Вибори до місцевих органів влади у Словаччині, що відбудуться 24 жовтня, мають значно більше значення для України, ніж зазвичай подібні голосування у сусідніх країнах. Це не тільки своєрідний тест перед парламентськими виборами 2027 року, де на кону стоїть майбутнє проросійського прем’єр-міністра Роберта Фіцо, але й вирішальний момент для двох прикордонних регіонів, які наразі активно підтримують Україну.
Ситуація у Пряшівському та Кошицькому краях, які межують з Україною, є особливо важливою. Чинні голови цих регіонів, Мілан Маєрський (Пряшівський) та Растіслав Трнка (Кошицький), відомі своєю проукраїнською позицією. Вони засуджують російську агресію, надають гуманітарну допомогу Україні та підтримують її євроінтеграцію. Однак, проти них балотуються одіозні проросійські політики, перемога яких може мати серйозні негативні наслідки для України, особливо для Закарпаття.
Кого саме обирають словаки й у який спосіб
Вибори, що пройдуть у суботу, 24 жовтня, визначать мерів міст та старост сільських громад, а також голів восьми самоврядних країв (жупанів). Ці посади мають значну вагу, а їхні керівники часто стають помітними фігурами на загальнодержавному рівні. Важливо, що посаду голови краю можна обіймати одночасно з депутатством у парламенті, що багато політиків і роблять. Наприклад, багаторічний голова Пряшівського краю Мілан Маєрський є лідером Християнсько-демократичного руху (KDH), без якого важко уявити поразку Роберта Фіцо на майбутніх виборах.
Тест перед парламентськими виборами
Роберт Фіцо, який очолює коаліцію «Смер»—«Глас»—Словацька національна партія, править Словаччиною вже третій рік. Його партія «Смер» (Напрямок) — це популістська сила, яка демонструє дивовижну гнучкість, укладаючи коаліції як з проєвропейськими, так і з крайніми правими політичними силами. Хоча в минулому Фіцо очолював проєвропейський уряд, нині його риторика значно радикалізувалася.
Партія «Глас» (Голос), заснована колишнім прем’єром Петером Пеллегріні, який нині є президентом Словаччини, мала бути більш поміркованою та проукраїнською версією «Смеру». Сам президент Пеллегріні дійсно демонструє прихильність до України, але його конституційні повноваження обмежені. Після президентських виборів новим лідером «Гласу» став міністр внутрішніх справ Матуш Шутай Ешток, який має проросійські погляди, і партія фактично стала копією «Смеру».
Словацька національна партія (SNS) представляє проросійських націоналістів, але не є найрадикальнішою силою. Коаліція, яку очолює Фіцо, тримається на нестабільній більшості, що змушує прем’єра шукати підтримки серед окремих депутатів.
Попри певні об’єктивні успіхи попередніх урядів Фіцо (вступ до Шенгену та єврозони), нинішня економічна ситуація в Словаччині викликає невдоволення навіть у його виборців. Слабке економічне зростання, значний дефіцит бюджету та затримки в інфраструктурних проєктах дратують громадян. Це дає реальні шанси проєвропейським силам на парламентських виборах 2027 року. Однак, через велику кількість опозиційних партій, існує ризик розпилення голосів, як це сталося на виборах 2023 року, коли деякі партії, зокрема проукраїнська «Демократи», не подолали 5-відсотковий бар’єр.
Опозиція усвідомлює необхідність об’єднання перед виборами 2027 року, але питання формування коаліцій та визначення лідерів залишається гарячою темою. Саме тому нинішні регіональні та місцеві вибори є важливим індикатором того, як опозиція буде формувати блоки, щоб максимально ефективно використати голоси виборців.
Чи будуть східні регіони й надалі проукраїнськими?
Цікавим парадоксом є те, що регіони, які безпосередньо межують з Україною — Пряшівський та Кошицький краї — наразі мають проукраїнське керівництво, хоча загалом на сході Словаччини спостерігається вища підтримка «Смеру» та Роберта Фіцо, порівняно з більш ліберальними західними регіонами.
Ці два краї тісно співпрацюють з українськими партнерами, зокрема з Закарпаттям, реалізуючи спільні проєкти у сфері транспорту, туризму, екології та відновлюваної енергетики. Взаємодія на цьому кордоні часто є кращою, ніж на українсько-польському чи українсько-угорському.
Тому для України вкрай важливо, щоб проукраїнське керівництво цих регіонів зберегло свої позиції. Наразі важко прогнозувати результати місцевих виборів, оскільки регіональна політика менш передбачувана, а соціологічні опитування проводяться рідко. У Пряшівському краї чинний жупан Мілан Маєрський, якого підтримує більшість прозахідної опозиції, протистоїть пропутінським кандидатам. Перемога можлива навіть без другого туру, якщо він набере найбільше голосів.
У Кошицькому краї, крім перемоги чинного жупана Растіслава Трнки, бажаним результатом була б перемога його конкурента Маріана Порважніка, якого підтримує демократична опозиція. Ситуація залишається динамічною, і можливі несподіванки. Україна сподівається, що результати виборів будуть сприятливими для неї, а не для Путіна, адже значення цих виборів для двосторонніх відносин значно вище, ніж може здатися на перший погляд.