Міністр оборони Естонії Ханно Певкур подав у відставку через скандал, пов’язаний із невдалою угодою щодо закупівлі артилерійських снарядів для України. Ця угода фінансувалася Європейським Союзом у рамках чеської ініціативи.
Певкур, який обіймав посаду з 2022 року, оголосив про своє рішення в ефірі одного з телеканалів. Він був найдовше на посаді міністра оборони від часу відновлення незалежності Естонії у 1991 році та є відомою постаттю на міжнародній арені.
Заклики до відставки Певкура посилилися після того, як прокуратура Естонії розпочала кримінальне провадження. Воно стосується процесу закупівлі боєприпасів, який супроводжувався значними затримками поставок та проблемами з якістю продукції.
Кошти на цю угоду надав ЄС у межах програми, спрямованої на поповнення запасів озброєнь Києва. Це сталося в період гострого дефіциту 155-мм артилерійських снарядів. У 2024 році закупівельне агентство Міністерства оборони Естонії здійснило значні авансові платежі компанії, яка, як стверджується, була маловідомою, задля забезпечення поставок.
Естонські оборонні відомства також подали позов проти постачальника.
Певкур, відповідаючи на запитання депутатів, назвав ситуацію “звичайною контрактною суперечкою”. За його словами, її слід оцінювати з огляду на міжнародний тиск та необхідність терміново допомогти Києву протистояти російській агресії в умовах глобального дефіциту озброєнь.
У серпні правляча коаліція втратила більшість у парламенті. Тому, якби Певкур залишився на посаді, опозиція, ймовірно, змогла б домогтися його відставки шляхом голосування про недовіру.
Естонське агентство оборонних закупівель раніше пишалося своєю здатністю діяти швидко та гнучко, виступаючи посередником для інших європейських країн у закупівлі зброї для України. За словами Певкура, агентство уклало від імені міжнародних донорів контрактів приблизно на 400 млн євро.
Як повідомлялося раніше, кількість країн-учасниць ініціативи щодо закупівлі боєприпасів для України з моменту початку її реалізації зменшилася вдвічі. Зараз фінансування надають дев’ять країн, хоча до грудня 2025 року їх було 18.