Інна Костиря. Зображення з її профілю у Facebook
Вітчизняним університетам слід невідкладно готуватися до зміни підходу “освіта і праця” здобувачів.
До такого умовиводу доходить у своїй статті докторка політології, проректорка Київського національного університету культури і мистецтв Інна Костиря, спираючись на результати цьогорічного Всесвітнього економічного форуму, що відбувся у Давосі.
Зі слів Інни Костирі, на додаток до звичної схеми “навчання протягом 4-6 років → пошук роботи → старт заробітку” українські університети повинні запропонувати нову схему “навчання + праця + заробіток одночасно + постійне оновлення вмінь”. Це критично важливо в еру ШІ, коли вміння швидко втрачають актуальність, і в людей виникає потреба в безперервному навчанні без переривання робочого процесу та отримання доходу.
Як підкреслює пані Костиря, однією з основних тем цьогорічного Всесвітнього економічного форуму в Давосі був штучний інтелект і трансформація трудових ресурсів. На переконання експертів, для повної реалізації можливостей штучного інтелекту, компанії мають трансформувати свій персонал.
Ринок праці зазнає суттєвих змін, зникнуть мільйони робочих місць, а натомість з’являться нові, що потребуватимуть нових знань та навичок, зокрема і навичок роботи з ШІ. І ключову роль у цьому відіграватиме навчання.
На погляд фахівців Давосу, працівники все частіше розуміють, що безперервне навчання є невід’ємною частиною роботи. Натомість вони очікують чіткої ідентифікації необхідних навичок, доступу до відповідного навчання та реальних шансів застосувати ці навички.
Як вказує у своїй статті Інна Костиря, Всесвітній економічний форум в Давосі ініціював програму Learning-to-Earning Sandbox (Майданчик для навчання заради заробітку), яка має на меті об’єднати університети, роботодавців та уряди для спільної розробки моделей, що поєднують освіту з оплачуваною роботою – на основі інтегрованих з роботою освітніх ступенів, стажувань, модульного навчання, щоб зв’язати розвиток навичок безпосередньо з працевлаштуванням та створити найкращі практики, які можна буде відтворити в різних сферах та регіонах.
Поєднання освіти з оплачуваною працею – це освітня модель, яка стирає традиційну межу між освітою та роботою через дуальні програми (освітній ступінь, поєднаний з роботою), стажування та короткі модульні курси. За таких умов студенти одночасно навчаються і працюють, або працівники працюють та паралельно навчаються для підвищення кваліфікації чи набуття нових навичок.
Нові короткі модульні курси для працівників тепер потребують тижнів або місяців навчання, а не років, з акцентом на конкретних здібностях та навичках. Подібні програми дозволять швидко адаптувати свої навички до потреб ринку та формувати свою освіту поступово.
Виникає запитання, констатує Інна Костиря, чи готові українські університети вже сьогодні адаптуватися до нових реалій та змінити свою освітню модель, щоб запропонувати ринку релевантні навчальні продукти та курси?