Хто такий Енді Бернем і як він бачить підтримку України
На Туманному Альбіоні не все гладко. За десятиліття від референдуму про вихід Сполученого Королівства з ЄС Лондон бачив на чолі уряду сім прем’єр-міністрів. Не оминула хвиля падіння популярності й Кіра Стармера. Через два роки перебування на посаді прем’єра він подав у відставку, маючи такий самий негативний рейтинг, як і його попередники.
Відчуваючи сприятливий момент, мер Манчестера Енді Бернем втретє претендує на посаду лідера Лейбористської партії. У п’ятницю його було обрано переможцем.
Це автоматично робить політика головою уряду Великої Британії. Тому Укрінформ вирішив детальніше розглянути кандидатуру Бернема та його погляди на російську агресію проти України, враховуючи важливу роль Британії у підтримці нашої держави.
“ПОВЕРНЕННЯ “КОРОЛЯ ПІВНОЧІ” ДО ЛОНДОНА”
Майбутній глава уряду розпочав свій шлях на великій політичній арені у 2001 році, здобувши перемогу на виборах до Палати громад від виборчого округу в Манчестері. Після 2005 року Бернем обійняв посаду заступника міністра закордонних справ у кабінеті Тоні Блера. Загалом у Лондоні він працював у міністерствах охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ та в Казначействі.
Про свої амбіції лідера Бернем вперше заявив у 2010 році, але тоді посів лише четверте місце у виборах голови лейбористів. Друга спроба у 2015 році принесла йому друге місце.
У 2017 році Бернем виграв вибори мера Великого Манчестера – найбільшої агломерації на півночі Англії з населенням понад 2,5 мільйона осіб. За дев’ять років на цій посаді він завоював прихильність громадськості завдяки створенню “Мережі бджілок” (Bee Network) – міського перевізника, чиї автобуси та трамваї мають яскраво-жовтий колір. Він також відстоював інтереси північних міст перед урядом консерваторів з південного Лондона під час епідемії коронавірусу. За це його прозвали “Королем Півночі”.
Жовті манчестерські автобуси. Джерело: Транспорт Великого Манчестера
У червні 2026 року Бернем повернувся до загальнонаціональної політики, вигравши парламентські вибори від округу в Манчестері, та оголосив про наміри боротися за лідерство в партії та посаду прем’єр-міністра одразу після відставки Кіра Стармера.
ЧОМУ ЙДЕ СТАРМЕР?
Коли вранці 22 червня Стармер, супроводжуваний дружиною, вийшов до трибуни перед будівлею уряду на Даунінґ-стріт і оголосив про відставку з посади глави уряду, це нікого не здивувало.
Кір Стармер / Фото: ОП
Політик, під керівництвом якого Лейбористська партія у 2024 році здобула абсолютну більшість у Палаті громад британського парламенту (441 місце з 650), у 2026 році зіткнувся з критикою та вимогами відставки з боку своїх соратників.
Британці висловлюють невдоволення економічною ситуацією в країні та відходом прем’єра від своїх передвиборчих обіцянок, що призвело до скорочення соціальних виплат та одночасного підвищення податків. Лише зменшення субсидій на опалення взимку спровокувало протести громадян Сполученого Королівства. Впровадження цифрового посвідчення особи також викликало супротив. На відміну від українців, які прихильні до цифровізації, британські громадяни проводили паралелі з “Великим Братом” Орвелла.
Критична точка була досягнута у травні, коли опитування Ipsos показало, що 76% британців незадоволені Стармером. Тоді ж на місцевих виборах Лейбористська партія вперше втратила контроль над парламентом Уельсу та обрала на 1,4 тисячі менше представників до різних законодавчих органів країни, ніж раніше.
Стармер взяв на себе відповідальність за невдачу, але відмовився залишати посади лідера партії та прем’єр-міністра Британії. Близько 100 депутатів Палати громад від Лейбористської партії публічно закликали його до відставки. Згодом до цих закликів приєдналися і члени уряду.
Свою незгоду з політикою уряду висловив і міністр оборони Джон Гілі, подавши у відставку через небажання міністерства фінансів виділяти кошти на оборону Британії, як зазначив він сам, “у час зростаючих загроз”.
На Стармера також вплинуло призначення Пітера Мендельсона послом у Сполучених Штатах. Матеріали щодо його кандидатури містили інформацію про зв’язок із Джеффрі Епштейном, що підтвердилося оприлюдненням листування. Після цього у відставку подав глава адміністрації прем’єра Морган Максвіні.
