6 липня 1935 року народився Тенцзін Ґ’яцо, майбутній 14-й Далай-лама і духовний провідник Тибету, у поселенні Такцер. Після придушення повстання тибетців китайською владою у березні 1959 року, далай-лама був змушений шукати притулку в Індії. Відтоді він перебуває у вигнанні, але його думки та серце залишаються на його батьківщині. Далай-лама, ставши уособленням мирного опору, був удостоєний Нобелівської премії миру у 1989 році.
Офіційний Пекін розглядає його як сепаратиста, що маскується релігією. Натомість для цивілізованого світу далай-лама є лауреатом Нобелівської премії миру та борцем за свободу свого народу — свого роду сучасна версія Магатми Ганді. Для мільйонів послідовників ламаїзму він — втілення живого божества, від якого комуністичний уряд КНР прагне отримати “підтвердження” його божественної природи. “Фокус” дослідив, хто такий далай-лама, чому тибетський лідер проживає в Індії та як співіснують тибетські буддисти та китайські атеїсти-комуністи.
З чим у вас асоціюється Тибет — гори, монастирі, таємнича Шамбала? Цей, мабуть, найзакритіший куточок світу, завжди був радше міфом, ніж реальністю в масовій культурі. Адже там, де бракує перевіреної інформації, завжди знаходять собі місце різноманітні вигадки та легенди. “Фокус” зібрав достовірні відомості про реальну історію країни ченців та мудреців.
По суті, Тибет — це сукупність розкиданих на гірських терасах монастирів Фото: Getty Images Тибет: унікальний край
Тибет — це найвисокогірніший регіон планети. Повітря тут справді відрізняється від звичного, що сприяло формуванню особливої державності. Ця державність відрізнялася від тієї, що розвивалася на захід, у пустелях (де спільноти складалися з оазисів), на північ, у степах (з кочових орд), та на півдні, у джунглях. Проте кожна з цих територій сформувала спільноти, що відрізняються від того, що ми, жителі лісостепів, вважаємо взірцем державності. Лише Індія з її джунглями може бути умовно близькою до нас.
Високі гори перешкоджали значному скупченню людей та формуванню великих міст. Складний клімат, суворі умови господарювання та непередбачуваність життя в горах сприяли об’єднанню людей навколо духовних лідерів. З XII століття остаточно сформувався тибетський буддизм, який став не тільки духовною основою суспільства, а й перейняв лідерство у політичному та духовному житті регіону. Його інтровертність та спокійний характер ідеально відповідали способу життя в ізольованих гірських районах.
Тибетський буддизм — основа місцевої ідентичності
Тибетський буддизм — основа місцевої ідентичності
Тибетський буддизм — основа місцевої ідентичності
Тибетський буддизм — основа місцевої ідентичності
Тибетський буддизм — основа місцевої ідентичності
Тибетський буддизм — основа місцевої ідентичності
Буддистські монастирі поступово стали осередком не тільки духовного, а й світського життя. По суті, Тибет — це сукупність монастирів, розкиданих по гірських плато. Керували ними духовні наставники, яких на Сході часто називають “гуру”, а в Тибеті — “лама”. Саме тому тибетський буддизм нерідко іменують ламаїзмом.
Перша відома державність на цій території виникла ще у VII столітті. Тибетська імперія, що існувала понад два століття, згодом розпалася на окремі поселення. Місцеві перекази ведуть коріння державності до II століття до нашої ери, фактично продовжуючи її історію майже на тисячоліття. У пізньому середньовіччі Тибет знову об’єднався, цього разу на духовній основі, яка виявилася міцнішим фундаментом для згуртування чисельних людських спільнот, розкиданих на величезній території в кілька мільйонів квадратних кілометрів.
Хто такий далай-лама, як його обирають і чому тибетський буддизм є основою місцевої ідентичності
Країною керував духовний лідер, відомий як далай-лама, що означає “великий лама” або “керівник усіх лам”. Вважається, що кожен далай-лама є втіленням Бодхісатви, Будди співчуття, який безперервно перероджується в наступника. Таким чином, кожен новий далай-лама (а їх з 1578 року було чотирнадцять) є реінкарнацією попереднього. Цій вірі відповідає і процедура вибору нового духовного лідера.
