© Getty Images
Костянтин Єлісєєв Стабільний мир і непохитна демократія — запорука європейського майбутнього України
Цього тижня Європейський парламент затвердив Резолюцію щодо прогресу України на шляху до інтеграції в ЄС станом на 2025 рік. В українських ЗМІ ця подія майже не знайшла відгуку, можливо, за винятком окремого моменту, пов’язаного з польсько-українською проблематикою щодо вшанування героїв УПА.
Насправді ж політична вага цієї 27-сторінкової резолюції є значною, оскільки вона слугує своєрідним зрізом і навіть «рентгенівським обстеженням» поточного стану України (стану, як його сприймають з колективного Брюсселя): фронту, дипломатії, євроінтеграції, внутрішньої демократії та потенційних помилок, які можуть дорого обійтися нашій державі.
Про високий інтерес до резолюції щодо України свідчить жвавість та тривалість попередніх дебатів (дві години для нашої країни). Було багато поправок. Чимало делікатних формулювань. Багато внутрішніх дискусій та суперечок, у яких підтримка України залишалася міцною, але вже не є автоматичною. Так, Європарламент і надалі підтримує нашу сторону. Однак він все більш уважно розглядає не тільки те, як Україна протистоїть агресії, а й те, як нею керують, як вона проводить реформи, як взаємодіє з опозицією, судовими органами, парламентом, антикорупційними установами, медіа та сусідами. Чим ближче до членства, тим ретельнішою стає перевірка кожного рішення та якості реформ.
Одразу про те, що привернуло увагу українського медіапростору — польсько-українська історико-політична суперечка.
Дебати в Європарламенті продемонстрували, що скандал навколо УПА та питань історичної пам’яті виявився стратегічно згубним. Це не просто неприємний інцидент чи тема для історичних розмов, а фактор, який почав працювати на шкоду стратегічним інтересам як України, так і Польщі.
Тим, хто уважно стежив за дебатами, напевно, було прикро бачити, як дискусії щодо прогресу України на шляху до членства в ЄС фактично перетворилися на 90% на обговорення оцінок дій УПА в період Другої світової війни. Замість розмови про європейські перспективи та нові підходи до розширення для країни, що перебуває у стані війни, зал наповнився емоційними звинуваченнями та істерично-театральними виступами. Це є надзвичайно небезпечним.
Польща була і залишається одним із ключових союзників України. Ми можемо і повинні вести складний, відвертий, часом болісний історичний діалог. Однак ми не маємо права перетворювати історичні питання на політичну міну сповільненої дії під фундаментом нашої європейської інтеграції та партнерства з Польщею як членом ЄС і НАТО.
Коли тема історичної пам’яті починає підривати підтримку України в Європарламенті, це вже стає проблемою не лише істориків. Це питання постачання озброєнь, посилення санкцій, збільшення фінансування, відкриття переговорних кластерів та майбутнього членства в ЄС і НАТО.
Україна не може дозволити собі створювати додаткові фронти там, де нам конче потрібні союзники. Зріла держава не уникає складних тем, а вирішує їх таким чином, щоб не дарувати Москві нових розколів між Києвом і Варшавою.
Саме тому добре, що в Анкарі відбулася зустріч Президента України Володимира Зеленського та Президента Польщі Анджея Дуди. Не слід очікувати від неї негайного перелому чи швидких рішень. Однак сам факт прямого діалогу є важливим після емоційного загострення, свідками якого ми були останніми тижнями. Варто сподіватися, що ця розмова покладе початок поступовому зниженню напруженості в польсько-українських відносинах. Адже сьогодні обом державам потрібні не нові приводи для взаємних суперечок, а політична мудрість і стратегічне бачення, які дозволять зберегти те головне, що нас об’єднує.
Далі хотілося б звернути увагу читачів на кілька ключових аспектів резолюції Європарламенту, які варто взяти до уваги.
Потужний антиукраїнський контроль: чи може Польща заблокувати вступ України до ЄС через скандал з УПА
По-перше, це формування чіткого бачення шляху до справедливого і сталого миру: спочатку — повне і надійне припинення вогню, а потім — переговори про справедливий мир. Це принципова межа між реальним мирним процесом та примусом України до поступок. Адже не може бути справжніх мирних переговорів, коли Росія одночасно обстрілює українські міста, атакує енергетичну інфраструктуру, вбиває мирне населення, депортує дітей та катує військовополонених. В таких умовах «переговори» легко перетворюються на інструмент тиску не на агресора, а на жертву агресії.
І добре, що таке бачення мирного процесу європарламентарів повністю співпадає з розумінням та інтересами України, над просуванням яких у стінах ЄП протягом останніх місяців працювали як українські дипломати, так і представники влади та опозиції. Такий результат свідчить про величезний потенціал нашої спільної роботи в умовах єдності та тісної координації.
Важливо, що Європарламент сформулював і власне бачення принципів сталого та справедливого миру, який: повинен поважати суверенітет та територіальну цілісність України; не може обмежувати її право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН; не може надавати Росії право вето на наші безпекові чи політичні альянси; не може шкодити стратегічним інтересам України та Європи; передбачає притягнення до відповідальності за злочин агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцидні дії Росії; забезпечує репарації; гарантує повернення викрадених українських дітей, звільнення цивільних заручників, військовополонених, повернення тіл загиблих.