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ПІШОВ, ХАЙ ЖИВЕ ПРЕМ’ЄР!
У п’ятницю Бернема було обрано лідером партії. Інші лейбористи не висували своїх кандидатур. У партії впевнені, що не можна гаяти час на внутрішньопартійну боротьбу на тлі економічних та електоральних викликів, зокрема зростання впливу правих популістів.
Відкритим залишається питання, скільки саме лейбористів загалом бажали б очолити партію та уряд, що стрімко втрачає популярність і стикається з вимогами британців щодо виправлення економічної ситуації в країні.
Однак мер Манчестера не залишив шансів нікому в таборі лейбористів. Його кандидатуру підтримали 379 з 403 депутатів. Його потенційний суперник математично не міг би балотуватися проти нього.
Таку популярність Бернема доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка Віктор Константинов пояснює його тривалим успіхом на посаді мера Манчестера. “Зважаючи на те, що лідер партії нині є прем’єр-міністром, потрібен лідер, який сподобається британцям. З цієї точки зору Бернем вважається найбільш перспективним”, – констатує він.
Завдяки значній перевазі лейбористів у Палаті громад, Бернему після обрання лідером не потрібно проводити коаліційні переговори – його офіційно оголосять прем’єр-міністром Великої Британії 20 липня.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПО-БРИТАНСЬКІ ТА ПРОДОВЖЕННЯ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ
Погляди Бернема політологи називають “манчестеризмом”. Як стверджує сам політик, це відповідь на нерівність та низькі доходи громадян, спричинені централізацією влади у 1980-х роках. Майбутній прем’єр пропонує зворотний напрямок, виступаючи за розподіл фінансів та повноважень зі столиці задля розвитку бізнесу та інфраструктури в менш заможних регіонах і підтримки громадян.
Він також планує створити новий офіс прем’єр-міністра No 10 North у північному Манчестері (за аналогією з урядовою будівлею на Даунінг-стріт, 10 у Лондоні), який координуватиме роботу центральної та місцевих влад.
Константинов закликає враховувати, що ані Бернем, ані будь-хто інший не зможуть повністю вирішити економічні проблеми Британії, і новообраному прем’єру, найімовірніше, доведеться скорочувати соціальні видатки. Скорочення витрат на оборону експерт не очікує, оскільки цього не зрозуміють ані праві партії, ані опозиція, ані Європейський Союз.
Водночас доцент Інституту міжнародних відносин вважає Бернема вже більш активно залученим до українського питання, ніж був Кір Стармер на початку свого прем’єрства.
Новий глава уряду давно декларує підтримку нашого опору російській агресії. Наприкінці травня він стверджував, що виступав проти російського вторгнення в Крим і називав близькість британських правих до Володимира Путіна ризиком для національної безпеки.
Фото: Андрій Садовий
Мер Львова Андрій Садовий згадував тодішнього мера Манчестера як друга України та співзасновника Мережі незламних міст. “На всіх міжнародних платформах Енді послідовно закликає світ підтримувати Україну”, – запевняв міський голова Львова.
Минулого тижня сам Бернем представив свою зовнішньополітичну програму у статті. Майбутній прем’єр аргументував, що Британія здатна одночасно захищати національну безпеку та розвивати економіку. Крім того, він підтвердив відданість зобов’язанням у рамках Північноатлантичного альянсу, ядерному стримуванню та стратегічному партнерству зі Сполученими Штатами.
“І підтримка України з боку Великої Британії не похитнеться. Ми усвідомлюємо, що британська безпека та ширша євроатлантична безпека пов’язані з тим, що відбувається в Україні”, – наголосив Бернем.
На його думку, Лейбористська партія вже довела свою здатність формувати міжнародні коаліції для допомоги українському народу та протидії агресивній політиці Кремля.
Таким чином, заяви амбітного політика підводять до висновку, що попри внутрішні проблеми та зміну лідерів, підтримка України з боку Британії має стратегічний характер, і наше багаторічне партнерство триватиме.
Відкритим питанням залишається тривалість перебування Бернема на хиткій посаді прем’єра. “Висока популярність Бернема дає йому можливість протриматися до кінця року навіть за найгірших економічних подій. Якщо йому вдасться збалансувати бюджет, підготувати новий та отримати підтримку власної фракції, то він протримається й наступного року. Але наступне літо все одно буде кризовим. Два літа поспіль Стармер не зміг впоратися”, – застерігає Константинов.
Іван Косякін, Київ
Перше фото: АА