На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну група добровольців, ризикуючи життям, вивезла з військового заводу на Житомирщині тисячі ракет, зокрема ті, що могли бути використані для ураження крейсера “Москва”.
“Сіра зона”: екстрене вивезення ракет
Військовий завод поблизу Малина на Житомирщині, заповнений ракетами, опинився в “сірій зоні” в перші дні російської агресії. Кілька чоловіків, серед яких був і колишній голова громадської організації Віктор Олійник, здійснили шість рейсів, під бомбуваннями та обстрілами, щоб вивезти звідти озброєння.
Віктор Олійник, який нині є командиром взводу снайперів ЗСУ, розповів про цю небезпечну місію.
«На початку четвертої ранку 24 лютого мені зателефонували з мого мисливського господарства, яке міститься поблизу білоруського кордону, і повідомили, що в наш бік рухається велика колона завдовжки близько 30 кілометрів. А потім ракети полетіли на Житомир», — згадує Віктор.
Він дізнався від Сергія Пашинського, що на військовому заводі за Малином знаходиться велика кількість українських ракет. Спецслужби намагалися вивезти частину озброєння, але через бій з російською ДРГ були змушені відступити, залишивши ракети на місці. Утворилася “сіра зона”.
Віктор, знаючи місцевість, запропонував організувати вивезення. Мер Житомира Сергій Сухомлин пообіцяв надати вантажівку, а Віктор залучив дві власні фури свого товариша Сергія Шевченка.
«Поговорив із друзями, сказав, що треба вивезти ракети. Відповіли: «Ми готові». Зброя в нас своя — мисливська, але нарізна. Озброюємося. Висуваємося. Зателефонував одному з керівників обласної СБУ, попросив допомогти заїхати в сіру зону й на територію військового заводу. Нам дали на допомогу офіцера СБУ — він знав усі паролі», — розповідає Олійник.
Заїхавши на територію заводу, добровольці виявили, що там нікого немає. Попри страх, вони завантажили понад тисячу ракет “Стугна” та “Корсар”. Саме тоді розпочалося бомбування.
Під час другої ходки виникли проблеми на блокпостах, де їх не хотіли пропускати. Третя ходка була здійснена з метою вивезення всіх протитанкових керованих ракет. До групи долучився колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін.
Під час завантаження останніх піддонів з ракетами знову почалося бомбування, але це вже не лякало.
Небезпечна зустріч і подальші рейси
На зворотному шляху, коли вони їхали другим джипом у колоні, зникла фура. З’ясувалося, що зелений бус, який проїхав у бік підірваного мосту, не був “своїм”. Довелося розвертатися, щоб з’ясувати, де знаходиться фура.
На зворотньому шляху до заводу вони ледь не потрапили в засідку. Група людей з білими пов’язками на рукавах намагалася їх оточити. Добровольці зробили маневр, відступивши назад на завод, а потім втекли лісом, ледь уникнувши зіткнення з цим зеленим бусом.
Після цього було здійснено ще три поїздки, під час яких вивозили великі ракети: “Вільха” та напівзібрані “Нептуни”.
«Вільху», 56 штук, передали ракетникам, які залишилися без боєприпасів. Віктор згадує, як увечері по телевізору бачив результати роботи цих ракет по ворожій техніці.
Один з епізодів: коли вантажили чергову партію ракет, з’явився генерал, який почав кричати, що це його зона відповідальності. Одразу після цього прилетіли дві ворожі ракети. Генерал зник, а двоє поліцейських, які його супроводжували, залишилися допомагати вантажити ракети.
Герої операції
Віктор Олійник зазначив, що наразі жодних нагород не отримував, хоча це обіцяли.
Список осіб, які брали участь у вивезенні ракет з Малинського військового заводу “Луч”:
- Дмитро Біленький, економіст;
- Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ України;
- Сергій Кулмалієв, підприємець;
- Валерій Маковєєв, підприємець;
- Сергій Мороз, військовослужбовець;
- Дмитро Мосійчук;
- Володимир Нікітчин, тоді — начальник караулу;
- Валерій Нікітчин, тоді — співробітник комерційної структури, тепер — розвідник;
- Віктор Олійник, голова громадської організації, тепер — сержант ЗСУ;
- Сергій Шевченко, водій-дальнобійник.
Також згадано водіїв “Житомирського водоканалу”, які погодилися їхати по зброю:
- Віктор Сокирка;
- Анатолій Голомаха;
- Антон Сорочинський.
Були відзначені й двоє поліцейських, які допомагали вантажити ракети. Їхні імена не називаються, але підкреслюється їхня мужність.
Ці люди, за словами автора, є справжніми героями, які зробили те, що мали зробити ті, кому це належало за службовими обов’язками.
За матеріалами: zn.ua