На початку 1960-х років Королівські ВПС Великої Британії проводили незвичайний експеримент. Вони влаштовували навчальні бої між реактивними винищувачами Lightning та поршневими Spitfire. Декілька одиниць Spitfire дивом дожили до того часу і використовувалися у строю.
Ця історія може бути актуальною й сьогодні, особливо в контексті того, як Сили оборони України використовують легку авіацію для боротьби з російськими БПЛА, зокрема реактивними.
Навчальні бої: навіщо?
Як зазначає видання Key.Aero, причиною таких навчальних боїв стала перспектива можливої участі британських реактивних винищувачів у конфлікті проти поршневих винищувачів P-51 Mustang, які використовувала Індонезія. Індонезійці вели бойові дії проти Малайзії, яка входила до Британської Співдружності. Лондон розглядав можливість надіслати свою реактивну авіацію для захисту малайзійських партнерів.
Логічним було б використати у навчаннях ті ж “Мустанги”, але на початок 1960-х років британці вже не мали їх на озброєнні. Натомість були “Спітфайри”, тому їх і залучили до навчальних боїв, які тривали приблизно з січня по квітень 1964 року.
Несподівані результати
Перші ж польоти показали, що перевага реактивних винищувачів у швидкості майже нічого не дає у ближньому бою. Якщо “Лайтнінг” знижував швидкість, він ставав вразливим до вогню бортових гармат поршневих винищувачів.
Несподіванкою стало те, що навіть ракетне озброєння не давало суттєвої переваги. Інфрачервоні головки самонаведення ракет просто “не ловили” тепловий слід від поршневого “Спітфайра”. Таким чином, все одно доводилося наближатись до цілі на дистанцію ефективного вогню з гармат.
Досвід Корейської війни (1950-1953) підказав британцям можливий вихід: атакувати з набору висоти в нижню напівсферу цілі. За такої тактики літак у ближньому бою не зможе швидко ухилитись, особливо зважаючи на різницю у швидкості.
Проте пілотам британських “Лайтнінгів” застосовувати цей прийом проти індонезійських P-51 Mustang так і не довелося. Британці не поспішали з відправкою своїх літаків для прикриття Малайзії, а вже у 1966 році бойові дії між Малайзією та Індонезією припинилися.
Актуальність для України
Цей історичний курйоз має певне значення і для сучасної війни в Україні. Він підказує, що при боротьбі з ворожими БПЛА, зокрема реактивними, легка авіація може бути вразливою до атак з нижньої напівсфери. Росіяни можуть спробувати завдавати ударів своїми засобами саме з цього напрямку. Це може стати викликом для українських “літаючих “Шахедобійок”, і цей аспект доведеться враховувати.