Сім’я вимушених переселенців з Херсонської області, котра втратила власний дім через військові дії, змогла придбати оселю на півночі Одещини всього за 1700 доларів – приблизно 70 тисяч гривень.
До переїзду на Одещину, родина майже рік мешкала у Львові – там голова сім’ї проходив лікування після поранення, отриманого на фронті. Весь цей період переселенці шукали місце для нового життя, об’їхавши, здається, всю країну. Зрештою, зупинилися на селі Пасад, розташованому за 20 кілометрів від Балти. Як склалася їхня доля – читайте у матеріалі Фокусу.
Переселенка зізнається: рік без власного житла став важким випробуванням, як фізичним, так і психологічним. “Коли ти не маєш власного дому, то ти безхатько, я так вважаю”, – ділиться жінка.
Будинок потребує ремонту Фото: YouTube
Коли вона вперше приїхала оглянути нову хату, то просто сіла на старий диван і розплакалася: “Піде, згодиться, бо вже дуже важко було жити без дому цілий рік”.
Відео дня Глиняна хата з дубовою підлогою
Житло, яке придбала родина, побудоване за традиційною технологією – з лози та глини, зовні покрите цементною “шубою”. Всередині – дерев’яна підлога з дуба, а дах, хоч і шиферний, залишається цілим.
Будинок, який дістався родині, зведений за традиційною технологією Фото: YouTube
Двері встановлені подвійні, проте з вікнами ситуація інша: у деяких відсутнє друге скло. Також буде потрібно повністю перекласти піч – стара потребує надмірної кількості дров.
Разом з будинком нові власники отримали чимале господарство: 35 соток землі для городу, погріб, господарські будівлі, гараж та ділянку з акаціями, яку родина вже розглядає як джерело дров на зимовий період. До речі, на городі вже встигли висадити кавуни.
Кухня дуже скромна Фото: YouTube
Із соціальних зручностей у селі доступні місцевий магазин, агропідприємство, відділення “Нової пошти” та “Укрпошти”, яка приїжджає двічі на тиждень. Школи та дитячого садка немає, тому дітей доставляють до сусіднього населеного пункту спеціальним шкільним автобусом.
“Це небо і земля”
Порівнюючи нове житло з будинком, який родина залишила на Херсонщині – з сучасними вікнами, ремонтом та повним умеблюванням – жінка не применшує різниці. “Дехто може вважати це сараєм. Але те, що ми покинули там, і те, що маємо зараз тут – це небо і земля”, – зазначає вона.
За словами переселенки, найскладніше – змиритися з думкою, що безтурботне життя залишилося позаду. Проте для родини найважливіше – що всі залишаються живими.
“У нас на Херсонщині були гарні будинки… Але головне, аби війна скінчилася, ми все посадимо і все виростимо. Найважливіше, щоб люди перестали гинути і настав мир”, – підсумовує господиня.
У дворі чимало господарських приміщень Фото: YouTube
Своєю історією вона ділиться на YouTube-каналі “Нове життя біженців з Херсонщини”, показуючи глядачам нову оселю та розповідаючи про пережитий досвід за останній рік.
Більше цікавих історій
Нагадаємо, раніше Фокус повідомляв, що:
- Назарій, який себе називає амбасадором Гуцульського краю, знайшов садибу 90-річної Марії Гіркової, яка проживає самотньо високо в горах, у віддаленому куточку поблизу Яремче.
- Аліна з Дніпропетровщини стала власницею сільської хати неподалік Кривого Рогу та провела для своїх підписників екскурсію, розповівши як про переваги, так і про недоліки свого нового помешкання.
Вчителька математики Ельміра вирішила придбати старий будинок у селі та почати там новий етап життя. Ремонт у своїй новозбудованій оселі родина здійснює самотужки, паралельно ділячись із читачами корисними порадами.