У прифронтових містах стіни зазвичай бувають або цілими, або посіченими. Цього літа на Чернігівщині з’явився третій стан. Ініціатива «Стінопис опору», яка торік розписувала Суми, Конотоп і Ромни, дійшла до Чернігівської області. У Сновську, Корюківці, Тур’ї та Новгороді-Сіверському з’явилися не просто малюнки, а нагадування про те, що Україна була, є і буде.
«Фокус» розбирався, кому адресовано ці роботи і чому за орнаментом рушника ховається інструкція з виживання.
Що заховано у сновському орнаменті
Чернігівщина має особливі стосунки з цією війною. У лютому 2022 року російські колони рухалися звідси на Київ, обласний центр місяць тримав облогу. Після відходу ворога прикордоння так і не стало тилом: дрони, КАБи, балістичні ракети по Новгороду-Сіверському прилітають із регулярністю, яку місцеві жителі давно перестали коментувати. Саме сюди у 2026 році прибула команда Руху опору Сил спеціальних операцій ЗСУ разом із художниками-волонтерами, які вже другий рік поспіль перетворюють архітектуру міст на маркери ідентичності.
Мурал у Сновську – перший і показовий. Здалеку він виглядає як орнамент, а зблизька – як зашифрований лист. Дві перехрещені смуги: одна – це армійський піксель, друга – червоний тканий рушник. Причому це не музейний експонат, скопійований один в один, а ретельно вивчений та відтворений переспів ткацьких мотивів Східного Полісся. Ті, хто звик до качечок, півників чи двоголових орлів на бабусиних рушниках, тут їх не знайде. Натомість – вовки та круки.
«Наші символи глибоко вкорінені в природу життя та війни. Круки летять туди, де полюють вовки, і сідають до бенкету, а вовки знаходять здобич там, де кружляє птаство. Так само тримається зв’язка військових і наших людей на окупованих територіях – одним без інших важко, а разом вони перемагають», – пояснює автор сновського муралу.
Є й третій шар, який без підказки помітить хіба що уважний. Перехрещені смуги повторюють знак Руху опору, що прочитується на всіх муралах серії: дві крокви, вкладені одна в одну. Менша розповідає про минуле, досвід поколінь, які вже ставали до боротьби за цю землю. Більша, розгорнута вперед, – про майбутнє, заради якого все і робиться. Між ними жевріє червона крапка. Це сьогодення, спротив тут і зараз. І саме ця крапка тримає конструкцію: без неї минуле залишається спогадом, а майбутнє – обіцянкою.
Одна маска на всіх: Корюківка, яка не пустила ворога
Якщо історія у Сновську – це про систему, то в Корюківці – про особистий вибір. На стіні тут зображено кожного з нас: гітариста, кухаря, зварника, студента з ноутбуком чи маляра з пензлями. Людей, яких можна зустріти у магазині, кафе чи в черзі на пошті. Кожен підносить до обличчя білу маску зі знаком Руху опору. Не ховається за нею – приміряє.
«Ідея тут гучніша за слова. Національний спротив – справа багатьох, але починається вона з рішення кожного. І маска тут не ховає людину, а долучає її», – каже представник Руху опору ССО.
Місце для такого сюжету обрали не випадково. Корюківка ворога до себе так і не пустила: у лютому 2022 року назустріч російській колоні вийшли беззбройні містяни, і техніка розвернулася. Тож тут не треба пояснювати, що таке спротив без зброї – місто це вже зробило саме, за чотири роки до появи муралу. Художники, по суті, лише зафіксували те, що мешканці й так знають про себе.
Це, до речі, і є відповідь на поширений скепсис: мовляв, стіна – не окоп, малюнком дрон не зіб’єш. Не зіб’єш. Але й завдання в муралу інше: не воювати замість людей, а нагадати їм, ким вони були в найгірший день і ким завжди залишаються.
Біля кордону: постать у капюшоні на алеї героїв
Від села Тур’я до державного кордону – менше двадцяти кілометрів. Дорога сюди складна, ворог близько, і за логікою карт тут мало б бути порожньо. Але в селі є люди, і життя триває. Громада власними силами облаштувала алею загиблих героїв-захисників України, і саме на ній тепер стоїть постать у капюшоні. За спиною – вовк, на плечі – крук, поруч із ноутбуком – гвинтівка напоготові.
Ескіз цього сюжету розробив художник і військовий Андрій Єрмоленко; на стіну його перенесли за згодою автора. Для тих, хто стежить за його роботами, впізнаваний почерк очевидний. Для решти – це просто людина, яка вміє і в код, і в приціл, і чиє обличчя ви не побачите. Що, власне, і є найточнішим портретом Руху опору.
Північний форпост: вишивка з краєзнавчого музею
Новгород-Сіверський – останній великий населений пункт перед російським кордоном. Прильоти тут – не подія, а сумний фон. Роботу в місті зарифмували зі сновською: ті самі перехрещені смуги, той самий знак. Але для ескізу взяли не поліський рушник, а автентичну вишивку саме цього регіону – на основі експонатів місцевих краєзнавчих музеїв. Тобто орнамент, який на стіні побачить містянин, його прабабуся впізнала б без пояснень.
«Ми свідомо прийшли в місто, яке відчуває прильоти майже щодня. Люди тут мають бачити, що опір поруч – у сусідньому дворі, а не десь у новинах. Що вони його частина. І це не новий обов’язок, а знак того, що поруч із кожним є плече підтримки», – додає художник, який виконав мурал.
Тут варто нагадати: мурали Руху опору мають щонайменше двох адресатів. Перший – свої: ті, хто живе і боронить. Другий – ті, хто дивиться з іншого боку кордону. І для другого адресата вовки з круками на стіні за двадцять кілометрів від нього – це не фольклор, а нагадування, що за лінією його чекають не з хлібом-сіллю, а з кулею, на якій написано його ім’я.
Що було торік і навіщо це все
«Стінопис опору» – не разова акція. У травні 2025 року мурали з’явилися на Сумщині: у Сумах біля Театральної площі робота відсилала до знищеного монумента Шевченку, у Конотопі на стіну вийшла конотопська відьма, у Ромнах – одразу два сюжети. У Білопіллі тоді ж намалювали Малевича в ролі сучасного козака.
За фасадом мистецького проєкту стоїть цілком прикладна річ. Рух опору – це громадянська діяльність проти окупаційних сил, спрямована на звільнення територій і відновлення суверенітету; координують її ССО ЗСУ. Мурал у цьому ланцюжку – точка входу: людина бачить знак на стіні, потім у новинах, потім на сайті opir.org.ua і в якийсь момент розуміє, що це не про когось абстрактного.
Чи спрацює? Корюківка вже відповіла на це питання у 2022 році, не маючи жодного муралу. Решті міст прикордоння стіни дедалі частіше нагадують, яким має бути спротив.