6 вересня у федеральній землі Саксонія-Ангальт, яка вирізняється невеликою площею та населенням, відбулися вибори до місцевого ландтагу, до яких була прикута увага всієї Німеччини. Перемогу здобула крайньоправа партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), наблизившись до можливості самостійно сформувати регіональний уряд. Бар’єр, який виставили політичні опоненти проти АдН, опинився на межі прориву. Чому системним партіям не вдається зупинити переможну ходу правих? І які наслідки матиме цей електоральний тріумф партії, що не приховує бажання відновити співпрацю з Росією?
Соціологи не сумнівалися в перемозі «Альтернативи для Німеччини» на виборах у Саксонії-Ангальт. В опитуваннях партія стабільно набирала 40–43% голосів, що вдвічі більше, ніж п’ять років тому. Основна інтрига полягала в тому, чи вдасться ультраправим здобути абсолютну більшість у ландтазі, тобто 42 мандати. Багато залежало від результатів інших партій і від того, хто подолає п’ятивідсотковий бар’єр. Опитування пророкували, що до ландтагу, окрім АдН, пройдуть християнські демократи (ХДС) із рейтингом 22–23%, «Ліві» (11–12%) і соціал-демократи (СДПН) із 7–8%. «Зеленим» прогнозували 6%, тоді як Альянс Сари Вагенкнехт (BSW) і Вільна демократична партія опинялися поза парламентом. Результати виборів загалом підтвердили прогнози, але відсотки виявилися дещо іншими.
«Альтернатива для Німеччини» стала безумовним фаворитом виборів, що відбулися за рекордної явки, здобувши майже 44% голосів. Результати ХДС виявилися гіршими, ніж прогнозувалося, — трохи більше 17%. Натомість «Ліві», соціал-демократи і «Зелені» отримали майже однакову кількість голосів — близько 9%. Альянс Сари Вагенкнехт опинився на межі проходження з 5,2% підтримки. Від позиції цієї ліворадикальної та відверто проросійської сили значною мірою залежатиме доля урядової більшості у федеральній землі. Попередня тактика BSW полягає в утриманні від голосування за кандидата від АдН Ульріха Зігмунда на посаду прем’єра, але не виключає точкових спільних голосувань з інших питань.
Після оприлюднення перших результатів голосування Ульріх Зігмунд заявив, що його партія має мандат на формування місцевого уряду. Лідерка АдН Аліса Вайдель та співголова Тіно Хрупалла назвали підсумки виборів історичними. Чинний прем’єр-міністр Саксонії-Ангальт Свен Шульце (ХДС) визнав поразку своєї партії і привітав переможців. Співголова СДПН Ларс Клінгбайль висловив занепокоєння поляризацією суспільства і назвав результати виборів чітким сигналом для федерального уряду в Берліні. Представники «Зелених» і «Лівих» говорили про загрози для меншин і демократії у зв’язку з тріумфом крайньоправих.
Болісна поразка на місцевих виборах у Саксонії-Ангальт стала ще одним ударом по канцлеру Фрідріху Мерцу, популярність якого перебуває на рекордно низькому рівні. Ця подія може посилити розмови про необхідність його відставки.
В основі нинішнього електорального тріумфу «Альтернативи для Німеччини» лежать серйозні помилки системних політичних сил. Насамперед — провальна міграційна політика попередніх десятиліть. Якби не мільйони вихідців з інших культур і цивілізацій, правим було б значно важче набрати електоральні бали. Дослідження показують: стурбованість темою міграції пояснює близько 75% симпатій до АдН і до 90% реального голосування за неї. Економічні фактори мають значно слабший вплив. Подібна кореляція працює навіть у регіонах з малою кількістю іноземців.
