На початку може скластися враження, що реактивні дрони “Герань-4” та “Герань-5” з’явилися в Росії раптово та масово. Однак реальна картина розвитку подій зовсім інша.
Еволюція російських реактивних дронів
Російські війська вже близько тижня зосереджують удари по Києву, використовуючи “Герань-4” та “Герань-5”. Вони відпрацювали тактику постійних запусків протягом доби, застосовуючи близько 100 таких далекобійних засобів. Варто зазначити, що ці об’єкти значно ближчі до крилатих ракет, ніж до безпілотних літальних апаратів, хоча їх досі часто називають саме реактивними дронами.
Хибне враження про раптову появу цієї загрози сформувалося через те, що її становлення зайняло у ворога доволі значний час. Зокрема, ще у грудні 2023 року в Ірані публічно презентували реактивний Shahed-238.
Менш ніж за місяць, у січні 2024 року, Сили оборони України збили один з перших таких російських реактивних дронів. Протягом 2024 року ворог також експериментував з власними розробками.
Використання таких засобів відбувалося у дуже незначній кількості. Однак у лютому 2025 року Головне управління розвідки Міноборони України оголосило, що Росія налагоджує виробництво “Герань-3”. Уже в червні 2025 року російські війська здійснили задокументовану спробу використати партію реактивних дронів для атаки по Києву.
Загалом до кінця 2025 року кількість використаних ворогом реактивних “Герань-3” залишалася на рівні, який не викликав особливої тривоги. Їхня крейсерська швидкість у 280-330 км/год дозволяла збивати їх швидкісними моделями зенітних дронів. Зрештою, це призвело до зняття “Герань-3” з виробництва.
Також на початку 2026 року в мережі з’явився знімок українського звіту, в якому зазначалося, що в жовтні-грудні 2025 року ворог проводив випробувальні пуски “Герань-4” і планував провести випробування “Герань-5” в бойових умовах.
У січні 2026 року в публічний простір потрапила інформація про “Герань-4”, оснащену ракетою “повітря-повітря” Р-60, та “Герань-5”, в якій легко вгадується іранський Karrar. Ключовим компонентом цих нових засобів є китайські малогабаритні турбореактивні двигуни. Вони імпортуються до РФ під виглядом цивільної продукції, але завдяки очевидній мовчазній згоді Пекіна.
У травні 2026 року ГУР МОУ повідомило виданню “Оборонка”, що “Герань-4” і “Герань-5” вже виробляються серійно, а наявні потужності дозволяють випускати до 500 одиниць на місяць. Водночас у серпні ГУР МОУ уточнило дані у відповіді “Мілітарному” – Росія виробляє близько 3 тисяч “Герань-4” та “Герань-5”.
З боку Defense Express додамо, що відома мета ворога – досягти 50% частки реактивних дронів у загальній кількості далекобійних дронів. На 2026 рік планується виробництво 60 тисяч усіх далекобійних дронів та ще 50 тисяч хибних цілей. Про це було оголошено публічно на початку червня 2026 року.
Отже, для Сил оборони України поява у арсеналі ворога реактивних “Герань-4” та “Герань-5” не є жодним сюрпризом. Перехід від перших експериментальних зразків до великосерійного виробництва зайняв 2,5 роки, а якщо рахувати від налагодження їх виробництва – 1,5 року.
Водночас варто розуміти, що жодна система протиповітряної оборони не гарантує 100% захисту. А Росія зараз обрала тактику концентрації ударів, коли ураження цілей досягається саме великою кількістю засобів. Зокрема, відповідно до статистики Командування Повітряних сил ЗСУ, середній відсоток перехоплення дронів усіх типів (з яких частка реактивних часто становить понад 50%) за останні п’ять днів становить близько 84%.