Українці активно користуються банківськими рахунками, однак обсяг коштів, який припадає на одного клієнта, залишається суттєво нижчим, ніж у сусідніх країнах. Водночас порівняння показує: різниця між ринками полягає не лише в сумах, а й у тому, як саме населення зберігає гроші.
Залишки на одного клієнта-фізичну особу:
- Чехія – €20 264;
- Польща – €13 220;
- Румунія – €7 031;
- Молдова – €4 167;
- Україна – €1 268 (без врахування ФОП; разом із ФОП – €1 450).
Отже, український клієнт тримає в банку втричі менше за молдовського і в 16 разів менше за чеського.
Але найцікавіше – у структурі. В Україні 71% коштів населення лежить на поточних рахунках. У Польщі – ті самі 71%, у Чехії – 79%. Структурно ми вже виглядаємо як зрілі ринки ЄС: клієнт живе через поточний рахунок, а не через депозит.
Різниця – у «довжині» грошей. У Польщі, Чехії та Румунії строковий депозит на клієнта майже однаковий – €3,7–3,8 тис. Це фактично регіональна норма. В Україні – близько €370, і цей ресурс ультракороткий: 84,7% строкових вкладів – до 6 місяців, понад рік – лише 0,7% портфеля.
Динаміка при цьому обнадійлива. За 2025 рік вклади фізосіб зросли на 225 млрд грн (+16,2%) – до 1,61 трлн грн. І 2026-й тренд підтверджує: на 1 серпня портфель сягнув 1,75 трлн грн – новий історичний максимум, +130 млрд грн з початку року (+8%). Структура при цьому не змінюється: 71% – поточні кошти, понад рік – усе ті ж 0,7%.
І ще один факт, який рідко озвучують: менше 1% вкладників – ті, у кого на рахунках понад 600 тис. грн – тримають більше половини всіх грошей у системі. Середні 63 тис. грн на клієнта – це дуже «нерівне» середнє: масовий клієнт тримає в банку значно менше, ніж міг би.
«Що це означає для банкірів? Розрив із сусідами – не діагноз, а карта потенціалу. Проста арифметика: якби середній український клієнт вийшов хоча б на рівень молдовського, retail-ринок вкладів становив би ~4,6 трлн грн – утричі більше за сьогоднішній. База клієнтів і транзакційність уже є. Наступний фронтир – перетворити транзакційного клієнта на клієнта, який зберігає», — пояснюють у Національній асоціації банків України.
Ключовим обмеженням для зростання заощаджень в Україні залишається не рівень користування банками, а спроможність населення накопичувати капітал на довгий горизонт. Тому подальше збільшення депозитної бази залежатиме не лише від ставок і банківських продуктів, а й від зростання реальних доходів, передбачуваності економічного середовища та готовності українців відкладати більшу частину коштів, а не використовувати їх переважно для поточних витрат.