© Колаж, ZN.UA
Петро Герасименко
Вдала й миттєва військова операція США у Венесуелі, яка завдала нищівного удару по глобальним амбіціям Росії та Китаю, стала тріумфом державного секретаря США та виконувача обов’язків радника з питань національної безпеки Марко Рубіо.
Очільник американського Держдепартаменту завжди був непохитним прихильником рішучої політики супроти авторитарних лівих режимів Латинської Америки. Затримання Ніколаса Мадуро неабияк задовольнило самолюбство Дональда Трампа та підсилило і без того впливові позиції Марко Рубіо в теперішній адміністрації. За сприятливого збігу обставин перед держсекретарем США може відкритися шлях до вершини політичного Олімпу.
Опитування серед республіканців вказують: віцепрезидент Джей Ді Венс усе ще є фаворитом серед вірогідних кандидатів на праймеріз 2028 року. Проте окреслилася тенденція до поступового спаду його популярності. Відповідно до грудневого дослідження Atlas Intel, Венса готові підтримати 46,7% опитаних. У вересні 2025 року віцепрезидент мав 54,6% довіри. Натомість підтримка Марко Рубіо піднялася до 23%, і державний секретар опинився на другій сходинці серед кандидатів у президенти від Республіканської партії. Важливо відзначити: вивчення громадської думки проводилося до спецоперації у Венесуелі, де Рубіо відіграв одну з ключових ролей. Отже його позиції зараз можуть виглядати привабливішими.
Після успішного арешту Ніколаса Мадуро букмекери також відзначили відчутне збільшення ставок на Марко Рубіо як кандидата в президенти від Республіканської партії. Та попри те, що шанси держсекретаря США зросли майже вдвічі, лідерство поки що зберігається за Джей Ді Венсом.
WSJ: Битва за владу у Венесуелі переміщується до Білого дому
Згідно з опитуванням Harvard CAPS/Harris, Марко Рубіо — один із найулюбленіших урядовців в адміністрації Трампа. Його чистий показник схвалення становить 3%, як і у міністра охорони здоров’я Роберта Кеннеді-молодшого. Задля порівняння, Джей Ді Венс має лише 1% схвалення. Хоча Марко Рубіо наразі поступається Венсу за рівнем підтримки серед республіканців, він зберігає міцні позиції в середовищі латиноамериканців. Також державний секретар має два важливі плюси: менший рівень негативу з боку виборців-демократів і позитивний баланс підтримки серед незалежних виборців — плюс 15%. Опитування, проведене YouGov із 5 до 8 вересня 2025 року, засвідчило, що 33% республіканців і незалежних виборців, котрі схиляються до республіканців, розглянули б можливість підтримати Рубіо на президентських праймеріз. Окрім того, до кандидатури державного секретаря більш прихильно ставляться республіканці, котрі не ідентифікують себе з рухом MAGA й жадають компетентного керівництва США в зовнішній політиці.
Президент Дональд Трамп зберігає інтригу й ухиляється від відповідей на запитання, кого б він хотів бачити своїм наступником. Але господар Білого дому не раз напівжартома називав прізвища віцепрезидента й державного секретаря в контексті можливих кандидатів у президенти. Хоча Рубіо заявляв, що підтримуватиме Венса в разі його висування, це не означає, що він не має президентських амбіцій. У минулому політик латиноамериканського походження вже доводив, що може змінювати свою позицію відповідно до мінливих обставин.
Активізація латиноамериканського напрямку зовнішньої політики адміністрації Трампа може помітно підсилити позиції Рубіо й вивести його на першу сходинку в конкурентному протистоянні з Венсом. Багато чого залежатиме від того, як розгортатимуться події у Венесуелі. Наразі складається враження, що Вашингтон зробив ставку на контрольований і поступовий демонтаж режиму Мадуро, побоюючись можливого хаосу громадянського протистояння в разі швидкої зміни влади. У такій політиці насправді є сенс, оскільки оцінка американської розвідки засвідчує, що соратники Мадуро краще підготовлені до управління країною й можуть гарантувати стабільність в умовах перехідного періоду.