І, звісно, на думку Європарламенту, Україні потрібні не чергові політичні декларації, а надійні, юридично зобов’язуючі гаранті безпеки на рівні статті 5 Вашингтонського договору НАТО та статті 42.7 Договору про Європейський Союз.
Це і є мир через силу. Мир через сильну Україну, потужну армію, жорсткі санкції, міцну міжнародну коаліцію та сильну демократію всередині країни.
І саме тут починається друга частина нашого завдання. Адже сильна Україна — це не лише армія, дрони, ППО, далекобійна зброя та оборонна промисловість. Все це критично важливо. Але сильна Україна — це також незалежна судова система, спроможний парламент, вільні медіа, ефективне місцеве самоврядування, активне громадянське суспільство, чесна політична конкуренція та повага до прав опозиції.
Саме демократія є гарантією нашої незалежності та європейського майбутнього. Росія веде війну не лише проти нашої території. Вона веде боротьбу проти самої ідеї вільної, демократичної та європейської України. Тому наша відповідь має бути не лише військовою. Вона має бути інституційною та ціннісною.
В Україні іноді намагаються нав’язати небезпечну логіку: героїзм у протистоянні російській агресії є достатнім аргументом на шляху до ЄС, а демократія може зачекати. Мовляв, війна все виправдовує.
Безсумнівно, мужність українського опору не потребує доведення. Але Європейський Союз приймає нових членів не за критеріями героїзму чи самопожертви. Критерії членства давно визначені: демократія, верховенство права, незалежні інституції, права та свободи людини, боротьба з корупцією та відданість європейським цінностям. Саме тому сила України на фронті має супроводжуватися не меншою силою у проведенні реформ. Поєднання цих двох складових і здатне привести нашу країну до членства в ЄС.
Війна може вимагати певних обмежень. Але ці обмеження мають бути необхідними, пропорційними та тимчасовими. Війна не може слугувати виправданням для ручного правосуддя, тиску на опозицію, обмеження парламентського контролю, згортання медіа-плюралізму чи політичного використання правоохоронних органів.
Демократія — це не слабкість України. Це одна з причин, чому світ нас підтримує. Ми не маємо права виграти війну проти російської диктатури й програти власну демократію.
Експредставник при ЄС окреслив основні ризики на євроінтеграційному шляху України
Європейська інтеграція України — це не лише геополітика. Це правила, верховенство права, незалежна судова система, боротьба з корупцією, парламентський контроль, незалежність НАБУ та САП, свобода медіа, багатопартійний плюралізм, повага до громадянського суспільства та прав людини. Це не «другорядні дрібниці», які можна відкласти до перемоги. Це — критерії членства. І саме ці індикатори визначають швидкість нашого руху на шляху до членства в ЄС. Переговорний кластер «Основи» відкривається першим і закривається останнім. Він визначає весь процес переговорів. Європейський Союз звертатиме увагу не на гарні заяви, а на реальні досягнення.
Один із найчутливіших сигналів резолюції стосується політично вмотивованого тиску. І передусім — персональних санкцій проти представників опозиції та громадянського суспільства. Санкційний механізм розроблений для захисту держави від її ворогів. Якщо його використовують проти політичних опонентів, це вже виходить за межі політичної боротьби. Це питання верховенства права, і в резолюції чітко наголошується, що такі практики підривають довіру до держави та надають аргументи тим, хто в Європі ставиться скептично до вступу України до ЄС. Демократія починається там, де влада поважає права не лише своїх прихильників, а й опонентів.
Окремий акцент європарламентарів — на питанні незалежності антикорупційної інфраструктури. НАБУ та САП мають бути захищені від політичного тиску, втручання, залякування чи дискредитації. Коли антикорупційні органи викривають корупцію на вищому рівні, це не є причиною для атаки на ці органи. Це доказ того, що вони функціонують. В ЄС усвідомлюють, що Україна отримує і буде отримувати значну міжнародну допомогу — на бюджет, оборону, енергетичну стійкість, відбудову. Без незалежних антикорупційних інституцій не буде довіри до належного використання цих коштів, коштів європейських платників податків. А без довіри не буде вступу до ЄС.
Третій ключовий елемент резолюції — це заклик до внутрішньої консолідації в Україні, готовності всіх проукраїнських і проєвропейських сил працювати спільно там, де це стосується оборони, ЄС, НАТО, санкцій, відновлення, зміцнення демократії. Адже єдність, за європейськими стандартами, — це не монополія на владу, не жорстка ієрархія, не заборона критики чи право лише на висловлення думки влади. Єдність — це здатність держави залучати всі проукраїнські та проєвропейські сили до прийняття рішень, які визначають майбутнє країни. Це повага до парламенту. Це діалог між владою та опозицією. Це участь місцевого самоврядування, громадянського суспільства, бізнесу, експертів, волонтерів та ветеранів у державотворчих процесах.
Справжня єдність не скасовує демократію. Вона її вимагає. Бо без демократії єдність швидко перетворюється на авторитаризм.
Таким чином, формула нашого успіху, яку, зокрема, пропонує і Європарламент, є простою: сталий мир — через силу та єдність, інтеграція в ЄС — через успішні реформи та стійкі демократичні інституції.
Саме таким має бути наш шлях до членства в Євросоюзі — через стабільний мир та непохитну демократію.
І саме таким шляхом ми повинні йти.