Система забезпечення безпеки мореплавства на глобальному рівні переживає найсерйознішу кризу за багато років, оскільки зростання напруженості біля Ормузької протоки є лише одним із проявів ширшого процесу, що вже зачепив численні водні простори та моря.
Аналітик Саймон Тісдалл висловлює думку, що нинішня політика Вашингтона щодо Ормузької протоки дедалі більше спрямована на захист власних економічних інтересів, аніж на підтримання міжнародного порядку. Цю позицію автор виклав у своїй колонці для The Guardian.
Автор підкреслює, що сам принцип свободи судноплавства (mare liberum), який століттями був фундаментом міжнародного морського права, нині опинився під загрозою. Він нагадує, що державний секретар США Марко Рубіо ще в червні заявляв, що жодна держава не має права стягувати плату за прохід міжнародними водними шляхами.
Проте, пізніше Трамп сам допускав введення таких зборів, а меморандум між США та Іраном фактично визнав право Тегерана та Оману отримувати дохід від транзиту через протоку. Ця непослідовність, на думку автора, свідчить про руйнування міжнародного консенсусу щодо свободи мореплавства.
Відео дня
Одним із найбільш небезпечних наслідків цієї тенденції Тісдалл вважає появу сучасних форм, що нагадують історичне каперство — незважаючи на його офіційну заборону після Паризької декларації 1856 року. Особливо це стосується проксі-сил: хусити, яких підтримує Іран, здійснюють атаки на судноплавство поблизу Баб-ель-Мандебської протоки, формально не будучи державним флотом, але отримуючи зброю та підтримку від Тегерана.
Океани, Європа та тіньовий флот РФ
Окрему тенденцію автор бачить у використанні цивільних суден для військово-політичних цілей — зокрема, Росія застосовує “тіньовий флот” для гібридних операцій. Західні країни неодноразово висловлювали підозри щодо картографування підводної інфраструктури та збору розвідувальних даних поблизу кабелів зв’язку в Балтійському та Північному морях.
Окремим напрямком конфлікту є Індо-Тихоокеанський регіон, де Китай будує штучні острови в Південнокитайському морі та регулярно проводить навчання поблизу Тайваню. Додаткове занепокоєння викликали нещодавні бойові стрільби китайського есмінця у виключній економічній зоні Японії за участю російського військового корабля.
Європейський театр морського протистояння також стає дедалі активнішим — після втрат у Чорноморському флоті Росія посилила активність у Балтиці, Північній Атлантиці та Ла-Манші. Автор згадує пошкодження підводних кабелів та трубопроводів, а також інциденти за участю російських кораблів поблизу Великої Британії, що свідчить про загострення протистояння Росії з НАТО.
Що чекає на світ далі
У відповідь дедалі більше держав нарощують свої військово-морські можливості: Велика Британія модернізує морську складову ядерного стримування, Австралія розвиває програму атомних підводних човнів, а НАТО переглядає оборонні пріоритети. Тісдалл підсумовує, що світ поступово повертається до системи, де визначальну роль відіграє не міжнародне право, а сила держав — саме тому нинішній хаос дедалі більше нагадує не класичне піратство, а “неокаперство”.
Боротьба за контроль над ключовими морськими шляхами останніми тижнями лише посилюється. Після нової ескалації між США та Іраном Вашингтон зосередився на забезпеченні свободи судноплавства через Ормузьку протоку, а підтримувані Тегераном хусити тим часом відкрили новий фронт у Червоному морі, атакувавши нафтові танкери біля Баб-ель-Мандебської протоки.
Раніше Фокус повідомляв про те, як тіньовий флот РФ масово уникає Ла-Манша. Судна російського “тіньового флоту” почали масово уникати британських і французьких територіальних вод після низки затримань з боку влади цих країн.
Згодом стало відомо, як адміністрація Трампа застерегла Україну. Генеральний директор Chevron Майк Вірт поскаржився адміністрації Трампа на українські атаки на танкери в Чорному морі.