По суті, народом Тибету керує одна й та ж божественна сутність, яка просто змінює людські оболонки Фото: Getty Images
Після смерті кожного далай-лами спеціальна “комісія” на чолі з панчен-ламою (другою особою в ієрархії тибетського духовенства) шукає в Тибеті або поблизу (двічі знаходили за межами історичного Тибету — в Монголії та Індії) хлопчика, народженого в цей період. Відбір відбувається за певними критеріями, кульмінацією якого є впізнання серед запропонованих речей попереднього далай-лами. Місце пошуку визначається за видіннями ченців, напрямком диму під час кремації далай-лами та іншими надприродними знаками. В результаті залишається один обранець, який стає новим далай-ламою. Таким чином, успадкування лідерства відбувається через божественне провидіння.
За переконанням буддистів, народом Тибету керує одна й та ж божественна сутність, яка лише змінює свої людські оболонки.
До речі, “далай-лама” — це не особисте ім’я, а посада, подібна до “папа римський” або “президент”, тому пишеться з малих літер, як і більшість інших титулів та посад.
Де мешкають далай-лами
П’ятий далай-лама заснував палац Потала в Лхасі, який слугував головною резиденцією далай-лам. Заснування Потали ознаменувало зміцнення влади лам у Тибеті. Пізніше була побудована також літня резиденція — палац Норбулінка. Вони, як і весь Тибет, століттями були закриті для іноземців, що лише додавало їм таємничості та містицизму. Також сакральності додавало те, що це фактично була країна монастирів — далеко “на даху світу”. Однак, Тибет не був повністю самостійним: з середини XVII століття він визнавав номінальну зверхність нової правлячої династії в Китаї — маньчжурської династії Цін.
Палац Потала в Лхасі на заході сонця Фото: Getty Images
З давніх часів у регіоні існував міф про загадкову країну Шамбалу — місце, звідки нібито походили арії або де народиться пророк, що покладе край усім бідам. У деяких легендах зазначалося, що вона невидима для людського ока і її може знайти лише людина з чистим серцем та високими чеснотами. Для нової династії Тибет був чимось на зразок “інтелектуального парку” — джерела мудрості імперії. Вони наслідували досвід іншої іноземної династії, що правила Китаєм. Монгольські правителі також запрошували лам з Тибету до свого двору, вважаючи їх джерелом надземної мудрості.
Разом із закритою державною структурою, яку далай-лами лише посилювали, такий спосіб взаємодії сприяв різноманітним містифікаціям. Можливо, саме такого ефекту прагнули мудрі далай-лами, які тверезо оцінювали свої сили та розуміли, що цей містичний ореол є основною запорукою їхнього суверенітету. Історія підтвердила цю гіпотезу.
Коли у ХІХ столітті до Китаю почали масово проникати європейці, легенди про загадкову країну, де в таємничих монастирях живуть мудреці, що століттями зберігають таємні знання про світ, ідеально збіглися з тогочасним європейським трендом до романтизму та містицизму. Тож різноманітні історії про Тибет тиражувалися у промислових масштабах. Лише невелика частина з них зберігала оригінальні тези міфів, що вже казати про об’єктивну достовірність.
Тибет як частина Великої гри: прорив у закритий світ
На початку XX століття Тибет був окупований британцями. Далай-лама XIII тоді втік до Китаю. Проте за кілька років Велика Британія визнала китайський вплив на регіон. Далай-лама повернувся до Лхаси, але тепер уже Китай, після майже трьох століть номінального правління, вирішив встановити свою адміністрацію в регіоні. Відтак у 1910 році далай-лама, який, очевидно, не був морально готовий до прямого протистояння з озброєними окупантами, знову втікає до Індії. А наступного року розпочалася Сіньхайська революція, в результаті якої маньчжурська династія припинила своє правління в Китаї.
Важливо Шахрайство на догоду Гітлеру чи реальні наукові дослідження: Чим займалося окультне товариство “Аненербе”
У 1913 році Далай-лама XIII проголосив Тибет незалежною державою. У самому Китаї наступні майже чотири десятиліття тривала громадянська війна, тому Тибету вистачало власних сил, щоб протистояти рідкісним спробам китайців проникнути в регіон. У цей час “Дах світу” відвідували різні цікаві особистості, які залишили неоднозначний слід в історії: від родини Реріхів до експедицій Аненербе та радянських спецслужб. Зрозуміло, що такі візити лише сприяли роздуванню нової хвилі міфів та містифікацій навколо цієї гірської держави.
