Всередині покращених безпілотників знайдено найсучасніші інерційні блоки з Японії та електронні деталі з США та Великобританії.
Дрон «Герань-2» з ПЗРК і бойовою головкою / © ГУР Міноборони
Українська розвідка виявила технічні особливості оновленої версії російського дрона “Герань-2”, котрий тепер може збивати літаки і гелікоптери за допомогою інтегрованого ПЗРК “Верба”. При цьому апарат зберігає власну основну бойову частину для атак по наземних об’єктах.
Про це повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Воєнна розвідка розмістила на ресурсі War&Sanctions інтерактивну схему, компоненти та електронну базу комплектуючих безпілотника “Герань-2” серії “Э”, обладнаного переносним зенітно-ракетним комплексом “Верба” на борту.
Особливості дрона “Герань-2” серії “Э”
Дана модифікація ворожого дрона передбачає цілковито ручне керування оператором у режимі реального часу. Для цього застосовується китайська оптична камера Honpho TS130C-01, встановлена в передній частині дрона, а також mesh-модем Xingkay Tech XK-F358 виробництва КНР.
Після знаходження повітряної цілі оператор поступово використовує два сервоприводи. Перший запускає хімічну акумуляторну батарею і балон з азотом для охолодження головки самонаведення (ГСН) переносного зенітного ракетного комплексу. Другий сервопривід, після досягнення потрібної температури ГСН, відкриває спеціально зроблену захисну кришку. Ударний механізм ракети зафіксований у постійно натиснутому стані за допомогою кабельних стяжок, що гарантує миттєвий пуск одразу після захоплення цілі головкою самонаведення.
Російський дрон “Герань-2” / © ГУР Міноборони
У чому різниця між “Герань-2” з ПЗРК та дроном з ракетою Р-60?
Головною відмінністю цієї версії від варіанту з ракетою Р-60 є наявність у самого безпілотника повноцінної основної бойової частини. На вивченому розвідкою екземплярі встановлено термобаричну бойову частину ТББЧ-50М.
Отже, навіть після відстрілу зенітної ракети БпЛА не втрачає можливості виконувати своє основне ударне завдання. У той самий час наведення на ціль може виконуватися як автоматично, так і безпосередньо оператором.
Складові дрона “Герань-2” з ПЗРК
Набір бортових блоків і систем є типовим для подібних “Гераней” і містить:
-
контролер польоту,
-
інерціальну навігаційну систему,
-
12-канальну “Комету”,
-
трекер на базі мікрокомп’ютера Raspberry,
-
3G/4G-модеми та інші елементи.
В компоненті інерціальної навігаційної системи вперше зафіксовано використання нового шестиосьового інерціального модуля SCH1633-D0I компанії Murata (Японія). Вкінці 2024 року цей модуль було представлено як рішення для цивільного автомобільного сектору — зокрема для систем автономного керування та сучасних асистентів водія.
Інша електронна база компонентів має походження зі США, КНР, Швейцарії, Тайваню, Японії, Німеччини та Великої Британії. Повний перелік використаних компонентів з маркуванням і фотографіями опубліковано на порталі War&Sanctions.
До речі, на початку 2026 року ГУР зафіксувало застосування окупантами нового реактивного дрона “Герань-5”, котрий має довжину 6 м і розмах крил 5,5 м. Нова модифікація отримала покращений двигун Telefly, бойову частину масою 90 кг і відстань ураження до 1000 км.
Згідно з даними Інституту вивчення війни (ISW), Росія могла відкрити нову лінію виробництва на основі іранських технологій для виготовлення дронів “Герань-5”. Аналітики зауважують, що окупанти мають намір застосовувати ці безпілотники не тільки для атак по наземних об’єктах, але й для ударів по повітряних цілях.