Вірменія прямує до виборів під тиском з боку Росії та загрозою «українського сценарію».
Пашинян і Путін. / © Associated Press
Протягом значної частини свого існування після здобуття незалежності у 1991 році, Вірменія була найближчим союзником РФ на Південному Кавказі: приймала російські війська, закуповувала озброєння та інтегрувалася з політичними й економічними структурами, керованими Кремлем.
Проте, ці відносини поступово почали руйнуватися за часів чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна, який прийшов до влади у 2018 році, повідомляє The Guardian.
Зазначається, що прагнення Пашиняна переорієнтувати Вірменію на європейський напрямок є найсуттєвішим зрушенням у зовнішній політиці країни від моменту здобуття незалежності. Парламентські вибори, що відбудуться 7 червня, стануть перевіркою політики, яку проводить чинний прем’єр, попри реальність глибокої економічної залежності Єревану від Москви.
«Москва відчуває, що втрачає Вірменію, що країна стала для неї дещо чужою. Тому Москва намагається змусити Пашиняна зробити вибір – на користь Росії», – підкреслює Томас де Ваал, старший науковий співробітник глобальної аналітичної компанії Carnegie Europe.
Попередження Москви
Минулого місяця президент Росії Володимир Путін зухвало попередив, що Вірменія може зіткнутися з «українським сценарієм», якщо продовжить свої прагнення до європейської інтеграції. Крім того, секретар Радбезу Дмитро Медведєв нахабно натякнув, що Пашиняна може спіткати доля лідера більшовиків Лева Троцького, якого Йосип Сталін убив льодорубом.
Видання наголошує, що стосунки між країнами різко погіршилися після того, як Азербайджан у 2023 році анексував спірний Нагірний Карабах, що спричинило масовий вихід понад 100 тис. етнічних вірмен з анклаву. Тоді РФ залишилася осторонь, і для багатьох вірмен ця реакція стала переломним моментом.
«Ця поразка спонукала посадовців у Єревані відкрито поставити під сумнів цінність Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) – військового альянсу під керівництвом Москви, який Вірменія довго вважала наріжним каменем своєї безпеки. Минулого року Пашинян повністю призупинив участь Вірменії», – пише The Guardian.
Ще більший гнів Кремля викликало проведення у квітні 2026 року в Єревані саміту Європейського політичного співтовариства, на якому був присутній президент України Володимир Зеленський.
В останні місяці Нікол Пашинян не лише говорив про прагнення країни вступити до Євросоюзу, але й налагоджував контакти зі США. Варто зазначити, що президент Дональд Трамп публічно підтримав його, а віце-президент Джей Ді Венс та держсекретар Марко Рубіо відвідали Єреван, що неабияк підкреслює рівень політичної уваги та економічної взаємодії Америки.
Водночас для Москви, як йдеться у статті, рух Вірменії на захід відбувається в особливо делікатний момент – на тлі виснаження від війни в Україні. Адже зараз РФ докладає дедалі складніших зусиль для збереження свого впливу на території колишнього Радянського Союзу та за його межами.
Вибори у Вірменії і підтримка прем’єра
«Росіяни стурбовані втратою, на їхню думку, ще однієї країни, яку вони вважають своєю законною сферою інтересів. І вони діють відповідно до цього», – каже президент Єреванського дослідницького центру з питань політики безпеки Арег Кочинян.
The Guardian наголошує, що раніше у Молдові та Угорщині Кремль безуспішно намагався підтримати дружні політичні сили на виборах, використовуючи поєднання дезінформаційних кампаній та таємних операцій впливу. Елементи того ж сценарію розгортаються і у Вірменії.
Кремль підтримав головного суперника Пашиняна – російсько-вірменського мільярдера Самвела Карапетяна, партія якого «Сильніша Вірменія» виступає за тісніші зв’язки з Москвою. Наразі він перебуває під домашнім арештом за звинуваченнями, пов’язаними із закликами до захоплення влади.
Однак, наголошують аналітики, російська кампанія дала зворотний ефект – лише зміцнила підтримку Пашиняна. Водночас вірменська опозиція дискредитувала себе в очах громадськості через свою уявну близькість до Росії. Експерти наголошують: Москва також була обережна, щоб не чинити надмірного тиску, бо це може підживити подальші антиросійські настрої.
«Ніхто не може з упевненістю передбачити, наскільки РФ продовжуватиме тиск, якщо Пашиняна переоберуть. Якщо він залишиться при владі, Росії все одно доведеться знайти якийсь спосіб дії в існуючому політичному ландшафті. Кремль не захоче залишати Вірменію в обіймах своїх геополітичних конкурентів», – вважає політолог Ованес Нікогосян.
Своєю чергою, європейські лідери не приховують своєї переваги для перемоги Пашиняна. Він вже встановив особливо тісні зв’язки з президентом Франції Еммануелем Макроном.
Водночас ЄС, аби підтримати відхід Вірменії від Москви, оголосив про початковий пакет економічної підтримки у розмірі 50 мільйонів євро, щоб допомогти країні подолати тиск з боку Росії в торгівлі, та пообіцяв подальшу економічну співпрацю. У символічному жесті солідарності Україна також почала імпортувати вірменські троянди після заборони Росією на імпорт квітів.
Втім, як йдеться у статті, попри всі зусилля Вірменії щодо диверсифікації партнерських відносин, Росія все ще має потужні економічні та політичні важелі впливу. Кремлівські чиновники останнім часом натякали, що Єреван, можливо, більше не зможе покладатися на субсидований газ, який є основою значної частини її економіки.
Нагадаємо, раніше РФ відкрито пригрозила Вірменії «українським сценарієм». Москва активізувала свою агресію напередодні парламентських виборів. Окрім того, Кремлю не подобається прагнення Єревана до євроінтеграції.
Reuters повідомляло, що у Росії не тільки вирішили знести Пашиняна, а навіть завезти до Вірменії 100 тисяч своїх «виборців». За словами п’яти джерел, російські посадовці останніми місяцями обговорювали відправку вірмен, які проживають у Росії, для голосування за опонентів Пашиняна.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати