Завідувачка відділу зарубіжного мистецтва Харківського художнього музею Марина Філатова розповіла про ключові проблеми, з якими стикаються музейники під час евакуації культурних цінностей, особливо в умовах війни.
За словами Філатової, на початок повномасштабного вторгнення Росії українська нормативна база щодо евакуації музейних фондів значно відставала від реалій. Існуючі радянські протоколи рекомендували в разі небезпеки евакуювати цінності до російського Бєлгорода, що було абсурдом в умовах війни.
“Тобто люди на місцях мали ухвалювати рішення в умовах реальної війни, а нормативна база жила в іншому вимірі”, – зазначила вона.
Крім застарілих протоколів, існувала постанова Кабміну №841 від 2013 року, яка визначала загальний порядок евакуації в надзвичайних ситуаціях. Проте, як підкреслила Філатова, музейні колекції потребують окремого підходу, врахування специфіки обліку, збереження, реставраційних ризиків та юридичної відповідальності за кожен предмет. “Картину, графічний аркуш, ікону, скульптуру чи предмет декоративно-ужиткового мистецтва не можна евакуювати за логікою звичайного майна”, – пояснила вона.
Відносно позитивним зрушенням стала постанова Кабміну №229 від 2026 року, яка затвердила окремий порядок тимчасового переміщення культурних цінностей під час воєнного стану. Серед плюсів – чітко визначена зона обов’язкової евакуації (заклади в зоні бойових дій або поблизу лінії зіткнення), а також відстань понад 75 км від лінії зіткнення для місць тимчасового зберігання. Документ також визначає черговість евакуації: спочатку найцінніші твори та документація, потім інші цінності. Це важливо, оскільки одночасно евакуювати все фізично неможливо.
“Раніше музейники часто мусили доводити очевидне: небезпека реальна, вона тут”, – додала Філатова.
Важливим моментом є й те, що в разі прямої загрози керівник закладу може самостійно ухвалити рішення про евакуацію. Однак, є й суттєві мінуси.
По-перше, документ з’явився майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення. По-друге, постанова не створює автоматично місць для зберігання колекцій. Хоча йдеться про “належні умови зберігання”, спеціалізованих сховищ в Україні бракує, а безпечніші регіони вже переповнені евакуйованими фондами.
По-третє, документ не вирішує кадрове питання. Філатова наголосила, що евакуацію, пакування, опис та контроль здійснюють музейники, часто за зарплату, яка не відповідає їхній кваліфікації, відповідальності та воєнним ризикам. “Сама постанова колекції не врятує. Її мають виконувати живі люди”, – підкреслила вона.
Раніше Марина Філатова розповідала про оцінку збитків у музеї після російського удару та процес реставрації. Наразі фахівці обстежують пошкоджені твори, фіксують актами кожен предмет. Найважливіше – стабілізація стану творів: висушити, запобігти появі грибка, не допустити подальшої деформації. Реставрація може тривати місяці, а то й роки, а ресурсів для цього завжди бракує.
Джерело: zn.ua