© EPA/TOMS KALNINS Найімовірніше, Путін генерує нові конфлікти, щоб відволікти від провалів в Україні.
Протягом останніх тижнів термін «повітряна тривога» став для Литви настільки звичним, як і «хакерська атака», що відображає напружену атмосферу в регіоні. Нещодавня значна кібератака на Державне реєстраційне агентство Литви, за якою, ймовірно, стоять російські хакери, спричинила масовий витік персональних даних мешканців країни, включаючи тих, хто втік з Росії та Білорусі. Для Вільнюса, Риги та Таллінна подібні атаки є складовою психологічного тиску Москви на східний фланг НАТО, зазначає журналіст Костянтин Еггерт у своїй статті для Euractiv.
«Путін стикається з ситуацією, яка дедалі більше нагадує поразку на українському фронті. Загалом вважається, що йому не вистачає ресурсів для значущих дій в інших місцях. Проте це не зовсім так. Політична машина Путіна не передбачає заднього ходу. Він ніколи не визнає помилок, а його навчання в КДБ ґрунтуються на методі дій, згідно з яким, коли щось іде не так, необхідно створити новий конфлікт в іншому місці для відволікання уваги, а потім вимагати поступок для його вирішення. У найгіршому сценарії це дає Кремлю час; у кращому – може призвести до певних компромісів», – пише автор.
Він наголошує, що повномасштабне вторгнення в країни Балтії здається малоймовірним, оскільки Росія не зможе сконцентрувати достатньо сил для такого наступу. Теоретично можливий бліцкриг російських військ через кордон, але він зіткнеться з жорстким опором. Аналітики припускають, що в такому разі балтійські держави навіть не потребуватимуть допомоги союзників для відбиття такого рейду.
Масовану ракетну атаку на країни Балтії автор також вважає малоймовірним сценарієм. Хоча паніка серед населення була б головною метою такої атаки, і вона б також стала перевіркою рішучості та внутрішньої згуртованості НАТО, це був би надзвичайно ризикований крок.
«Батальйони передової присутності НАТО розміщені у всіх трьох балтійських державах. Такий удар безпосередньо поставив би під загрозу військовий персонал союзників і став би не меншим, якщо не більшим, актом війни, ніж будь-який транскордонний рейд. НАТО мусило б накласти військові витрати на Росію, а її сильно мілітаризований анклав Калінінград став би головною ціллю для блокади з боку союзників», – припускає журналіст.
Він додає, що це, безумовно, один із найімовірніших способів розпочати війну РФ з НАТО, але Путін роками уникав такого кроку через значний ризик програшу.
«Тож чому ж Кремль нарощує регіональну напруженість, якщо він не готується до військової операції? Можливо, Едвард Лукас, директор новоствореного Балтійського міжнародного центру безпеки, має рацію у своїй оцінці: «Цей піар-наступ, як і вторгнення дронів, є самоціллю. Його мета – підірвати військову рішучість союзників, посіяти сумніви та страх серед населення і допомогти проросійським політичним силам у Європі закликати до поступок режиму». Якщо це так, то ця війна триватиме доти, доки нинішній режим керуватиме Росією», – резюмує Еггерт.
Раніше Politico повідомляло, що Росія намагається перетворити низку інцидентів із бойовими дронами над країнами Балтії на політичну кризу між Україною та деякими з її найбільш відданих партнерів. Однак, поки що ці спроби не приносять успіху.
Водночас НАТО вже оголосило про намір посилити оборону свого східного флангу за допомогою нової структури, яка повинна забезпечити швидке перекидання військ до Латвії та Естонії у разі конфлікту з Росією. Це має компенсувати обмежену стратегічну глибину регіону та його вразливість.