© EPA/Tomas Kalnins Завдання Європи “прикувати” російські сили.
Європейським членам НАТО слід переосмислити свою оборонну політику та стратегію стримування РФ, оскільки заміна американських військових можливостей “в один до одного” не є продуктивним підходом. У випадку значної кризи між Сполученими Штатами та Китаєм, стратегічний контекст для всієї Європи кардинально зміниться, як зазначається у публікації Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик Ігаль Левін, виділив ключові моменти.
Зокрема, на думку аналітиків, поточні плани НАТО, що фокусуються виключно на відбитті й подальшому звільненні країн Балтії, можуть виявитися недостатніми, адже Росія здатна діяти в ширшому масштабі — наприклад, намагаючись змінити баланс сил у Європі або надавши підтримку Китаю.
Експерти RUSI наголошують, що справжній чинник, який визначає дії Росії, є глобальним, а не регіональним: Москва може використати відволікання уваги США для реалізації власних цілей, виходячи за межі локальних операцій.
“Якщо між Сполученими Штатами та Китаєм виникне серйозна криза або великий конфлікт в Індо-Тихоокеанському регіоні, це не просто зменшить обсяг ресурсів США для Європи — це кардинально змінить умови, в яких Європі доведеться стримувати Росію”, — йдеться у матеріалі.
Найвигідніший сценарій для Росії в умовах китайсько-американського протистояння, на думку аналітиків, полягає не в захопленні територій у Європі, а в забезпеченні перемоги Китаю, після чого європейські питання можна буде врегулювати на вигідних для Росії умовах.
Таким чином, завдання Європи в такій ситуації полягає не стільки в підготовці до можливого удару по країнах Балтії, скільки у “прив’язуванні” російських сил, особливо підводних човнів Північного флоту та засобів дальнього ураження, до європейського театру бойових дій, аби запобігти їх перекиданню на східний напрямок.
Європейська стратегія, на переконання аналітиків, повинна базуватися не лише на принципі “заперечення” (denial) на регіональному рівні, а на “маніпулюванні ризиками / нав’язуванні витрат” (risk manipulation / cost imposition) — переконанні Москви, що війна є непередбачуваною для еліти та невигідною, а не фізично непереможною.
Водночас, на думку Ігаля Левіна, саме це і не зупиняє росіян від війни.
Раніше президент Литви Гітанас Науседа, посилаючись на дані розвідки, заявляв, що Москва може готувати обмежені атаки на об’єкти критичної інфраструктури країн Балтії та Польщі. Також міністр закордонних справ Латвії Байба Браже зазначила, що Росія не готова кинути виклик НАТО, але може створювати “хибні дилеми”.