-
Данило Гетманцев
народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики
Обговорюючи демографічні проблеми, розмова майже завжди зводиться до цифр: бюджетних витрат, дефіциту Пенсійного фонду та соціальних виплат. Однак, за цим аналізом ховається справжня людська історія. Йдеться про сотні тисяч досвідчених фахівців, які мають бажання та сили залишатися в професії, але стикаються з закритими дверима на ринку праці.
Нехай буде зрозуміло: мова не йде про те, щоб люди працювали якомога довше або відкладали пенсію будь-якою ціною. Ні. Йдеться про свободу вибору. Якщо людина бажає залишатися в своїй професії та бути економічно активною, вона не повинна ставати “незручною” для роботодавця лише тому, що досягла певного віку.
Ця проблема яскраво висвітлюється у звіті Світового економічного форуму (WEF) “The Longevity Dividend”. Його автори пропонують розглядати довголіття не як фінансовий тягар, а як економічну перспективу. Але, відверто кажучи, ця перспектива не реалізується, доки ми не подолаємо проблему ейджизму.
Як упередження руйнують кар’єри
Що таке ейджизм на практиці? Це сукупність стереотипів: “Їм важко навчатися”, “Вони не дружать з технологіями”, “Простіше найняти молодшого”. Хорошого фахівця можуть просто не запрошувати на співбесіди, не інвестувати в його розвиток або поблажливо вважати, що його кар’єрний потенціал вичерпано.
Уявіть собі: за спільними оцінками WEF та компанії Marsh, до 2040 року країни ОЕСР можуть втратити майже 500 мільярдів доларів лише через те, що особи віком 55-70 років не залучені до роботи повною мірою. Це не просто “соціальна несправедливість”, це прямі економічні збитки.
Статистика також невблаганна: люди 55+ шукають роботу в середньому на сім тижнів довше, ніж молодь. І це лише верхівка айсберга. Багато хто після численних відмов втрачає надію знайти роботу і поступово йде з ринку праці.
Як у світі працює зайнятість без вікових обмежень
Тож давайте ставити питання правильно. Проблема не в тому, що люди віком 55+ не бажають або не можуть працювати. Проблема в ринку праці, який не створює для них належних умов для входження, повернення, продовження кар’єри чи перекваліфікації. Рішення не повинно зводитися до гасла “працюйте довше”. Якщо люди прагнуть продовжувати кар’єру, компанії мають надати їм реальні інструменти для цього.
У звіті WEF наведено чудовий приклад з британського будівельного сектора. Проєкт має назву ConstructED від благодійної організації ProAge. Там досвідченим майстрам, яким вже складно фізично працювати, допомагають стати наставниками, тренерами чи оцінювачами кваліфікацій. Тобто людина не вибуває з професії, а її досвід отримує нову сферу застосування.
Як зазначає Eurofound у звіті “Keeping older workers in the labour force” за 2025 рік, підтримка старших працівників має базуватися не на очікуванні, що люди просто працюватимуть довше, а на створенні гнучких форм зайнятості, які дозволяють за власним бажанням залишатися на ринку праці.
Наприклад, у Нідерландах існує механізм generation pact. Це колективна угода, за якої старші працівники поступово зменшують робоче навантаження задля збереження здоров’я, а вивільнені години чи робочі місця передаються молодим фахівцям. В даному випадку застосовується модель 80-90-100: людина працює 80% часу, отримує 90% заробітної плати, а пенсійні внески зберігаються на рівні 100%. Це дозволяє поступово знижувати навантаження для старшого покоління, не втрачаючи при цьому зв’язку з професією.
У тому ж звіті Eurofound наводить приклад Чехії, де в рамках проєкту FLEXI роботодавці можуть отримувати підтримку, якщо залучають старших працівників до наставництва менш досвідчених колег. Також підтримуються формати job-sharing, зокрема для працівників 60+. Тобто досвід старшого працівника перетворюється на конкретну функцію – передачу знань, адаптацію молодших кадрів та збереження людини в економічній активності.
Досвід як актив, а не перешкода
Вік – це не термін придатності. У різновікових командах виникає справжня синергія: старші діляться мудрістю, досвідом та витримкою, молодь привносить нові підходи та енергію. Виграє не одна група – виграє вся команда та бізнес.
Тому працевлаштування людей старшого віку – це про здоровий ринок праці, де резюме оцінюють не за роком народження, а за навичками та готовністю бути корисним.
Для України ця дискусія є надзвичайно важливою. Ми вже живемо в умовах серйозних демографічних викликів, дефіциту кадрів та потреби відновлювати економіку. Тому втрачати людей лише через вік – це все одно, що під час відбудови відмовлятися від частини власного фундаменту. Питання в тому, коли ж нарешті роботодавці перестануть бачити у віці загрозу – і почнуть бачити в ньому перспективу.