Стародавній буддистський монастир, розташований на вершині крутого пагорба. На задньому плані — священна гора Кайлас Фото: Getty Images
Далай-лами століттями утримували свою владу на основі сакральної віри навколишніх народів у вчення тибетського буддизму. Але китайські комуністи, які перемогли у громадянській війні у 1949 році, були атеїстами. Це передвіщало кінець принаймні світського правління лам.
Немає віри — немає держави
У Китаї проголосили, що метою походу в Тибет є “визволення трудового народу Тибету від експлуататорів та імперіалістів”. Очевидно, що в теократичній феодальній системі Тибету існувало багато аспектів, які сьогодні назвали б жахливими феодальними пережитки середньовіччя: безправ’я та глибока бідність селян, які керівники монастирів, будучи заможними феодалами, вважали нормою і не збиралися нічого змінювати. По суті, комунізм у глобальному масштабі виник саме як протидія такому стану речей. Проте в даному конкретному випадку це було лише приводом для КПК, а не реальною причиною їхніх дій.
Важливо Як Китай став другим полюсом геополітики. Початок: керманич Мао долає хаос, оглядаючись на Сталіна
У 1950 році китайські війська окупували Тибет. Переконані, що релігія — це “опіум для народу”, комуністи почали розграбовувати місцеві монастирі, часто супроводжуючи це знущаннями над їхніми мешканцями. Проте вибору в керівництва Тибету не було. Цього разу нова революція, яка врятувала державу лам сорок років тому, не спалахнула. Тому навесні 1951 року в Пекіні було укладено угоду, фактично капітуляцію, за якою гірська держава увійшла до складу КНР.
Чень І, віце-прем’єр комуністичного Китаю, під час свого візиту до Тибету Фото: Getty Images Сумна доля останнього далай-лами
Окремо слід звернути увагу на історію Далай-лами XIV, яка є найвідкритішою зважаючи на обставини, в яких він опинився. Чинний лідер тибетців народився у 1935 році в звичайній тибетській родині в селищі, де проживало лише двадцять сімей. Йому при народженні дали ім’я Лхамо Тхондуп — на честь богині, що виконує бажання. В Тибеті не враховують стать дитини при виборі імені. Коли хлопчику було два роки, селище відвідала спеціальна комісія, яка шукала реінкарнацію померлого далай-лами. Візит був не випадковим: адже ще у 1909 році Далай-лама XIII відвідав цю місцевість і настільки захопився нею, що сказав, що обов’язково сюди повернеться.
Перед маленьким Лхамо розклали іграшки та реліквії попередника, і він вигукнув: “Так, це моє!”, що стало знаком реінкарнації попередника саме в тіло цієї дитини. Відтак його забрали до Лхаси. Після визнання далай-ламою Лхамо Тхондуп отримав нове ім’я — Джецун Джампхел Нґаванґ Лобсанґ Єше Тенцзін Ґ’яцо (скорочено — Тенцзін Ґ’яцо).
Сам Далай-лама XIV вважає себе реінкарнацією великого п’ятого Далай-лами, який заснував тибетську державність. Він стверджував, що уві сні часто бачить моменти свого попереднього життя. Проте йому не судилося врятувати державу, створену великим Далай-ламою V.
Далай-ламі XIV було лише п’ятнадцять років, коли він пережив окупацію Тибету, а вже наступної весни ратифікував капітуляцію. Через вісім років він підтримав невдале повстання проти китайського панування, після чого йому довелося тікати до Індії, де він проживає до сьогодні.
Промова 14-го Далай-лами Тенцзіна Ґ’яцо, приблизно 1955 рік
Тенцзін Ґ’яцо, 14-й Далай-лама, зустрічається з прем’єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру в Пекіні, 1954 рік
14-й Далай-лама Тенцзін Ґ’яцо, духовний і світський правитель Тибету, прибув до Делі. Це його перший візит до столиці Індії після того, як він попросив притулку
Не все так погано: далай-лама дав обіцянку
2 липня, за чотири дні до свого 90-річчя, духовний лідер тибетського буддизму (ламаїзму) Далай-лама XIV виступив з промовою, яка заспокоїла мільйони його послідовників. Він заявив, що після його смерті душа знову переродиться в тілі хлопчика чи дівчинки, народжених за межами Китайської Народної Республіки. Таким чином, місія далай-лам на цьому світі не завершиться зі смертю нинішнього, вже літнього, провідника.
