© Depositphotos/dragancfm Країни розділилися щодо подальших дій.
Союзники Сполучених Штатів серед держав Перської затоки висловлюють зростаюче роздратування через ескалацію конфлікту між Вашингтоном та Тегераном, яка ставить під загрозу їхню національну безпеку й економіку. Про це повідомляє Bloomberg.
Рівень невдоволення країн Перської затоки виявляється й у відсутності консенсусу щодо подальших кроків американської сторони.
Згідно з джерелами агентства, частина офіційних осіб вважає, що президент США Дональд Трамп повинен вдатися до подальшої військової ескалації, зокрема, ініціювати наземну операцію в окремих регіонах Ірану та, можливо, взяти під контроль стратегічний нафтовий термінал на острові Харк.
На думку цих посадовців, іранське керівництво не відмовиться від контролю над Ормузькою протокою без більш рішучих дій з боку США. Як альтернативу, вони вказують на затяжний конфлікт низької інтенсивності, який може тривати місяцями, відштовхуючи інвесторів і туристів від регіону.
Девід Шенкер, колишній американський дипломат на Близькому Сході за першої адміністрації Трампа, зазначив, що багато регіональних чиновників переконані: Сполученим Штатам необхідно «посилити ескалацію, щоб потім її зменшити».
«Потрібно зробити щось більше, оскільки нинішня динаміка не змусить Іран піти на жодні поступки — ні щодо Ормузької протоки, ні щодо ядерної програми», — констатував він.
Водночас американський чиновник повідомив Bloomberg, що адміністрація Трампа підтримує постійний зв’язок із союзниками в Перській затоці від початку конфлікту.
За його словами, атаки Ірану на сусідні держави свідчать про безрозсудність Тегерана та підтверджують, що йому не слід дозволяти отримати ядерну зброю.
У вівторок Дональд Трамп дав зрозуміти, що конфлікт на Близькому Сході навряд чи завершиться найближчим часом.
«Якби ми завтра пішли, це вже був би великий успіх. Але ми не йдемо завтра», — заявив він журналістам під час зустрічі з президентом Лівану.
Водночас деякі країни регіону, зокрема Катар, який, разом із Пакистаном, виступає одним із головних посередників, не підтримують розширення військової операції та наполягають на негайній деескалації.
Їхня мета — не допустити повернення до масштабів бойових дій березня та початку квітня, коли США та Ізраїль масовано атакували іранські міста, а Тегеран запускав тисячі дронів і ракет через Перську затоку.
Bloomberg зазначає, що ще до укладення тимчасової угоди між США та Іраном у середині червня, арабські країни Перської затоки переважно виступали за дипломатичне врегулювання та зниження напруженості.
Однак за останні два тижні ця єдність фактично зникла після того, як Вашингтон і Тегеран почали звинувачувати один одного у зриві меморандуму про взаєморозуміння.
За цей час під потужними іранськими ударами опинилися Кувейт, Бахрейн і Йорданія.
У Кувейті ракети та безпілотники вразили об’єкти водо- й енергопостачання, а авіасполучення неодноразово припинялося.
Саудівська Аравія, Катар і Об’єднані Арабські Емірати повідомили про атаки на нафтові танкери поблизу Ормузької протоки. Також, за інформацією Bloomberg, Іран завдавав ударів по Оману та Іраку.
Союзники сумніваються у гарантіях США
Зі слів співрозмовників агентства, війна, початку якої країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки намагалися запобігти, змусила їх засумніватися у здатності США гарантувати безпеку своїх партнерів.
Через це окремі держави вже розглядають можливість поглиблення оборонної співпраці з європейськими країнами.
За даними видання, дедалі більше розчарування відчуває й сам Дональд Трамп, особливо після загибелі трьох американських військових у Йорданії та Іраку за останній тиждень. Ще один військовослужбовець вважається зниклим безвісти.
Попри погрози Вашингтона посилити авіаудари, Іран, як стверджує агентство, не припинив атакувати судна, що проходять через Ормузьку протоку.
США мають небагато варіантів
На думку Bloomberg, відправлення американських військ до Ірану або спроба захопити острів Харк можуть спровокувати ще потужнішу відповідь Тегерана, спричинити нове зростання світових цін на нафту та поставити під загрозу сотні або навіть тисячі американських військових.
Водночас у країнах Перської затоки зростає занепокоєння через різке скорочення судноплавства через Ормузьку протоку, якою до війни проходила більшість їхнього нафтового експорту.
За словами ще одного джерела агентства, багато чиновників не очікують, що повноцінне судноплавство через протоку відновиться найближчим часом.
Колишній посол США в Саудівській Аравії Майкл Ретні зазначив:
«Люди розчаровані й сердиті. Але вони не говорять про це публічно, тому що всі намагаються зберегти добрі стосунки з Трампом. Вони хочуть, щоб нафта знову експортувалася, а економіка повернулася до нормального стану. Зараз це дуже нервова ситуація для них».
ОАЕ закликають забезпечити свободу судноплавства
Об’єднані Арабські Емірати залишаються одними з найактивніших прихильників відкриття Ормузької протоки.
Попри погрози Ірану, ОАЕ, Саудівська Аравія та Кувейт продовжують відправляти нафтові танкери через протоку, хоча часто вимикають супутникові системи відстеження, щоб уникнути виявлення.
За інформацією Bloomberg, Абу-Дабі також закликає європейські держави активніше готувати операцію з розмінування морських шляхів, яку вони планують розпочати після стабілізації ситуації.
У заяві від 18 липня Міністерство закордонних справ ОАЕ закликало до «негайного припинення ескалації» та «швидкого повернення до переговорів», наголосивши на необхідності гарантувати безпечне й безперервне судноплавство через Ормузьку протоку.
Конфлікт поставив під загрозу економічне майбутнє регіону, який за останні десятиліття перетворився на один із найбагатших у світі завдяки експорту нафти.
Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар активно диверсифікують свої економіки, інвестуючи в штучний інтелект, хедж-фонди та туризм, і саме тому вважають стабільність ключовою умовою свого розвитку.
Водночас війна та фактичне блокування Ормузької протоки вже завдали удару по їхній економіці — багато експортних поставок були припинені, а бюджетні дефіцити різко зросли.
Попри те, що лідери країн Перської затоки загалом позитивно сприйняли підписаний минулого місяця меморандум між США та Іраном, вони побоювалися, що він може принести Тегерану значні фінансові вигоди — через послаблення санкцій, розмороження активів та створення фонду відновлення обсягом 300 млрд доларів.
За словами джерел Bloomberg, жодна з шести країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки наразі не планує фінансувати цей фонд.
Посадовці регіону також негативно сприймають ідею фактично виплачувати компенсації Ірану, тоді як їхні власні країни зазнали значних збитків від іранських ударів.
Директор проєкту щодо Ірану в International Crisis Group Алі Ваез підсумував ситуацію:
«Країни Перської затоки розчаровані, але безсилі зупинити будь-яку зі сторін цього конфлікту».
Перемир’я закінчилося раніше, ніж світ устиг у нього повірити. Замість вільного судноплавства — атаки на танкери, замість переговорів — обмін ударами, замість зниження напруженості — нова загроза світовій торгівлі та цінам на енергоносії.
Хто порушив нетривку угоду, чому Ормузька протока знов опинилась у центрі глобальної кризи і як цим користується росія? Про це пише член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов у статті «Кремль у плюсі, світ у заручниках: чому перемир’я США та Ірану не пережило навіть місяця».