Крім того, у німецькому суспільстві сформувався запит на позасистемні політичні сили та накопичилася недовіра до традиційних партій. Критика правих з боку опонентів часто дає зворотний ефект. Постійні звинувачення у ксенофобії, расизмі, екстремізмі та фашизмі сприймаються як спроба придушити опозицію й альтернативну точку зору. Багато німців у програмі АдН бачать не правий екстремізм, а можливість повернутися до нормального життя: з потужною економікою, дешевими енергоносіями, безпекою на вулицях, без засилля мігрантів і всюдисущого лівого порядку денного. І в цьому разі неважливо, реально чи ні виконати ці обіцянки.
Хоча всі системні партії Німеччини традиційно відмовляються від співпраці з АдН, їм буде вкрай складно сформувати дієву більшість у ландтазі Саксонії-Ангальт. Це передбачає створення складної багатопартійної коаліції за участю ХДС, СДПН, «Лівих» і «Зелених». На федеральному рівні двопартійна коаліція між правоцентристськими християнськими демократами та лівоцентристськими соціал-демократами не може похвалитися хорошою ефективністю. А тут ідеться про залучення до коаліції ідеологічно ще віддаленіших сил. Якщо з «Зеленими» ХДС теоретично ще може сформувати певну взаємодію, то альянс із «Лівими» викликає глибоку відразу в значної частини консерваторів. Це дає шанс «Альтернативі для Німеччини» сформувати місцевий уряд, навіть не маючи абсолютної більшості.
Стратегія ізоляції, яку інші політичні партії Німеччини застосовують проти АдН, ускладнює прихід правих до влади, але водночас створює серйозні проблеми для політичної системи країни та сприяє поляризації. Не лише «Альтернатива для Німеччини» є жертвою політики «протипожежної стіни». Провідні правоцентристські та лівоцентристські сили — християнські демократи і соціал-демократи — втрачають рейтинги на користь конкурентів з правого та лівого флангів. Національний рейтинг соціал-демократів впав до історичних мінімумів — близько 12%. Аналогічні результати суспільної підтримки фіксуються у «Лівих». Водночас ХДС/ХСС відстає від АдН на 7–8% і може остаточно втратити статус провідної партії на правому фланзі.
Поки що стратегія захисного бар’єру проти «Альтернативи для Німеччини» працює, але мейнстримні політичні сили платять за неї високу ціну. Коаліції між партіями з суттєвими ідеологічними розбіжностями формують неефективні уряди. Доказом цього є масове невдоволення німців роботою канцлера Фрідріха Мерца. Це означає, що рано чи пізно потенціал створення ідейно різношерстих коаліцій може вичерпатися. І питання про залучення АдН до складу уряду може виникнути не лише в теоретичному аспекті.
Наразі головною перешкодою є небажання більшості виборців ХДС/ХСС погоджуватися на будь-який союз з АдН. За опитуваннями, 70–80% електорату правоцентристів виступає проти такої співпраці. Водночас 91% виборців «Альтернативи для Німеччини» позитивно ставиться до коаліції з ХДС/ХСС. Керівництво крайньоправих також прихильно ставиться до подібного політичного союзу.
Якщо на наступних виборах до Бундестагу АдН здобуде впевнену перемогу, у правоконсерваторів з’являться два варіанти: погоджуватися на неприродну коаліцію з ідейними опонентами з лівого табору чи спробувати домовитися з крайньоправими. Немає підстав вважати, що «Альтернатива для Німеччини» відмовиться від проросійськості у зовнішній політиці, якщо отримає можливість формувати уряд самостійно. Але якщо доведеться вступати в коаліцію з ХДС/ХСС, це може змусити її погодитися на корекцію курсу як необхідну складову коаліційної угоди.
Простих відповідей на питання, що робити з електоральним піднесенням «Альтернативи для Німеччини», не існує. Україну передусім має хвилювати не екстремізм АдН, який насправді є доволі умовним, а особлива прихильність цієї політсили до відновлення співпраці з Кремлем. Це видається щонайменше не зовсім логічним і підозрілим для партії, яка позиціонує себе як традиційна права сила. Саме запобігання зміні пріоритетів зовнішньої політики Берліна має стати головним завданням української і європейської дипломатії найближчими роками.