Духовний лідер тибетського буддизму (ламаїзму) Далай-лама XIV Фото: Getty Images Що Китай робить на території Тибету
Авторитарна китайська влада продемонструвала, що не терпітиме жодного опору своїй політиці і налаштована рішуче придушити повстання будь-якого масштабу. Це було зроблено під час усіх спроб тибетців висловити свої прагнення після поразки збройної боротьби у 1960-х роках.
Далай-лама. Капелюх, який носить релігійний лідер, — це його державна корона
Березень 1959 року. Тибетські повстанці здаються китайським військам у Лхасі. На задньому плані: палац Потала
Тибетці збираються під час збройного повстання проти китайського правління 10 березня 1959 року перед палацом Потала у Лхасі
Мао Цзедун, голова Центрального народного уряду Китаю, веде переговори з Панчен-ламою, тимчасовим правителем Тибету
Як нагадування про повстання 1959 року, періодично спалахують заворушення. Найбільш помітні — у 1989 та 2008 роках — були придушені владою, не уникаючи жорстокості та жертв серед цивільного населення. У 2008 році офіційна влада заявила про 21 загиблого, проте свідки подій, яким вдалося виїхати з КНР, повідомляють про сотні зниклих безвісти. Точну інформацію зібрати не вдалося, оскільки китайський уряд на кілька місяців повністю заблокував Тибет, зокрема депортувавши звідти іноземних журналістів.
Причетні таємниче зникають, а уряд та далай-лама порушують традицію
Панчен-лама X, який залишився в Тибеті, був заарештований і провів понад десять років у в’язниці. У 1989 році він публічно різко виступив проти політики КНР у регіоні, після чого… невдовзі помер. Далай-лама з Індії, відповідно до правил, вказав на нову реінкарнацію Панчен-лами, проте п’ятирічний хлопчик, який проживав на території КНР, зник безслідно (1995 р.), а уряд, порушуючи всі традиції, призначив нового Панчен-ламу.
Нагадаємо, що саме Панчен-лама після смерті чинного Далай-лами має визначити наступну реінкарнацію. Саме тому у згаданій вище промові на початку липня Далай-лама визначив заснований ним фонд Gaden Phodrang Trust як суб’єкт, що має визначити його наступну реінкарнацію — по суті, знову порушивши багатовікові традиції. Однак, оскільки доступу до легітимного Панчен-лами ні у кого немає, ніхто взагалі не знає, чи він ще живий, а призначений Пекіном духовний лідер, очевидно, зробить вибір відповідно до вказівок комуністичного уряду Піднебесної.
Члени та прихильники Тибетської асоціації Південної Каліфорнії та товариства друзів Тибету з Лос-Анджелеса вийшли на марш з нагоди 50-ї річниці першого тибетського повстання проти китайського правління та втечі 14-го Далай-лами у вигнання Фото: Getty Images
Тибетська молодь вигукує антикитайські гасла, тримаючи плакати із зображенням Гендуна Чок’ї Ньїми, 14-річної дитини, яку тибетський духовний лідер Далай-лама визнав реінкарнацією 11-го Панчен-лами Фото: Getty Images Китайський погляд на Тибет
Після лібералізації економіки в період реформ Ден Сяопіна тиск на тибетську ідентичність лише посилився, адже тепер Пекін міг запропонувати економічний успіх тим, хто інтегрується в китайське комуністичне суспільство. Так, у 2017 році китайські ЗМІ стверджували, що за правління комуністичної партії понад 130 тисяч тибетців вирвалися з глибокої бідності. Проте на момент окупації Тибету там проживало близько 6 мільйонів осіб, і понад 100 тисяч з них були змушені залишити батьківщину. Можливо, саме вони вирвалися з бідності?
Тибет під керуванням Пекіна
Китайська влада обмежила автономію Тибету лише частиною його історичного ареалу. Натомість на землях, де історично мешкали тибетці, утворено політично нейтральні провінції, що включають, крім тибетських, також інші історико-етнографічні області. Власне Тибетський автономний округ (який китайці все частіше намагаються називати Сіцзан) утворено на основі ядра історичного Тибету У-Цанг, а інші його історичні регіони — Кхам та Амдо — відійшли до сусідніх китайських провінцій: Цінхай, Юньнань та Сичуань. Всі вони активно заселяються китайцями з інших регіонів держави. Зараз 60% мешканців Лхаси — переселенці з інших регіонів Китаю, вони ж займають 70% державних посад.
