Гевін Ньюсом © EPA/ GIAN EHRENZELLER Європейські очільники розійшлися в поглядах стосовно того, як реагувати на Трампа.
Представники Демократичної партії Америки використають Мюнхенську конференцію з питань безпеки, аби спонукати європейських лідерів чинити опір американському президенту Дональду Трампу, інформує The Guardian.
У складі демократів на щорічній Мюнхенській зустрічі будуть деякі з найбільш завзятих критиків Трампа, як-от губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом, членкиня Конгресу Александрія Окасіо-Кортес, сенатор Рубен Гальєго та очільниця Мічигану Гретчен Вітмер.
Ньюсом уже закликав європейців усвідомити, що “улесливість до Трампа” робить їх “нікчемними на світовій арені”, заявивши журналістам на Всесвітньому економічному форумі в Давосі минулого місяця, що “йому слід було прихопити з собою декілька пар наколінників”.
Гальєго був майже таким же прямолінійним.
“[Трамп] руйнує наш світовий авторитет і, можливо, нашу економічну могутність у світі, тому що він мізерний. Жоден з цих кроків не є обґрунтованим. Усім необхідно припинити вдавати, що це раціонально”, — висловив думку сенатор.
Проте, американську делегацію очолюватиме держсекретар США Марко Рубіо. І попри те, що європейські лідери очікують, що він виступить з більш помірним меседжем, аніж промова віцепрезидента Штатів Джей Ді Венса минулого року, вони також розійшлися в поглядах щодо того, як діяти з Трампом.
Деякі, під проводом французького президента Еммануеля Макрона, наголосили, що нова, більш рішуча дипломатія є необхідною для протидії тому, що організатори Мюнхенської конференції охрестили “політикою руйнування” Трампа. Інші, як-от генеральний секретар НАТО Марк Рютте, вважають, що підтримка “доброзичливості” Трампа є обов’язковою умовою для європейської безпеки.
Промова Венса викликала в європейських столицях обговорення про те, чи поділяють США і Європа ті самі ідеали, і якщо ні, то як швидко сторони можуть розірвати відносини.
З того часу Трамп неодноразово ображав ЄС, вдавався до “ресурсного імперіалізму” по всьому світу і знаходив причини виправдати російського диктатора Владіміра Путіна. Під час європейського турне Рубіо відвідає Угорщину та Словаччину, дві країни ЄС, які найбільше опираються підтримці України.
Зазвичай, американська делегація в Мюнхені прагнула не виносити на широкий загал свої внутрішньополітичні суперечності, проте цього року ці розбіжності здаються нездоланними, і демократи, ймовірно, пристануть до Європи в протистоянні тому, що вони розцінюють як примусову дипломатію Трампа.
У демократів може з’явитися бажання порадити Європі бути витриманою і чекати на відновлення звичного стану речей. Падіння рейтингу Трампа вже спонукало республіканців у Конгресі виступити проти президента в питанні мит, і демократи сподіваються, що ця незгода в лавах республіканців може посилитися, оскільки наближаються проміжні вибори, які можуть обернутися для Республіканської партії справжньою поразкою.
Але багато хто на Заході зараз вважає, що старий порядок, заснований на правилах, зник назавжди, поступившись місцем новому, заснованому на угодах, у якому великі держави укладають домовленості й порушують їх, заявляючи, що їхня сила є правом. Це було головним сигналом, який озвучив прем’єр-міністр Канади Марк Карні у своїй промові в Давосі, заявивши про “розрив” світового порядку.
Внаслідок цього, значна частина триденної конференції в Мюнхені, на якій повинні виступити канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Еммануель Макрон і очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, буде присвячена всім цим питанням.
По один бік стоїть Макрон, який цього тижня наголосив, що напруженість між Європою та США може зрости після недавнього “моменту Гренландії”, коли Трамп пригрозив ввести мита проти європейських країн, які виступили проти його спроби захопити контроль над арктичним островом у Данії.
З іншого боку — Рютте, який нещодавно заявив: “Якщо хтось тут думає, що Європейський Союз або Європа в цілому можуть захистити себе без США, то продовжуйте мріяти. Це нереально”.
Один балтійський дипломат зауважив, що ситуація, вочевидь, змінюється на користь примирливого підходу генсека НАТО. Зі слів дипломата, урок недавньої суперечки з Трампом щодо Гренландії полягає в тому, що коли Європа погрожує використати свою економічну силу, президент США відступає. Проте дипломат водночас зізнався, що щоранку прокидається з думкою про те, як зробити свою країну більш важливою для США.
Шлях до більш суверенної європейської оборони є непростим. Оборонні видатки зростають, але континент усвідомлює, що ефективне переозброєння потребує часу. Щодо України, Стармер наполягає, що необхідні гарантії безпеки після будь-якої мирної угоди з Росією все ще потребують зобов’язань від Вашингтона, аби бути надійними.
Однак, в інших аспектах дистанціювання від Америки вже почалося. Останніми місяцями Карні, Стармер і Макрон намагалися відновити зв’язки з Китаєм, пропонуючи діалог без агресії. Пекін продемонстрував, що має здатність переформатувати глобальні ланцюги постачання, і може стати вигодонабувачем руйнування Трампом багатосторонності.
Ще одним знаком готовності Європи йти незалежним шляхом є те, що Італія та Польща, дві країни, які на даний момент є найближчими до США, приєдналися до інших європейських союзників, відмовившись вступати до “Ради миру” Трампа — складної “конструкції”, покликаної поставити его нинішнього американського лідера в центр миротворчості, відкидаючи ООН.
Але, як і протягом останніх чотирьох років, майбутнє Європи залишається пов’язаним з долею України. Трамп вимагав укласти мирну угоду на умовах Путіна, а Джей Ді Венс заявляв що це не війна США — усе це ставить Європу перед важким вибором стосовно своїх пріоритетів.
Європа все ще намагається говорити мовою “діалогу”, проте правила гри давно змінилися: старі формати безпеки руйнуються, трансатлантична єдність слабшає, а агресор користується затримками. У такій ситуації половинчасті кроки лише посилюють загрозу. Чому обережність стала небезпечнішою за ризик, а запобіжні дії — єдиний вихід, у статті “Рубати лапи хижаку: чого вимагає нова безпека Європи” писав Михайло Гончар.