© depositphotos/[email protected] Європейці також рішуче виступають проти поставок російських енергоресурсів.
Громадяни Європи зберігають свою підтримку України як союзника або стратегічного партнера, хоча спільна думка стає менш стійкою, коли мова йде про можливе розгортання миротворчих сил на території України після завершення конфлікту чи прийняття Києва до Європейського Союзу, згідно з новим дослідженням Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), представленим у середу, 10 червня.
Загалом, переважна більшість респондентів у 15 досліджених державах (Австрія, Болгарія, Данія, Естонія, Франція, Німеччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Польща, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство) сприймають Україну як союзника (в середньому 29%) або як необхідного партнера (в середньому 32%), з яким європейська спільнота має підтримувати стратегічну співпрацю. Щодо цього питання, ставлення до України майже повсюдно є більш позитивним, ніж до Америки (за винятком Польщі та Угорщини, які мають складніші двосторонні взаємини з Києвом). У Польщі 24% опитаних розглядають Україну як союзника, а 34% — як необхідного партнера; в Угорщині ці показники становлять 15% та 28% відповідно.
Проте, це позитивне ставлення не передбачає військових зобов’язань європейців перед Україною. Респонденти здебільшого виступають проти відправки військ до України після закінчення бойових дій — ця позиція підтримується більшістю опитаних у Німеччині, Франції та Польщі, які є ключовими оборонними державами ЄС.
ECFR-commissioned public opinion survey, conducted by YouGov, Mandate Research and Turu-uuringute in May 2026 European Council on Foreign Relations (ECFR)
Що ще більш суттєво, наразі відсутній суспільний консенсус щодо приєднання України до ЄС “за поточних умов”, включно з найближчими сусідами України. Респонденти не заперечують розширення як таке — ставлення до розширення ЄС на захід (наприклад, у разі повернення Великої Британії до Союзу) є значно більш прихильним.
Натомість, розширення на схід зустрічає значний опір в Австрії, Болгарії та Угорщині. В Естонії, Франції, Німеччині та Польщі думки розділяються більш збалансовано. При цьому, в Нідерландах, які зазвичай демонструють скептицизм щодо розширення, громадськість (незначно) схиляється на користь підтримки розширення ЄС на схід.
В усіх опитаних країнах значна частина виборців просто утримується від формування чіткої позиції з цього питання. Це створює потенціал для зміни громадської думки — у будь-якому напрямку.
Сукупно, ці результати демонструють обмеженість двох основних підходів, у межах яких європейські лідери на даний момент розглядають Україну: розширення та потенційна миротворча місія після війни. Обидва варіанти наразі не отримують широкої підтримки громадськості по всій Європі.
Викликає занепокоєння, що європейські популістські сили все більш наполегливо висловлюють антиукраїнські погляди. Віктор Орбан зосередив свою невдалу передвиборчу кампанію за збереження посади прем’єр-міністра Угорщини саме на цій проблематиці. Дослідження ECFR показує, що виборці ультраправих Австрійської партії свободи та “Альтернативи для Німеччини”, двох ультраправих партій у Польщі та керівної популістської партії “Прогресивна Болгарія” сприймають Україну насамперед як “конкурента” або “супротивника”.
Таким чином, ситуація може погіршитися. Ці настрої можуть бути ще активніше використані як інструмент під час виборчих кампаній; особливо, якщо вони поєднаються з відчуттям “затяжної війни” в Україні, побоюваннями щодо вступу Києва до ЄС або ілюзорним зв’язком між цією війною та занепокоєнням громадян щодо вартості життя, зазначають автори дослідження.
Також, згідно з цим опитуванням, європейці почали усвідомлювати власні геоекономічні залежності. Лише в Болгарії, Угорщині та Італії, а також серед деяких ультраправих виборців в інших державах (зокрема, серед представників партії АдН у Німеччині та французького “Національного об’єднання”) така орієнтація на Москву отримує значну підтримку.
Це делікатна тема, адже війна США з Іраном спровокувала зростання цін на нафту та газ, а разом з ними — й інфляцію в Європі, яка надзвичайно чутлива до цих коливань. Однак, більшість респондентів віддає перевагу розвитку власних відновлюваних джерел енергії та інших енергетичних секторів. Ця думка знаходить підтримку серед більшості населення в усіх опитаних країнах (за винятком Естонії) та серед усіх політичних течій, включаючи значну частину ультраправих (за рідкісними винятками німецької АдН та британської Reform UK).
Іншими словами, європейські лідери можуть значно рішучіше просувати чисту енергетику та протистояти спокусі відновити імпорт російських енергоносіїв, спираючись на потужну підтримку виборців, наголошують дослідники.
Опитування було проведене компаніями Mandate Research та YouGov у травні 2026 року серед респондентів віком від 18 років в Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччині, Угорщині, Італії, Нідерландах, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Сполученому Королівстві.
Чому частина Європи дедалі більше сумнівається в цінності своїх свобод, як Росія використовує це розчарування та чому саме українці сьогодні нагадують європейцям про різницю між свободою та несвободою — не в теорії, а на практиці, розповідав Томас Вайє у статті “Європа втратила смак свободи. Чи зможе Україна повернути його?”