що робити з Росією, та через небажання задіювати реальні механізми зупинки її «тіньового» флоту через страх, не кажучи вже про санкціонування російської атомної галузі, банків тощо, ЄС власноруч віддаляє закінчення війни та вступ України до ЄС.
Наприклад, очільник МЗС Нідерландів Девід ван Веел також переконаний, що без участі США гарантії безпеки для України не діятимуть. За словами Андрія Сибіги, Київ отримав підтвердження, що американці готові ратифікувати ці гарантії у Конгресі. Але це залежить від досягнення мирної угоди. Росіяни, як відомо, вимагають від України відмови від територій. І американці не проти.