Останні великі заворушення в Тибеті відбулися у 2008 році напередодні відкриття літньої Олімпіади, що проходила в Пекіні (про них згадувалося вище). Проте комуністична влада легко впоралася з ними. Показовий факт: перед зимовою Олімпіадою 2022 року жодних масових протестів вже не було. Хоча за цей період сталося 156 індивідуальних самоспалень, але в умовах практичної відсутності в регіоні іноземних журналістів, інформація про них залишається лише у звітах правозахисних організацій.
Грандіозний парад на площі палацу Потала в Лхасі з нагоди 60-ї річниці заснування автономного району Сіцзан
Грандіозний парад на площі палацу Потала в Лхасі з нагоди 60-ї річниці заснування автономного району Сіцзан
Грандіозний парад на площі палацу Потала в Лхасі з нагоди 60-ї річниці заснування автономного району Сіцзан
Грандіозний парад на площі палацу Потала в Лхасі з нагоди 60-ї річниці заснування автономного району Сіцзан
Зі статус-кво, схоже, змирився і Далай-лама XIV, який все частіше заявляє, що він є духовним лідером тибетських буддистів, а вся світська влада в нових реаліях має природно перейти до світської особи (найімовірніше, це буде представник Пекіна). Таким чином, він, мабуть, сподівається отримати хоча б якісь поступки від режиму.
У цьому плані можна провести певні паралелі з українською боротьбою сторічної давності (до речі, тоді серед лідерів українського національного руху також була духовна особа — Андрей Шептицький, який помер, коли більшовики окупували Західну Україну, а його наступник Йосип Сліпий опинився в концентраційних таборах). Тоді українці також прагнули повної незалежності, але були готові погодитися на автономію або хоча б забезпечення загальних прав людини. Цього ж прагне і Далай-лама. Але чи потрібно це комуністичній партії Китаю?
Далай-лама, лідер народу Тибету, нині проживає в Індії Фото: Колаж: Фокус
За даними Гарвардського університету, за останні три чверті століття в Тибеті було зруйновано близько 6 тисяч пам’яток місцевої самобутньої культури. Коли місцевий підприємець Таші Вангчук виступив проти скорочення викладання тибетської мови у школах регіону, він отримав п’ять років тюремного ув’язнення.
Історія Тибету — це яскравий приклад того, як історичний процес може змінювати акценти. Китайська державність, без сумніву, давніша за тибетську. Цивілізація Китаю більш насичена давніми знаннями та важливим досвідом, і не менш цінними пам’ятками культури. Проте був період в історії, а саме в часи раннього середньовіччя, коли Тибет був могутніший за своїх східних сусідів. Історичний факт полягає в тому, що жодна з держав, які формували китайці, ніколи повністю не контролювала Тибет до його окупації у 1950 році. Хоча спроби були, проте Тибет зберігав значну частку суверенітету.
Тибет в очікуванні рятівника
Попри ореол таємничості, до навіювання якого долучилися самі далай-лами, Тибет не є більш унікальним, ніж багато інших, добре знайомих нам держав Європи. Той же Ватикан керувався духовною владою значно довше, ніж Тибет. Особливий устрій був у багатьох італійських містах-державах, державах Криму, та й зрештою наша козацька держава є історичним феноменом.
Палац Потала, сучасний вигляд Фото: Getty Images
Своєрідним є і Тибет. Його особливість зумовлена унікальними географічними умовами, в яких він виник. Саме вони були головним чинником та запорукою успіху цього державного проєкту. Коли ж технології XX століття нівелювали ці фактори, а ідеологія комунізму знищила авторитет далай-лам, зникла й основа існування цієї держави. Чи є шанси на виживання тибетців як нації? Якщо оцінювати раціонально, то їх немає.
Проте історія знає достатньо прикладів, коли плин подій різко змінювався під впливом непередбачуваних чинників. Можливо, тибетські пастухи знову зустрінуть юнака, який заявить, що його скинули з небес — і він їх об’єднає та поверне втрачений суверенітет. Як це, згідно з місцевими легендами, сталося понад дві тисячі років тому.