Венесуела — не єдина країна Латинської Америки, де США поставили за мету змінити правлячий режим. Президент Дональд Трамп після 3 січня вже встиг зробити кілька заяв, у яких виступив із погрозами в бік Куби. Ця країна, в якій досі зберігається правління Комуністичної партії, була близькою союзницею Венесуели й отримувала від Каракаса нафту та фінансову допомогу. Та зараз позиції правлячого режиму стали дуже вразливими. 11 січня американський лідер закликав владу Куби «укласти угоду, поки не пізно». І додав, що нафта та гроші більше не надходять на острів.
Трамп “проголосив” себе в.о. президента Венесуели
Є ознаки того, що Вашингтон серйозно налаштований організувати повалення комуністичної диктатури в Гавані. Якщо ця операція буде успішною, популярність Рубіо зросте ще більше. Трамп схильний прислухатися до тих, хто дає йому можливість насолодитися променями слави. Якщо Рубіо вдасться продемонструвати ефективність у Латинській Америці й подарувати Трампу хвилини тріумфу, державний секретар отримає гарний трамплін для своєї кар’єри. Тоді у глави Держдепартаменту з’явиться чудова нагода кинути виклик віцепрезиденту Венсу в боротьбі за номінацію 2028 року. Та щоб це сталося, Рубіо, вочевидь, доведеться пройти нові випробування.
2025 року Дональд Трамп створив ситуацію взаємної конкуренції між державним секретарем і своїми спецпредставниками у сфері зовнішньої політики. Особливу роль відіграв наближений до американського президента бізнесмен Стів Віткофф, який безуспішно намагався вирішити питання іранської ядерної програми та завершення російсько-української війни. Лише втручання Рубіо дало змогу змінити тон 28 пунктів мирного плану та зробити угоду прийнятнішою для України.
Цілком можливо, що 2026 року частково зменшиться вплив спеціальних емісарів Трампа на зразок Стіва Віткоффа. Проте не варто очікувати, що американська зовнішня політика цілковито позбудеться рис волюнтаризму та хаосу, оскільки в ній може зрости роль інших осіб. Передусім ідеться про заступника керівника апарату Білого дому з питань політики та внутрішньої безпеки Стівена Міллера. Хоча його офіційна посада, здавалося б, не має безпосереднього відношення до сфери міжнародних відносин, в адміністрації Трампа діють власні правила. Це той класичний випадок, коли впливовість визначається не посадою. Вона є наслідком ідейної близькості, вміння перебувати на одній хвилі з президентом, підтримуючи його глибинні прагнення.
Трамп уже проголошував бажання встановити контроль над Гренландією на початку своєї другої каденції. Зараз він знову загорівся цією ідеєю. Його арктичні пориви активно підтримує радник Стівен Міллер. У коментарі для телеканалу CNN 5 січня чиновник підкреслив, що Гренландія має бути частиною США. І пов’язав вирішення цього питання з національною безпекою. «Щоб Сполучені Штати могли гарантувати безпеку Арктичного регіону, захистити НАТО та інтереси НАТО, очевидно, Гренландія має бути частиною Сполучених Штатів, і це розмова, яку ми вестимемо як країна», — сказав Міллер. І додав, що «ми живемо у світі, де керують сила, влада і міць».
Законодавці США відвідають Данію після погроз Трампа про захоплення Гренландії
Варто зауважити: державний секретар США й заступник керівника апарату Білого дому не є супротивниками з усіх питань. Марко Рубіо та Стівен Міллер без проблем порозумілися щодо Венесуели та політики США стосовно країн Латинської Америки. Але між ними є істотні розбіжності у поглядах на відносини з європейськими союзниками. Глава Держдепартаменту радше сповідує рейганівський стиль зовнішньої політики з акцентом на старі альянси та обмежений інтервенціонізм там, де це необхідно. Рубіо, як і багато республіканців, є прихильником мирного вирішення питання Гренландії. І волів би укласти таку угоду, яка зберегла б нормальні відносини всередині блоку НАТО. Проте його можливість і здатність ефективно протистояти імпульсивним бажанням Трампа обмежені.
Натомість Стівен Міллер приділяє значно менше уваги підтримці старих трансатлантичних союзів. Він просуває ідеї американського ізоляціонізму з елементами неоімперіалізму. Тож ми вже незабаром зможемо побачити, як Рубіо доведеться врівноважувати надміру експансіоністські та войовничі пориви Міллера щодо найбільшого острова планети, балансуючи між ними та збереженням єдності Заходу й іміджу Америки.