Європейці прагнуть єдності, але втрачають віру в майбутнє континенту
Нове дослідження малює картину амбітної, але розчарованої європейської громадськості. Хоча європейці переважно прагнуть сильної, об’єднаної та незалежної Європи, вони сумніваються, чи вдасться цього досягти. Це створює сприятливе підґрунтя для ультраправих наративів про занепад, пише The Guardian.
Звіт Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), підготовлений на основі 5 800 інтерв’ю у Франції, Німеччині, Італії, Нідерландах, Польщі та Великій Британії, а також аналізу політики та ЗМІ 15 країн, свідчить про те, що громадськість прагне до сильної Європи, але розчарована реальністю.
68% респондентів сприймають нинішній час як період загального погіршення ситуації або підриву звичного порядку. Лише 12% вважають його часом “європейського пробудження та оновлення”.
Основні виклики, такі як війна (43%), економічний тиск (33%) та необхідність більшої міжнародної автономії (29%), визнають багато європейців. Однак 74% вважають, що Європа не справляється з цими викликами належним чином, а 56% переконані, що майбутнє континенту “під загрозою”.
Проблема не в браку амбіцій: 73% респондентів поділяють сильну візію європейської єдності та політичної інтеграції (35%), миру та безпеки (28%) або процвітання (19%). Лише 13% бачать можливий розпад ЄС.
Як зазначає автор дослідження Павел Зерка, старший науковий співробітник ECFR, для багатьох європейців проблема не в тому, що вони перестали прагнути сильнішої Європи, а в тому, що вони більше не вірять у можливість її досягнення. Він називає це “розривом в уявленні”.
“Люди можуть уявити собі, якою хочуть бачити Європу, але їм важко уявити реалістичний шлях від нинішнього стану речей до бажаного. Це питання політики, а не лише комунікації”, — пояснює Зерка.
Напередодні щорічної промови президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, результати дослідження свідчать про потребу ЄС у “менше грандіозних обіцян і більше доказів прогресу”.
У звіті наводяться розмови з європейцями, які висловлюють неоднозначні почуття.
“Я регулярно відчуваю полегшення від того, що живу в Європі. Вона не ідеальна, і деякі речі рухаються в неправильному напрямку, але жоден регіон у світі не є безпечнішим, вільнішим і демократичнішим”, — каже один із німецьких респондентів.
Незважаючи на це, той самий респондент зазначає, що кліматична криза та ультраправі партії, хоч і є найбільшими викликами, не вирішуються ефективно. “Вибори надто зосереджуються на сьогоденні, недостатньо на майбутньому”, — додає він.
На запитання про те, якою він бачить Європу через 20 років (вільною, демократичною, стійкою, менш заборгованою, більш лівого спрямування та мирною), респондент відповів: “Ні”, не вірячи в реалізацію цього сценарію.
Європейські респонденти були розділені на чотири категорії:
- “Позитивно налаштовані” (19%) — переконані проєвропейці, які розглядають кризи як каталізатор для створення сильнішого та інтегрованішого союзу.
- “Негативно налаштовані” (39%) — вважають, що найкращі часи Європи вже минули.
- “Відчужені” (12%) — апатичні виборці, для яких інтеграція ЄС є віддаленим фоновим шумом.
- “Невизначені” (31%) — поділяють проєвропейські цінності, але сумніваються у здатності континенту діяти рішуче, гарантувати безпеку чи відстоювати свої цінності.
Майже половина жителів Франції, Німеччини та Італії, а також майже всі прихильники ультраправих партій (АдН, “Національне об’єднання”, “Партія свободи”, Reform UK) належать до категорії “негативно налаштованих”. 83% з них говорять про Європу в контексті втрат і занепаду.
Майже третина (32%) респондентів у всіх країнах згадували “повільність Європи” у своїх відповідях. Молодий польський громадянин, народжений у 2000-х, відверто каже: “ЄС, по суті, багато обговорює, але нічого не робить”.
Нездатність ЄС відстоювати свою позицію перед потужними гравцями також була повторюваною темою, про яку згадувала майже третина (30%) респондентів. Нещодавні поступки ЄС щодо мит на користь президента США Дональда Трампа стали особливо принизливим символом.
Павел Зерка наголошує, що група “невизначених” є ключовою для майбутнього курсу Європи. “Лідери, як правило, проповідують позитивно налаштованим або схиляються перед негативно налаштованими, але саме серед тих, хто не визначився, віра в майбутнє Європи залишається відкритою для обговорення”, — додає дослідник.
На відміну від євроскептиків, громадяни, які не визначилися, зберігають сильну емоційну прихильність до європейського проєкту, але розчаровані інституційною інерцією, бюрократичною повільністю та геополітичною слабкістю.
Щоб повернути цих виборців, політикам потрібно продемонструвати, що колективні дії Європи здатні вирішувати конкретні внутрішні кризи — від енергетичної безпеки й оборони до зміни клімату та кризи вартості життя, зазначає дослідник.
У червні опитування ECFR виявило глибоку недовіру європейців до США. Лише кожен десятий респондент у 15 країнах вважає США союзником, тоді як більшість сумнівається, що Сполучені Штати прийдуть на допомогу в разі нападу. По всьому континенту спостерігається підтримка ідеї зменшення залежності від Вашингтона.
Водночас, згідно з липневим опитуванням “Євробарометр”, європейці дедалі песимістичніше ставляться до загальної ситуації у світі, проте їхня віра в ЄС залишається на високому рівні. Однак не всі країни однаково задоволені перевагами членства в ЄС.